Хуан Карлос Ортіс, котрий прожив і навчав інших іти шляхом учнівства, демонструє нам, як учень живиться Ісусом. Чотирма складниками його дієти є: інформація, формація і об’явлення, які переходять у перетворення цього світу.
А. Інформація
Кожний учитель об’являє своїм учням певні речі, які вони повинні знати. Використовує свої архіви даних і педагогічно ділиться ними з учнями. Йдеться про теоретичні знання – основний інструмент, котрим учень повинен навчитися користуватися. Отже, Ісус поділився зі Своїми учнями деякими речами. Наприклад:
- Він існував перед Авраамом;
- шлюб нерозривний;
- усі харчі чисті (ритуально);
- гріх проти Святого Духа не прощається.
Дехто, без сумніву, знайде більше доктринальних пунктів, але ніхто не наважиться стверджувати, що цей аспект – найважливіше з науки Вчителя. Хоч для певних осіб чи релігійних організацій – не обов’язково християнських – це основне і є термометром, котрим визначають Ісусового послідовника, насамперед служителя Церкви; але це жодним чином не збігається зі способом мислення Вчителя.
Інформація – це лише гарний інструмент, який може бути добре чи погано застосованим. Божа наука корисна для звіщення її іншим, але, на жаль, може бути використана також для створення єресей, ба навіть для спалення своїх братів на вогні інквізиції. Пилка – це чудовий інструмент у руках столяра, котрий пиляє дерево, але може стати злочинним знаряддям у руках того, хто хоче відтяти голову своєму братові.
Б. Формація
Недостатньо доктринальних даних. Вони допомагають сформувати сукупність знань, котрі за умови доброго володіння ними сприяють розвиткові і дозріванню учня. Однак важливішими за теоретичні елементи є критерії та цінності, які повинні керувати життям та стосунками людей.
Якщо наявність знань полягає в запам’ятовуванні певних даних, то бути сформованим означає мати комплекс цінностей, котрі визначають життя учня. Жодним чином тут не йдеться про формули чи приписи, які спонукали б нас вдатися до легалізму чи фарисейства, а про критерії, котрі потрібно застосовувати за будь-яких життєвих обставин чи стосунків. Євангеліє дуже багате в цьому сенсі.
Наведемо деякі приклади:
- більша радість давати, ніж брати;
- дати Богові Боже, а кесареві – кесареве;
- молоде вино наливають у нові бурдюки;
- дерево пізнають за його плодами;
- і особливим чином місце, де синтезується дух, котрий повинен скріплювати працю Ісусових учнів, – блаженства (Мт. 5:1-11).
Звичайно, що Він не веде мову про матерію слів, а про значення образів.
Тому потрібно терміново розшифрувати символ, щоб застосувати його в нашій реальності. Наприклад, коли стверджує: «Субота для людини, а не людина для суботи», ми повинні віднайти все, що може термін «субота» означати. Це ж треба зробити і з терміном «людина».
В. Об’явлення
Недостатньо сподіватися на допомогу інформації ані на провід формації. Потрібно, щоб нас вели не зовнішні, а внутрішні знаки. У християнському житті маємо Божі заповіді, котрі повідомляють нам, що потрібно робити, а чого уникати. Водночас існують критерії, котрі повинні застосовуватися згідно із ситуацією. Однак необхідне також об’явлення Духа, яке веде нас в особливі моменти. Ісус вів мову, власне, про Нього, коли казав:
«А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме» (Мт. 10:19-20).
Через це апостол Павло, який мав досвід особливих об’явлень, писав спільноті ефесян:
«Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його, просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих, і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його» (Еф. 1:17-19).
Апостол говорить про «духа об’явлення» і окреслює його дію в нас:
- у повноті пізнати Бога;
- пізнати надію, до якої ми покликані;
- пізнати славну спадщину, на яку маємо право;
- пізнати велич Його сили.
Павло говорить про пізнання, а не про знання. Слово «пізнати», єврейською «yada», не обмежується самою дією знання, воно також означає досвідчення особистої любові з пізнаним. Цікаво, що це саме слово вживають, коли ведуть мову про стосунки подружньої пари (пізнав Адам свою жінку Єву…). Тому, власне, вічне життя полягає в «пізнанні Отця і Ним посланого Ісуса Христа» (Ів. 17:3). Ця благодать не лише для святих чи містиків, а для кожного, хто увійде в цей вимір: дозволити світлові Духа просвітлити та відкрити найособистіше з Божого життя. Не просто так Святого Духа називають Об’явителем.
Після фотографування плівку із фотоапарата несуть у лабораторію. Там її занурюють у рідину, відому як проявник. І ця чорна плівка починає відображати кольори та фігури, аж поки ми не зможемо чітко побачити чудовий пейзаж чи особу. Так само діє Святий Дух: відкриває нам чудеса нового життя в Христі Ісусі та змушує речі й фігури, котрі ми лише тримали в голові, ставати реальністю.
