Два сни поєдналися в Божому задумі
Мрія, що зародилася понад тринадцять років тому, нарешті почала набувати форми. Бог готував сцену для драми, яка мала розпочатися незабаром. Як виявилося, сон фараона був взаємопов’язаний зі сном Йосипа.
Спершу Бог мобілізував економіку цілої країни. Він почав з того, що створив погодні умови відповідно до Своїх цілей. По всьому Близькому Сходу йшли рясні дощі. Поки інші країни бездумно витрачали рекордні врожаї, Єгипет зберігав усі свої резерви в очікуванні голоду, що насувався.
Хоча подробиці нам невідомі, можна уявити собі величезні зернові бункери, що підносяться там і тут на єгипетських просторах. Або, можливо, зерно зсипали в купи на провітрюваних майданчиках. У Біблії сказано тільки: «І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа» (Буття 41:49).
Після семи років достатку в той регіон прийшла посуха, й економіку почав виснажувати голод. Дивлячись, як скорочуються їхні ресурси, люди були охоплені страхом. Сім’ї стикалися із суворою реальністю злиднів. Худоба на полях голодувала, бо пасовища перетворилися на пустелю.
Чому всі ці люди страждали? Бо Бог дав Авраамові пророцтво, яке мало виповнитися: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком.» (Буття 15:13-14).
Для виконання цього пророцтва сини Якова мали оселитися в Єгипті. Бог використав голод, щоб змусити родину покинути комфортну землю Ханаанську та вирушити на пошуки хліба до Єгипту.
Пекуче сонце з року в рік висушувало землю, погіршуючи життя тисяч людей. Однак ніхто з них навіть не здогадувався про причину цього голоду! Мав здійснитися план, прихований у таємниці Божої премудрості. Пророцтва не могли не здійснитися. Існувала мрія, яка мала збутися.
Отже, поки цілі країни знемагали від злиднів, Бог готував Йосипа стати сполучною ланкою в процесі єднання сім’ї Якова із землею Єгипту. Пройшовши тест самотності, сексуальної спокуси, нерозуміння і відкидання, він помер для всього, крім Бога.
По-друге, Йосип зрозумів, що Бог може давати нам мрії навіть посеред торжества несправедливості. Або, як було зазначено раніше, Боже провидіння досить велике, щоб охопити всі непередбачуваності життєвих обставин.
Подумайте про те, що означав шлюб Йосипа. Фараон віддав йому в дружини Оснату – дочку язичницького жерця (Буття 41:45). Цілком очевидно, що ця жінка була вихована в поганстві – релігії стародавнього Єгипту. Ба більше, Йосип не вибирав її. Оснату було дано йому фараоном – поганським царем, який вважав, що друга після нього людина в Єгипті заслуговує стати частиною сім’ї відомого жерця. Лише уявіть: Йосип не мав можливості помолитися про це рішення. Він не міг дозволити собі обрати жінку серед свого народу. Формально Йосип жив у «неправильній» країні – у «землі його страждання». Зайве говорити, що в нього просто не було часу покохати Оснату. Він взяв її за дружину, підкоряючись фараону.
Йосип міг вирішити, що Осната жодним чином не може бути для нього Божою волею, оскільки, строго кажучи, він узагалі не мав опинитися в Єгипті. Це сталося лише через злочин його братів, яких Божа воля явно не турбувала. Але незважаючи на все це, Йосип одружився з Оснатою, і вона народила йому дітей, які стали патріархами двох племен Ізраїля. У цій землі страждання Бог угледів дружину для Йосипа! Боже провидіння враховує всі непередбачуваності, і навіть жорстока несправедливість життя служить Його благословенним намірам.
Будь ласка, не зрозумійте мої слова неправильно. Я не маю на увазі, що вибір супутника життя не важливий. Сьогодні мільйони людей (зокрема й християн) опинилися в біді саме тому, що одружилися, не порадившись із Господом. Біблія чітко говорить, що ми повинні поєднувати своє життя лише з віруючою людиною, яка наділена духовними якостями, прийнятними для Бога. Багато хто переконався, що безшлюбність незрівнянно краща за нещасливий шлюб. Як стверджує одне прислів’я, краще бажати того, чого ви не маєте, ніж мати те, чого ви не бажаєте!
Я говорю лише про те, що Боже провидіння досить широке, щоб охопити наше сімейне коріння, здібності та обставини, з якими ми стикаємося, Молоді люди часто засмучуються, гадаючи, що ніколи не знайдуть «правильного» супутника в житті, якщо вчитимуться в «неправильному» коледжі або опиняться в «неправильній» церкві.
Дехто вважає, що, опинившись на роздоріжжі, ми обов’язково повинні зробити правильний вибір (приміром, навчального закладу чи церкви). Бо якщо ні, то всі подальші рішення (наприклад, пошук супутника життя) теж виявляться хибними. Інакше кажучи, такі християни не розуміють, що Божий провід ураховує всі наші рішення – як правильні, так і помилкові. Бог ніколи не відчуває нестачі в альтернативах, ведучи нас заплутаними стежками життя.
Звісно, ми повинні зробити все, що в наших силах, аби не допустити нерозумного шлюбу (одного разу в четвер я скасував одруження, яке мало відбутися найближчої неділі, і наречена донині дякує мені!). Але якщо союз укладено, то Бог спроможний розібратися з цим рішенням і сформувати абсолютно новий набір планів і цілей. У цьому шлюбі можуть народитися діти, які будуть благословенні в Господі і віддані в служінні Йому. Бог може використати сімейний конфлікт, щоб наблизити до Себе одного з подружжя або обох. Пам’ятайте: навіть якщо наші мрії здаються такими, що безповоротно пішли, у Бога все ще є мрія для нас – можливо, абсолютно нова. Ніколи не пізно почати чинити правильно.
