Біблійне душеопікунство Богоцентричне
Світська психотерапія в більшості випадків є людино-центричною і працює над поверхневими потребами. Спокуса християнина, який отримав підготовку у світському середовищі, полягає в зосередженні на людині і використанні при цьому Бога як пластиру або аварійного виходу з халепи.
У даному підході причини переплутані з наслідками. Без взаємозв’язку з Богом нам ніколи не вдасться розгадати головоломку життєвих проблем. Ісус Христос прийшов саме для цього. Божий задум полягає в тому, щоб привести нас у гармонію з Його божественною волею та змінити нашу гріховну природу через народження згори.
Ми ніколи не бачимо картини в цілому, доки ми цього добре не усвідомимо; а наша уява про Бога буде нічим іншим, як тільки відображенням нашої власної природи. Наш Бог буде надто малим!
Біблійна психотерапія визнає гріховність людської природи
Це не означає, що кожна проблема є наслідком гріха. Однак, слід визнати, що більшість питань, які потребують втручання психотерапії, є прямим чи не прямим результатом нашої гріховності. Зверніть увагу на перелік характеристик плоті (нашої гріховної природи), записаний у Гал. 5:19-21: «перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього». Саме ці фактори і сьогодні псують життя людей.
У Біблії сказано: «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» й «Нема праведного ані одного» (Рим. 3:23, 10). З цього ми ясно розуміємо, що в найкращих людях, як і в найгірших, проявляється та уроджена зіпсованість. (Проте, водночас, навіть найбільші негідники мають певні якості, які свідчать, що людина була створена за образом Божим).
Чи доводилось вам колись, обробляючи землю, знаходити великий камінь чи стару трухляву дощечку? Пам’ятаєте, як, коли ви її піднімали, десятки, а то й сотні жучків і слимачків прудко тікали, звиваючись. Уявіть собі, що щось подібне відбувається в потаємних й темних куточках нашого серця, де причаїлася стара егоїстична природа. Говорячи про серце як про осередок наших виборів та уподобань, Єремія писав: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?» (Єр. 17:9).
Як іще пояснити те приниження і спустошення, яке відчувають деякі християни, зробивши неправильний вибір, вчинивши щось, що суперечило всьому характеру їх життя? До самісінької смерті вони будуть жалкувати, що прийняли таке рішення – і це при тому, що їх дії лише втілили в життя ті огидні думки, які з’явилися в них у серці. Ніхто з нас не застрахований від таких самих помилок. Павло попереджує: «Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» (1Кор. 10:12).
Ця книга не теологічного напрямку, тому я не буду давати вичерпну характеристику гріха. Всім, хотів би вказати, що в Ісаї 53:6 дається ясна картина того, що гріх робить з нашими взаємовідносинами з Богом. Він зводить нас з вірного шляху, кінцевим результатом чого є нещастя.
***
Біблійне душеопікунство визнає, що люди грішать, як через тиск старої гріховної природи, так і через їх особистий вибір. Тому жоден із нас не може сказати: «Я не несу відповідальності; я нічого не міг зробити з цим!» Ми грішимо по природі і за власним вибором. У результаті потрапляємо в халепу, з якої не можемо вибратися без сторонньої допомоги.
Відчай та розчарування властиві психічно хворим людям, які борються з проблемами місяць за місяцем, а іноді й з року в рік. Запевняючи їх, що це нормальна поведінка і що вони повинні навчитися приймати все як є, ви засуджуєте їх на довічний відчай.
Припустимо, ви звернулися до стоматолога зі скаргою на зубний біль. Лікар обстежив нарив на яснах і промовив: «Так… ось цей зуб мені не подобається, але вам, друже, немає чого турбуватися. Зараз кожен страждає цим. Найкраще рішення – це змиритися й прийняти все, як є». Якби хтось сказав вам щось подібне, ви знайшли б іншого стоматолога – і негайно ж!
Отже, коли ви говорите комусь: «Послухайте, корінь вашої проблеми – у гріху! Однак з цієї ситуації є вихід!», то в цьому немає нічого спустошуючого й жорстокого. Цим ви визначаєте істину недугу та пропонуєте реальне вирішення питання. Хоча гріх належить до духовної сфери, все ж, він впливає і на наші емоції, і на взаємини з іншими людьми, і на нашу самооцінку. Гріх виводить з ладу всю нашу сутність.
Погляньте, наскільки різні ці світські підходи до людських проблем:
Світська психотерапія маскує гріх під «хворобу», яку можна або вилікувати медикаментозно, або змиритися з нею, або позбавитися її. Ваше завдання, як друга-душеопікуна, не в тому, щоб видалити проблему, подібно хірургові. Навпаки, ви – той, хто тримає ліхтарик і дає, таким чином, людині можливість побачити свою проблему. А хірургічну операцію виконує Божий Дух.
***
Одного разу ми з сином вирушили в гори, щоб помилуватися мальовничим краєвидом і побути подалі від цивілізації. Коли ми рибалили на одному з високих озер, Стів невдало замахнувся вудкою, і гачок глибоко вп’явся йому в руку. Він тихенько підійшов до мене й промовив: «Тату, у мене проблема».
Він показав мені руку, і ми вирушили до місця нашої стоянки, продумуючи можливі способи виходу з ситуації. По-перше, ми могли б скласти речі, спуститися з гори і знайти лікаря, який допоміг би видалити гачок. Нам обом не хотілося передчасно закінчувати відпочинок, отож, ми почали шукати інший варіант.
«Чим би можна було б витягти цей гачок?»
І коли вся моя уява виснажилася, Стів запитав мене: «Тату, у тебе в рюкзаку є бритва з новим подвійним лезом?»
Вона в мене була. Я простерилізував лезо, а потім Стів спокійно виконав на собі хірургічну операцію і витяг той гачок! Він сам знайшов рішення.
Завдання душеопікуна полягає не в тому, щоб сказати: «Ну ти, хлопче, і накоїв!» (Хто, будучи при своєму розумі, застромить рибальський гачок собі в руку, знаючи, що він знаходиться за багато кілометрів від цивілізації?). Якщо людина збилася з вірного шляху, не треба її ганьбити чи лаяти. Навпаки, ми повинні запропонувати їй підтримку та допомогу в пошуку правильного рішення. Допоможіть їй визначити проблему, щоб вона могла виправити її, втілюючи в життя наступний принцип.