Ісус приберіг для Своїх учнів певні речі, які не поширилися між усіма. Царі та пророки прагнули почути те, що ці привілейовані особи досвідчили в особистому крузі. Однак багато чого Він їм не сказав. Необхідно було, щоб Об’явитель відкрив учням Божі таємниці. Тобто навіть Ісус залишив незавершеним одне завдання, котре не могло вміститись у Його слова та науки. Тому Він раз у раз повторював:
«Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди…» (Ів. 16:7,13).
Святий Дух об’являє всю правду і звіщає нам Божі таємниці (1Кор. 2:9-11). Таким чином, Святий Дух звіщає кожному особисто, але не індивідуалістично. Щоб сповнилося пророцтво, котре ототожнюється з месіанським часом:
«І більше не будуть навчати вони один одного… Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього» (Єр. 31:34).
Лише Святий Дух об’являє правду в серці віруючого. Існують таємниці, які відкриває лише Він. Існує новий світ, якого не показує ніхто, лише Божий Дух. Внутрішній Учитель навчає того, чого ніхто не може навчити. Отже, потрібно запитати:
- Чого мене навчив Святий Дух?
- Чи можу я описати якесь досвідчення Святого Духа, яке стало визначальним у моєму житті?
- Я свідок того, що чув і бачив, чи звичайний журналіст, котрий повідомляє про те, що сталося?
Бути свідком і бути журналістом – велика різниця. Свідок досвідчив на собі те, про що веде мову. Журналіст просто, без зобов’язань, передає дані чи інформацію. Клеопа був учнем, котрий прекрасно знав усе про життя і чуда свого Вчителя. Він навіть був у курсі останніх новин, які принесли жінки від гробу Ісуса того ранку. Він міг – що й зробив – давати уроки Христології самому Ісусові. Однак він ще не досвідчив Христового воскресіння. Але як тільки воно йому об’явилось, його серце запалало і він негайно повернувся до Єрусалима. Клеопа перемінився із журналіста на свідка.
З іншого боку, ми повинні враховувати це, ведучи інших у житті в Дусі: казати, що ми не можемо звістити їм усього, бо існує невідомий скарб, котрий лише Святий Дух відкриває тим, хто відкривається на Його подих. Навіть потрібно замовкнути, аби говорив Дух, піти, щоб Він прийшов. Не досить навчати правди. Недостатньо навіть свідчення. Необхідно, щоб кожен пережив власний досвід.
Увечері в неділю воскресіння Ісус з’явився в блиску десятьом Своїм учням. Незадовго по тому вони наживо передали свій досвід Хомі, котрий тільки-но повернувся. Однак апостолові було не досить того, що інші апостоли розповіли йому про об’явлення, котре досвідчили. Для нього було недостатньо десятки разів почути одну й ту саму історію. Він мав право на об’явлення, як і інші, чого й досягнув вісім днів по тому.
Містичний досвід повинен бути нормою в житті Ісусового учня. Він не зарезервований для святих, а для кожного, хто має вуха, щоб слухати, і час, щоб вкладати його в особисті стосунки з Богом. Існує, звичайно, ризик захопитися ілюмінізмом, але чи найнебезпечнішою є духовна анемія через брак живлення цим досвідом Духа? Ніколи не можна допустити того, щоб через кукіль виривали пшеницю. Це не синонім до захоплення ілюмінізмом чи вірою в кожне, мовби небесне, об’явлення. Слово Боже – це параметр розпізнавання для оцінки кожного приватного об’явлення.
Г. Переміна
Учнівство служить Божому Царству, яке є Царством праведності, миру і радості у Святому Дусі (Рим. 14:17). Тому ці три складові учнівства входять до переміни світу, щоб встановити цивілізацію любові.
Кожен учень, або краще, усі разом, є закваскою в тісті. Закваскою, яка повинна встановити справедливість та мир, повагу до особи та спільне добро, свободу та відповідальність із цілісним розвитком особи та суспільства.
Учень упроваджує Ісусові критерії в комерційний, культурний та політичний виміри. Він знає, що структури, навіть найбільш удосконалені та сучасні, не спасають.
Любов – це єдине, що перемінює як суспільство, так і людей.
Учень володіє, власне, цим інструментом, щоб установити нове небо і нову землю в цьому світі.
Висновок
Інформація схожа на мапу міста Парижа, на якій можемо побачити, де тече річка Сена, знайти Ейфелеву вежу і зорієнтуватися на великих проспектах. Об’явлення – це мовби відвідати французьку столицю і зачаруватися її музеями, прогулятися Єлисейськими полями і повечеряти в одному з її престижних ресторанів. З допомогою інформації ми взнаємо меню, через формацію вирішуємо, що будемо їсти, але лише через об’явлення можемо спробувати страву. Інформація звернена до голови, формація – до мотивації, а об’явлення до – серця. В інформації найважливішу роль відіграє Вчитель; у формації – учень, а в об’явленні – Святий Дух. І все це задля встановлення Божого Царства в цьому світі – для того, щоб жити як сини Божі і брати в суспільстві, де панує цивілізація любові.