68. «Через вилом»

У найспекотніший день, перебуваючи в своєму шатрі, патріярх відкрив очі і побачив трьох ангелів, посланців Божих. Він встав, вклонився їм, виявив їм гостинність. І Господь поновив дану йому обітницю про потомство і доручив йому вирушити в Содом і Гоморру, щоб судити їх. Авраам тоді заступився перед Богом за злочинні міста, і його молитва, перша, яку ми читаємо в Біблії (Бут. 18), – є заступництвом за винних, заступництвом довірливим, вмілим, відважним, настирливим. Авраам розпочинає таким чином довгий ряд заступників, які від віку до віку наслідуватимуть один одного в Ізраїлі.

Шість століть згодом це буде Мойсей – «типовий» заступник, якщо можна так сказати. Коли засмучений невірою Свого народу Господь йому сказав: «А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом» (Вих. 32:10), – ми розуміємо з перших слів, що Мойсей є тим, хто не дав Богові вчинити по-своєму. Він не приймає також те, щоб відмовитись від народу, і тому отримує ще почеснішу роль. Він стає лідером цього народу від Бога, він буде, отже, його захисником, його заступником перед самим Господом.

Судді, царі, пророки, услід за Авраамом та Мойсеєм, заступатимуться також за цей народ «твердолобий» і безліч разів здобуватимуть для нього милосердя. Але горе було тим часам, коли Бог не знаходив заступників: «І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов!» (Єз. 22:30).

Це чудове визначення чи радше портрет заступника: людина, яка будує оплот, щоб захистити своїх братів і чуває біля пролому, через який може увійти покарання.

Правду кажучи, всі ці заступники з Біблії – це лише ескізи великого, єдиного заступника – Ісуса Христа. І ось Він, цей чоловік, Якого шукає Бог, вартує біля пролому, з розпростертими руками. Він встає на межі. Ще ефективніше за Авраама, Він заступається за світ, що погруз у гріхах, і оскільки Він солідаризується з людською природою у Своєму воплоченні – і «Слово сталося тілом» (Ів. 1:14), – то відтепер людська природа є примирена з Отцем.

Один раз за всіх Ісус Христос віддав Себе в жертву, один раз за всіх Він встановив міст між людським і божественним. У цьому сенсі Його місія заступника є завершена. Але так само правильно сказати, що Він бажає стати присутнім у кожній часточці часу і простору, аби встановити на землі, аж до завершення віків, Свою функцію заступника. І в цьому Він розраховує на нас, Своїх учнів. А ми, своєю чергою, повинні залишатися біля проломини, чувати. Ми маємо заступатися за численні маси людей, але – передусім і особливо – за ту частинку землі, часу, людства, де власне нам призначено воплотити Христа і продовжити Його заступництво.

Кілька разів у своєму священичому житті мені здавалася дивною стратегія Господа: немов для того, щоб зобов’язати себе не відвертатися від тієї чи тієї грішної родини, від того чи того маленького дехристиянізованого села, Він оселяв серед них одну молитовну душу. І благословив це місце, цю групу людей, де є оте дороге Йому дитя: чи то юний інвалід, чи смиренний селянин, чи сільський священик, що палає молитвою…

Молитва цих заступників – не що инше, як молитва самого Христа, инакше вона була б нічим, її не існувало б. Молитва Христа породжена в них Духом Христа. Це Дух, одне з власних імен якого – Параклет: заступник, захисник, утішитель. І, без сумніву, Святий Дух заступається за тих, у кому Він перебуває, але водночас у них і через них Він заступається за людство.

Те, що всі заступники, під натхненням Святого Духа, просять убогими словами земних людей, – Христос, що в славі перебуває по правиці Отця, передає на небо: бо ж Він є живий, Господь воскреслий, і «Він не перестає (…) за них заступитись», як навчають апостоли Іван та Павло (1Ів. 2:1; Євр. 7:25).

Заступатися – це справді одне з великих слів словника молитви. Це справді дуже висока функція: вона свідчить водночас про велику любов Бога і велику любов людей.

Попередній запис

67. Чорна Мімуна

Наступний запис

69. Розпростерті руки