Але повернемося до Йосипа. Ми можемо припустити, що завдяки його свідченню віри Осната увірувала в Господа. Те, що Йосип назвав своїх синів єврейськими, а не єгипетськими іменами, дає всі підстави вважати, що в його домі ставилися з великою повагою до релігії Яхве. Але, звичайно, ми можемо лише здогадуватися, чи увірувала Осната в Бога свого чоловіка.
Бог ніколи не залишається в програші через гріх. Починаючи з часів Адама Всемогутній доводив, що може діяти посеред бунтарських рішень людей, через них та всупереч їм. У Нього є плани навіть для тих, хто обрав хибну дорогу й опинився в трясовині.
По-третє, зранене серце Йосипа зцілилося. У ньому знову залунала пісня. Ми бачимо, що Йосип вирішив залишити свою скорботу в минулому, судячи з тих імен, які він дав своїм двом синам. Ці хлопчики народилися ще до голоду, тому ми можемо підрахувати, що Йосипові було вже близько тридцяти семи років. Він був одружений приблизно сім років. З того моменту, коли його продали до Єгипту, минуло майже двадцять років, але він не забув те, що з ним сталося.
Аби символічно позначити зцілення, яке відбувалося в його серці, Йосип назвав свого первістка Манассія, що в перекладі з івриту означає «той, хто змушує забути». Погляньте на пояснення самого Йосипа: «Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька» (Буття 41:51). Жахливі спогади почали відступати. Йосип потроху забував минуле.
Нагадаю, що в нього не було жодного зв’язку з улюбленим батьком. Йосип не знав, чи живий ще Яків. Хоч би як комфортно йому було поруч із фараоном, спогади ніколи не покидали його. Але тепер, коли ситуація докорінно змінилася, Йосип зміг віднайти мир щодо свого минулого.
Багато людей пам’ятають те, що слід було б забути, і забувають те, що слід було б пам’ятати. Йосип не дозволив своєму минулому зруйнувати його майбутнє. Бог був вище як минулого, так і майбутнього.
Якщо свого первістка Йосип назвав на згадку про перемогу над минулим, то ім’я його другого сина символізувало тріумф над майбутнім. Другого сина він назвав Єфрем, що означає «плідний». «Розмножив мене Бог у краї недолі моєї» (вірш 52).
Плідність у стражданнях! Ці два слова, стоячи поряд, здаються оксюмороном. Вони суперечать одне одному, але не для тих, кого віра навчила бачити в мінливостях життя Божу руку. Йов запитував: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йова 2:10). Земля благословення може стати землею страждання, але так само і земля страждання може стати землею благословення.
Отже, Йосипова мрія почала набувати форми – і не лише в його серці, а й по всьому відомому йому світу. Його надія воскресла. Бог запустив ланцюг подій, кульмінацією яких мало стати величезне благословення.
Йосип зрозумів, що Бог часто здійснює наші мрії, коли ми допомагаємо іншим у виконанні їхньої мрії. Він став вірним слугою фараона і пізніше виявив, що їхні, здавалося б, незалежні сни тісно взаємопов’язані. Допомагаючи втілити в життя сон фараона, Йосип побачив, як починає збуватися його власний сон.
Якщо сьогодні ви живете з розбитою мрією, то чому б не присвятити себе тому, щоб допомогти комусь у здійсненні його мрії? Завдяки такому посвяченню на служіння може відродитися і ваша нереалізована мрія (або, принаймні, мрія, яку дав Бог). У Божому задумі дві абсолютно незалежні мрії нерідко виявляються взаємопов’язаними.
Погляньте на цю обітницю: «Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!» (Ісаї 58:10-11). Допоможіть комусь із його мрією – і Бог допоможе вам із вашою.
Зрештою, Йосип зрозумів: якщо ми хочемо побачити здійснення мрій, даних нам Богом, то маємо запастися терпінням. Він покинув дім сімнадцятирічним юнаком та був піднесений в Єгипті у віці тридцяти років. Додайте до цього сім років достатку і рік або два до того моменту, коли брати Йосипа прийшли до Єгипту, – і стане зрозуміло, що до здійснення його мрії минуло більше двадцяти років.
Прокинувшись того ранку в смердючій в’язниці, Йосип очікував прожити ще один день, наповнений гнітючою рутиною. У його камері не було нічого, що могло б переконати його у швидкому благословенні. Але Бог вирішив зробити той буденний день екстраординарним. Очікування виправдало себе.
Говорячи про Бога, Фредерік Маєр зазначив: «Він може дозволити, щоб ви боролися з бурхливим морем до четвертої варти ночі. Він може зберігати мовчання і здаватися байдужим, залишаючись два дні на місці, наче Йому байдуже, що помирає Лазар. Він може накопичувати ваші молитви, як нерозпечатані листи на столі відсутнього друга. Але, врешті-решт, Він скаже: «О, людино, велика віра твоя. Нехай буде тобі за бажанням твоїм».
Ваша мрія так і не здійснилася? Усі ваші плани зазнали невдачі й з плином років реалізувати їх стало неможливо? Зверніться від усього серця до Бога і скажіть Йому, що у вас не залишилося жодної мрії. Він Сам стане вашою єдиною мрією, розділивши з вами Свою присутність. З такою мрією ви можете сміливо дивитися в майбутнє.
«Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє! Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!» (Псалом 62:2-3).
Поки ви живі, залишається і мрія, яка може здійснитися.