г) Вірить Учителеві
Учень настільки довіряє своєму Вчителеві, що вірить Йому безумовно. Він не вірить у щось, а в Когось, Котрий є гідним усієї його довіри. Не без причини святий Павло впевнено сказав: «Бо знаю, в Кого я ввірував» (2 Тим. 1:12).
Якщо Мойсей у Старому Заповіті заповідає одну річ, а Вчитель говорить чи робить іншу, то учень більше вірить останньому.
Якщо Ісус протистоїть звичаям книжників та фарисеїв, то потрібно покінчити з ними, хоч вони і є соціальними, сімейними і навіть релігійними традиціями.
Якщо світ обіцяє щастя через володіння, владу і земний вигляд, а Ісус обіцяє його через блаженства, то учень без вагань іде шляхом Учителя.
Основою взаємин учня зі своїм Учителем є довіра. Учень вірить своєму Вчителеві більше, ніж науці будь-кого іншого. Усе, що Вчитель каже, – правдиве з однієї простої причини: Учитель так сказав, а все, що Він скаже, – мірило правди. Словом, учень довіряє, хоч деколи дещо може і здаватися йому абсурдним.
Посеред бурі переслідувань, котра здійнялася в Єрусалимі і вітри котрої вже віяли в Дамаску, Ананія, Господній учень, молився, щоб Бог зупинив войовничого Савла з Тарса, котрий наближався, щоб ув’язнити послідовників Шляху. Коли він перебував у молитві, йому з’явився Ісус і звелів іти в дім такого собі Юди, де перебував гонитель. Тобто Ісус просив Ананію потрапити до рук ворога. Ананія, як добрий учень, довірився своєму Вчителеві: встав і пішов.
Якщо з точки зору математики п’яти хлібів і двох рибин не досить, щоб нагодувати численний натовп, але Вчитель велить сідати їсти, то учні повністю довіряють Йому. Призначення учня – це не розуміти всього, а бути слухняним Слову, котре промовив його Вчитель.
Коли Ісус послав учнів співпрацювати в Його євангельській справі і зробив їх партнерами Своєї кампанії, то дав їм такий наказ: «Не беріть із собою нічого в дорогу – ні золота, ні срібла…». Найменше, що вони могли вимагати, – це покриття витрат, але учні Ісуса без вагань підкорилися отриманому наказу і пішли без нічого, бо сповна довіряли своєму Вчителеві.
ґ) Слідує за Вчителем
Слідувати за Вчителем не зводиться до фізичного слідування за Ним, а передовсім це наслідування Його стилю життя. Через це одним із перших імен, даних нашим братам по вірі, було: «послідовники Шляху» (Дії 9:2). Бути Учнем Ісуса означає йти Його шляхом – шляхом, окресленим Його способом життя. Учень відтворює Ісусові дії, критерії і стиль життя. Він живе, як Ісус, і той, хто бачить учня, певним чином бачить у ньому Вчителя.
Учнівство не досягається титулом, грамотою чи служінням у Церкві. Сам факт Хрещення також не гарантує нашої належності до Ісуса. Цього не дає навіть формальне дотримання певних релігійних чи моральних норм. Коли в країні проводять перепис населення, то серед інших є й питання: яку релігію ви сповідуєте?
- П’яниця нетвердим голосом відповідає: «Я? Богу дякувати, католик…»
- Пара, котра живе без шлюбу, каже в унісон: «Ми католики, звісно ж».
- Той, хто поклявся помститися своїм ворогам, без сумніву визнає: «Католик».
- Самотній дідусь із порнофільмом у руці відповідає: «Католик».
- Той, хто виконує накази Божого Закону і зберігає релігійні традиції, але особисто не знає Ісуса, впевнено мовить: «Католицький, апостольський і римський![1]».
- Той, хто не вважає Ісуса своїм особистим Спасителем ані Господом усього свого життя, підводить плечі й із усмішкою на устах стверджує: «Католик!».
- Інтелектуал із книгою під пахвою одягає окуляри і пояснює: «Я католик, але на свій спосіб».
- Депутат або той, хто вершить владу, роз’яснює: «Я католик, але не практикуючий».
- Юнак висловлює свою ідентичність словами: «Я католик, але ходжу до церкви, коли маю прагнення, а не через обов’язок».
- Гордий відчуває, що має ще один привід до гордині, – він католик.
