6) Господь – то мій пастир

  • «Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
  • Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
  • Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
  • Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
  • Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс. 23:1-6).

«Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. […] Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця» (Ів. 10:11-12,14-18).

Ти, Господи, завжди близький до грішника!

Господи, Ти – мій добрий пастир, адже віддав Своє життя за мене. Як Добрий Пастир, Ти присутній у моєму житті і дозволяєш мені пережити близькість із Тобою. Твоя присутність – найглибша таємниця мого серця.

Ти кличеш мене до Себе, а я відчуваю, як Ти притягуєш мене до Себе. Яким би не було моє життя, якими б не були мої слабкості, немочі чи гріхи, Ти був, є і будеш присутній у ньому. Був, є і будеш моїм Добрим Пастирем. Іноді мені здається, що Ти десь далеко, ніби на видноколі мого життя. Але це тільки мої відчуття, спотворені побоюваннями про себе, невтамованою спрагою, страхами.

Ти завжди був близько, також і тоді, коли мені здавалося, що Ти далеко. Грішник завжди далекий від Тебе, але Ти поруч із ним. Навіть якщо стільки разів виявлялася моя кволість і немічність, однак я ніколи не зрікався Тебе, не відмовився від Твоєї любови, Твоєї дружби, від того, що я – Твоя дитина. Моменти слабкости й людської кволости були тільки болісним поштовхом, щоб постійно наново відкривати Твою присутність, Твоє милосердя, Твоє батьківство, Твою дружбу, Твою любов. Господи, Ти завжди притягував мене до Себе. І сьогодні дозволь мені з новою силою пережити Твою лагідну і чуйну любов.

Господи, Ти оберігав мене не тільки від нападів злого духа, але також від моєї слабкости, недовіри, лінивства і браку великодушности. Ти оберігав мене від мого страху і побоювання за себе, які зосереджували мене на собі. Оберігав від мого хворобливого почуття провини, що випливає з браку правдивого покаяння. Оберігав від мого почуття образи, яке засліплює любов, адже наказує стежити тільки за тим, що ранить і болить. Ти оберігав мене від спокуси малодушного закриття в собі й у власних справах.

Мої немочі й щоденні гріхи малі й банальні, коли я довіряю їх Тобі. Тоді вони палають у вогні Твого безконечного милосердя. Але ті самі малі, банальні людські немочі стають небезпечними, коли я акцентую на них і ставлю між Твоїм і моїм серцем, Твоєю і моєю любов’ю. Тоді вони стають стіною, безоднею, пекельною глибінню, місцем моєї руїни.

«Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його! Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!» (Пс. 28:7-8).

У моєму житті немає нікого важливішого за Тебе, Господи!

Ти – мій Пастир, мій Отець, моя Мати, мій Приятель, Ти для мене все. У мене немає нічого і нікого важливішого за Тебе. Прагну жити тільки Тобою, дихати Тобою, пити Тебе, споживати Тебе, приймати Тебе, жити з Тобою, у Тобі, через Тебе і для Тебе.

Висловлюю моє найпотаємніше прагнення, аби Ти жив у мені, а я – запрошений Тобою – житиму в Тобі. Щоразу знову, як загубленій дитині, показуй, де Ти живеш. Твоє життя в мені буде розв’язанням усіх моїх проблем. Буде ліками від всіх недуг моєї душі; від поневолення мого тіла, моєї пам’яти, від поневолення мого розуму, від усієї слабкости моєї волі.

Я можу перемогти свої поневолення лише в Тобі, лише завдяки Твоїй благодаті. Якщо моє серце звинувачує мене, болить, упокорює, принижує, спокушає, поневолює, то Ти завжди більший від мого серця і знаєш все: що було в минулому, що є сьогодні, що буде в майбутньому (див. 1Ів. 3:21). «Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!» (Ів. 21:17). Коли моє серце зосереджене на Тобі, воно переживає розраду, мир, радість і щастя.

