ДЕСЯТИНА – МЕТОД БОЖОЇ “БУХГАЛТЕРІЇ”
Відділення Богом частини того, чим Він дав розпоряджатися людині, тягнеться ще до Адама, до забороненого дерева, до падіння і “грошолюбства” (кореня усього лихого). Усе це має зв’язок. Принцип мусив існувати перед тим, як він міг бути порушеним. Бог зумисне відділив частину саду (дерево) для Себе і повідомив людину про відповідальність за порушення цієї частки (1Мс. 2:16-17, 1Тим. 6:10).
Десятина – це відділена частина, кількісне (або числове) визнання того, що Бог володіє усім. Часто про десятину навчають формально, зосереджуючись на тому, що десята частина (10%) є найголовнішою в християнському управлінні фінансами. Насправді, десятина являє собою усе Боже забезпечення. Коли Бог закликає нас давати десятину, Він вимагає перші плоди, початкову частину, таким чином показуючи Свою власність і над тією часткою, що залишилась (5Мс. 8:18; 1Хр. 29:11-16; Пс. 50:10,12; Ог. 2:8).
- 10% належить Господу??? – НІ!!!
- 100% НАЛЕЖИТЬ ГОСПОДУ!!! (Див. 1Кор. 10:26)
Десятина – це не вимога левитського закону. Згадку про десяту частину з матеріального прибутку ми зустрічаємо ще за 400 років до закону Мойсея. Авраам, “отець віри”, є прикладом, якому повинні слідувати християни. Він дав десятину Мелхиседекові, загадковому персонажу зі Старого Заповіту, в образі якого, як багато-хто вважає, був явлений Христос (1Мс. 4:4; 14:18-20; 28:20-22; Рим. 4:11-18; Євр. 7:1-10).
Ісус підтвердив постанову про десятину, коли Він суворо докорив деяким фарисеям, які трималися “букви” Закону, замість того, щоб жити згідно “духу” Божих принципів (Мт. 23:23).
Десятина – це перші плоди давання. Відкладаючи першу частину нашого прибутку, ми тим самим визнаємо, що Бог забезпечив нас, і що усе, що ми маємо, є Його (Пр. 3:9-19; Мал. 3:8-11).
Десятина належить Богові. Давши її, віруючий повинен довіряти, що вона буде використана так, як тим буде керувати Бог. Біблія не дає жодного права не давати десятини через незгоду з тим, як її використовують. Коли ми не віддаємо десятину, то крадемо те, що належить Богові.
Десятина повинна використовуватись у першу чергу для підтримки служіння. Ми повинні допомагати Божим служителям. Ці духовні наставники дані Церкві для її користі (1Кор. 9:7-14), вони:
- ті, хто служать віруючим (Гал. 6:6),
- старійшини, які навчають (1Тим. 5:17-18),
- служителі-гості, які служать віруючим (3Ів. 5-8).
Правильне використання прибутку з десятини дозволяє багатьом “робітникам вийти на жниво” (Мт. 9:35-38).
Десятина повинна використовуватися згідно рішень керівної ради місцевого зібрання. Ці лідери є поставлені і призначені Богом для того, щоб наглядати за церквою. Їхнє лідерство має походити від Духа Святого.
Десятина має завжди направлятись у місцеву церкву. Там і тільки там Бог пообіцяв благословити її. “Поповнення скарбниці” є принципом Божого забезпечення (Мал. 3:10).
Джерело духовного благословіння повинно поповнюватись. Коли це поповнення здійснюється через біблійні принципи, Боже благословіння стає явним. Бог відчиняє небесні отвори і зливає рясні благословіння.
Підтримка служителів та служінь має проходити у формі додаткових пожертвувань (Рим. 15:26-27).
Давання десятини має бути принципом життя для кожного, хто хоче мати фінансову свободу. Десятина є числовим, чи грошовим, виразом твого присвячення Господу Ісусу Христу і твоєї абсолютної впевненості в Його здатності виповнити “вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі” (Фил. 4:19)
Христос приймає десятини, але Він не вимагає їх. Це є перший принцип християнського давання. Перші плоди є служінням благодаті в Ньому і для Нього. Давання десятини не є законом, який тримає людину в ярмі. Десятина дається як вираження поклоніння і вірності Ісусові через церкву (Євр. 7:8).
Нам потрібно “збагачуватися в благодаті давання”. А десятина і є тим даванням. Крім того, Бог робить так, що ми можемо давати з бажанням і в послуху (Пр.29:14; 2Кор. 8:7).
Серце, яке виражає свою вірність Христові через давання десятини, супроводжують три характеристики (2Кор. 9:6-12):
- а) свобода – добровільне давання;
- б) радість – задоволення від давання;
- в) простота – щире давання (Рим. 12:8).
Десятину потрібно давати згідно настанов Писання (1Кор. 16:2):
- а) регулярно – “першого дня в тижні”,
- б) особисто – “нехай кожен із вас”,
- в) систематично – “відкладає”.
ВИСНОВОК
З Біблії ми бачимо, що Бог піклується про те, як християни використовують гроші. Керування матеріальною власністю є головним Божим “полігоном” для випробовування Його святих. Він не тільки дивиться на наше бажання бути вірним у фінансових справах, але Він також використовує їх як засіб росту в інших сферах життя.
Бог не лише хоче забезпечувати наші потреби, але Він також бажає дарувати достаток Своїм дітям. Коли християни є слухняні Божим принципам господарювання, Божі благословіння понад міру наповнюють їхнє життя. Церква, Тіло Ісуса Христа, також отримує благословіння, коли Божий народ є вірним у даванні своїх “перших плодів”. Служіння отримує благословіння, робота розширюється і Божа слава проявляється що раз більше і більше.
Десятина є числовим представленням визнання людиною того, що Бог володіє усім. Його панування над людськими життями проявляється вповні тоді, коли вони радісно дають свою власність Богу, дозволяючи Йому володарювати над усіма їхніми прибутками та витратами. Про десятину не лише свідчить Писання, вона базується на принципах, старих як саме створення світу. Бог-Творець має право відділити будь-яку частину Свого творива для Себе чи для користі певній людині чи людям. Десятина це є саме та частина, яку Бог відділив для Себе.
Коли християни будуть наслідувати Божий план управління фінансами, то потік Божих благословінь виливатиметься на них і приведе їх до фінансової свободи. Бог бажає, щоб Його сім’я мала матеріальний добробут і процвітання. Коли ми підкоряємось Його настановам, то Він може і хоче забезпечити нас у наших потребах “…значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас”. Він дійсно це робить (Еф. 3:20).