- Розсварена сім’я, котра навіть не молиться і критикує всіх сусідів, ще заздалегідь великим плакатом на вікні відповідає: «Ця сім’я католицька, протестантська пропаганда заборонена».
- Той, хто накопичив матеріальні багатства і нечутливий до потреб убогих, відчуває, що поза його несправедливістю є дещо, що компенсує його злочини, – він католик.
- Злодії, гомосексуалісти, ідолопоклонники, цілителі, скупі, пліткарі, хабарники, брехуни і ті, що роблять аборти, збігаються в одному – вони католики.
Але якщо під часу перепису не питати, яку релігію сповідує кожен із них, а про те, чи вони є учнями Ісуса, ніхто з них не зміг би відповісти ствердно, бо ознака учня – це жити згідно з Ісусовим планом, із Його діями та цінностями.
На жаль, можна брати участь в Ісусовому поході і не бути Його учнем. Можна відповідати за фінанси в Церкві і не обов’язково слідувати за Вчителем. Певне завдання чи церковний титул не гарантують належності до Ісусових учнів. Можна ходити на Службу Божу та приступати до Причастя дев’ять перших п’ятниць і не числитись у списку Його учнів. Можна бути навіть «апостолом», із серцем, готовим до будь-якої праці та зобов’язань, однак не за це належать Учителеві. Можна бути другом єпископа і розповідати йому, хто що робить не так, і не бути Ісусовим учнем. Можна викривати всі закиди проти правовірності, не маючи гарантії бути одним із послідовників Шляху. Можна навіть пророкувати і творити чуда в Ім’я Ісуса, але наприкінці почути з Його уст вічний вирок: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7:23).
У небесному комп’ютері не існує бази даних католиків чи файлу з копіями книги хрещень. Є лише Книга життя, в якій золотим шрифтом записані імена Ісусових учнів. Коли ми постанемо в Божій присутності, нас не перевірятимуть згідно з кольором скапулярію, а лише чи ми були справжніми учнями Ісуса.
Слідувати за Ісусом – це не обов’язково належати до якоїсь організації або дотримуватися певних звичаїв чи традицій. Найменше, це слідувати середньовічним правилам. Слідувати за Ісусом – це проникнутися духом Євангелія і йти слідами Вчителя, навіть коли це коштуватиме репутації чи життя. Не досить говорити, що ми християни чи що виконуємо певні побожні практики. Важливо жити за взірцем, котрий запропонував Сам Ісус.
«Жив один добрий юнак, надзвичайно добрий, якщо порівнювати з іншими молодиками його віку. Він не чинив перелюбу і не крав. Поважав своїх батьків і виконував усі приписи Закону Мойсея. Однак цей юнак ніколи не став Ісусовим учнем, бо не зміг задовольнити вимог Учителя, щоб могти слідувати за Ним, – відмовитися від своїх багатств.
Це не є порівняння себе з іншими: «Я кращий за них», а зіставлення себе з Учителем: «Я такий, як мій Учитель?». Не йдеться про прихильність до певного закону чи збереження традицій, ідеться про те, щоб прихилити серце до духа Господа згори.
д) Слухняний Учителеві
Правдивий учень Ісуса завжди виконуватиме не лише веління, а й найменші натяки і найкрихітніші бажання Вчителя. Однак він не робить це через сліпий послух чи військову дисципліну, а через порух безмежної довіри. Добрий приклад цього бачимо в Симоні Петрі:
- Після цілої ночі в човні, намагаючись зловити хоч трохи риби і перебуваючи на межі відмови від свого ремесла, він почув голос Ремісника з Назарета, котрий наказав йому закинути сіті праворуч від себе. Досвідчений рибалка не розумів, для чого це, але послухав (Ів. 21:4-6).
- Іншим разом Він звелів йому зійти з човна й іти по воді бурхливого моря, котре відкрило свою пащу, щоб пожерти його. Петро не засумнівався (Мт. 14:22-29).
- Згодом Ісус вимагав найабсурднішого: закинути вудку в море, щоб зловити рибу, у животі якої є монета. Петро не почав сперечатися про те, чи риби їдять монети, ані аргументував, що ніхто не зберігає гроші в прудких морських рибинах. Він виконав веління (Мт. 17:27).