Мій мир, моє щастя не випливають з мого серця. Я не є для себе джерелом любови, лише Ти є любов’ю (див. 1Ів. 4:8,16). Моя любов є відбитком Твоєї любови, а моя свобода – промінь Твоєї свободи.

Я не добрий, бо тільки Ти – джерело усякого добра. «Чого звеш Мене Добрим?» (Мр. 10:18), – зі здивуванням запитуєш багатого юнака, який звертається до Тебе як до Людини. Тільки Бог є добрий.

Висловлюю найглибше прагнення, аби я міг переживати Твою безконечну любов, Твій мир, радість, сенс мого життя. Вчини, аби я перестав боятися себе, своєї слабкости, немочі. Зроби мене вільним.

Приймаю, Господи, все, що Ти сам для мене приготував, адже Твоя «добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи».

Ти – мій Пастир, тож веди мене до Себе!

Ти мовиш до Свого улюбленого народу, Ізраїля: «І чого ви будете робити запеклими свої серця, як робили запеклим серце своє Єгипет та фараон? Чи ж не тоді, як Він чинив дивні речі з ними, не відпустили їх, і вони пішли?» (1Сам. 6:6).

Промовляй до мене, гукай мене, а я слухатиму Твого голосу. Таке прагнення проголошую сьогодні стосовно Тебе. Чимало труднощів і справ хотів би з’ясувати, розв’язати, прояснити, впорядкувати, залагодити. Утім, хочу починати не зі себе, не з моїх турбот, а з Твоєї любови. Адже мої проблеми – це дрібниця порівняно з Твоєю безконечною любов’ю, Твоїм запрошенням, аби я замешкав у Тобі по віки вічні. Хочу жити для Тебе. Прагну, щоб Ти був моїм Пастирем.

Нехай усе в моєму житті з’ясовується і розв’язується, коли я пам’ятаю про Твою безконечну любов. Коли я заблукаю, напоумляй мене Твоїм Словом і так веди «на тихую воду мене». Лише в Тобі може знайти відпочинок моя душа, моє тіло, моє серце.

Тільки Ти, Господи, ведеш «мене ради Ймення Свого по стежках справедливости», ради Своєї нескінченної любови.

Мені під силу врятувати лише те, що я повністю віддам у руки Ісуса

Хоч Ти – мій Пастир, та, попри все, страх залишається хворобою мого серця. Проте Ти вкладаєш у мої вуста слова: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені». Як я можу боятися, коли Ти, найкращий Отець, зі мною?

Мої страхи – це знак моєї недовіри і закритости на Твою любов. Страх, відчуття загрози не дозволяють мені захоплюватися красою життя, красою світу, глибиною людської дружби і любови, Твоєю безконечною любов’ю. Страх чинить мене глухим на Твоє Слово.

Моя турбота про себе віддаляє мене від Тебе, стає моєю в’язницею. Спроби розв’язати свої проблеми крізь призму власного «я» не тільки не роблять мене вільним, але навіть навпаки – ще дужче поневолюють мене.

Господи, я не хочу сприймати Тебе предметно, лише як Того, хто мені допомагає, розраджує, скріплює. У такому ставленні до Тебе я сам поміщаю себе в центр свого життя і сам для себе стаю господарем, а Тебе трактую як мого слугу, який забезпечує мої найрізноманітніші потреби, бажання, відчуття.

Це Ти, Господи, повинен бути в центрі мого життя. Ти повинен ним управляти, а не я. Я повинен Тобі служити, Тебе прославляти, а не Ти мене. У моєму житті мені під силу врятувати лише те, що Тобі довірю і з довірою віддам у Твої руки. Усе інше з часом забудеться, зіпсується, відійде в небуття, розвіється як дим і вранішня імла. Усе, що я збережу для себе, – змарную, розтрачу, знищу. «Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж» (Іс. 51:6).