- Коли Учитель мав намір увійти в Єрусалим, то послав Петра у Витфагію за ослицею. Той не відмовився, пояснивши це тим, що не знає її власника чи що його звинуватять у крадіжці і він попаде за ґрати. Апостол лише послухався отриманого наказу і виконав усе, що було звелено (Мр. 11:1-4).
Коли Вчитель щось велить, будь-що, то потрібно слухатись Його з однієї простої причини: бо Він так розпорядився. Його слово – правда, хоч і здається, що все цьому суперечить. Потрібно дозволити вмити собі ноги, бо Вчитель так каже, піднятися в Єрусалим, хоч це і небезпечно, простити сімдесят разів по сім, хоч це і здається перебільшенням.
«Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете» (Ів. 8:31).
Пробним каменем, що визначає учня, є те, чи виконує він Слово свого Вчителя. Тому учнівство – це не нагорода за виконання певних функцій у Церкві чи, тим більше, не титул, котрий отримують у спадок чи на який заслуговують за правом старшого. Учнями стають лише ті, хто живе згідно з Євангелієм. Учнями Ісуса є ті, хто виконує Його волю.
Однак слід висвітлити таку фундаментальну річ: учень – це не лише той, хто слухається свого Вчителя, а той, хто слухняний Йому в усьому. Не лише в тому, що йому подобається, що вигідне і з чим він згідний чи що просте для виконання, а в усьому, бо Ісус не хоче витрачати Свій час на нерішучих учнів. Це надзвичайно важливо.
Спосіб зв’язку з Учителем – це те, що визначає певну особу як справжнього Ісусового учня. Через це кожен, хто не володіє і не живе цими характеристиками, не зможе прочитати своє ім’я в Книзі життя.
Г. Із Святим Духом як із Провідником
Ісусового учня надихає той самий Дух, котрий породив Ісуса і наділив Його силою, щоб бути здатним виконувати Своє служіння. Святий Дух як джерело життя об’єднує нас із Христом Ісусом через участь у тому самому бутті, що й Учитель. Він підштовхує нас тією ж силою, що й Ісуса, і розділяє з нами Його почуття, критерії та цінності. Він, власне, є тим, хто дає право бути учнями і перемінює нас на вчителів, на Ісусові образ та подобу.
До тайни Духа нас наближають три біблійні образи:
а) Вода
Святий Дух ототожнюється з водою, бо Він – джерело життя. Святий Дух звіщає віруючому Боже життя, аж до перемінення його на Христа Ісуса, Учителя.
«Зміняємося в той же (Христовий) образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2Кор. 3:18).
б) Вогонь
Як вогонь очищає і запалює все, до чого доторкається, такою ж є дія Духа: Він очищає і запалює в нас полум’я живої любові, про яку говорять містики. Це вогонь, що освітлює таємницю Бога й об’являє нам цілковиту правду.
- Щодо Ісуса.
Святий Дух об’являє Ісуса в серці учня, засвідчуючи цілковиту правду, і пригадує йому всі слова Вчителя. Цей Дух уприсутнює сьогодні Христа посеред нас і робить можливим, щоб слова Вчителя не втратили своєї влади та ефективності, а, навпаки, досягли повноти.
- Щодо Бога.
З іншого боку, дух воскреслого Христа спонукає нас переживати Боже синівство, основну умову кожного Ісусового учня. Бо ми не прийняли Духа рабства, щоб піддатися страхові, а прийняли Духа усиновлення, тому кличемо: «Авва, Отче!» (Рим. 8:15).
- Щодо інших.
Це Він формує християнську спільноту, перемінюючи її на Христове Тіло. Ісусові учні, натхнені Святим Духом, живуть в єдності з Христовим Тілом.
в) Вітер
Вітер Святого Духа віє, як хоче, цілком свобідно. Його можна відчути, але не можна побачити. Ми не знаємо, звідки Він приходить і куди йде, але покликані бути керованими Ним.
Ісусів учень підтримує особисті стосунки з Третьою Особою Пресвятої Трійці. Він не зменшує Його до рівня енергії чи чудотворної сили. Це не лише зв’язок між Отцем і Сином. Це Особа! Це ключ Його життя, двигун діяльності та секрет плідності.
[1] Цей вираз (Catylico, apostylico, romano) вживається іспаномовними народами, щоб декларувати свою належність до Римо-Католицької Церкви поза всякі сумніви. – Прим. пер.