Сьогодні, Господи, я висловлюю своє бажання, аби Ти був для мене всім; аби був для мене сонцем, навколо якого обертається усе моє життя; любов’ю, яка проникає в глибину мого серця, пронизує всю мою душу, весь мій розум і все моє тіло. Висловлюю прагнення, аби Ти був моїм Отцем, в Якого я замешкаю назавжди; моїм Нареченим, Якому довірюся без остатку; моїм Приятелем, з Яким я розділятиму радість і журбу.

«Учителю, де Ти живеш?» (Ів. 1:38) – запитую Тебе сьогодні. Покажи мені дорогу, відкрий переді мною Твоє Боже серце, я прагну довірити Тобі усе моє життя. Я так часто ходив біля Твого дому, але не увійшов у нього. Запроси мене, Господи, до Себе, до Свого дому. «Пробуватиму в домі Господньому довгі часи».

Я не хочу в черговий раз давати пусті обіцянки лише для того, щоб заспокоїти самого себе. Утім, висловлюю моє прагнення, яке Ти сам – я вірю – вкладаєш у моє серце, щоб повністю належати тільки Тобі. Я прагну цілковито покластися на Тебе як на мого Отця, Пастиря, Приятеля, Нареченого, Учителя.

«Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє» (Ів. 17:10). У Твоєму улюбленому Синові Ісусі і через Нього я отримує Тебе як Отця, і завдяки Ньому все посідаю.

Усе бачення мого життя і того, як мені в житті чинити, як розв’язувати свої проблеми, як приймати болісний досвід, як мені боротися і змагатися з моїми пристрастями – усе це з’ясується, коли я прийму Твою батьківську любов, з’єднаюся з Тобою як наречена зі своїм нареченим, як приятель із приятелем, як слуга зі своїм господарем, як дитина з батьком і матір’ю.

І хоч мої прагнення і постанови нетривкі, однак я знаю, що «добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя». Твоя милість усього мене навчить, до всього мене переконає; Твоя любов відчинить усі замкнені двері. Вона все прояснить мені. Вона поведе мене. Вона надихне мене силою, сміливістю, мудрістю. Вона мене просвітить.

Переповнена чаша – це символ радости й повноти життя

Як Добрий Пастир, Ти даєш мені, Господи, лежати на буйних пасовиськах. Довіряючись Тобі, я досвідчу усяку повноту. На буйних пасовиськах повно поживи для овець. «Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі» (Пс. 34:11). Бо Ти всьому живому своєчасно даєш поживу (див. Пс. 145:15). Ти наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками (див. Лк. 1:53).

«На тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє». Ти втамовуєш усю мою найглибшу спрагу, мої потреби, бажання. Ти заспокоюєш неспокій моєї душі. Ти зігріваєш моє зимне серце. Ти ведеш «мене ради Ймення Свого по стежках справедливости».

Ти – мій провідник. Ти – моя Дорога, яка веде мене до світла, до правди, до життя. З Тобою моє серце ніколи не заблукає. «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені». Ти вбережеш мене від будь-якої небезпеки.

Для Тебе, Який є самим світлом, темряви не існує. Кожна темрява для Тебе світло. А моє світло перед Твоїм обличчям є тільки темрявою. Ті, які довіряють Тобі, не матимуть «потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки» (Об. 22:5).

«Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!» Приготований стіл перед очима противників – це знак Твоєї перемоги над моїми ворогами і знак мого радісного трапезування з Тобою. Переповнена чаша – це символ моєї радости й повноти життя. Адже Ти – остаточне джерело моєї радости й мого щастя.

  • «Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс. 23:6).
  • «Благословенний Господь, бо Він почув голос благання мого!
  • Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!
  • Господь сила народу Свого, і захист спасіння Свого помазанця!
  • Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки!» (Пс. 28:6-9).
Попередній запис

5) Тебе душа моя прагне

Наступний запис

7) Близькі відносини з Ісусом