(Прочитайте, будь ласка, Буття 42)
Так, наші мрії цілком у Божих руках, але коли Він починає здійснювати їх, у процес виявляються залученими інші люди. Ми живемо у світі, де людські взаємини переплітаються з Божим планом для нас. Ніхто не існує у вакуумі. Кожна справа, прагнення або мрія неминуче пов’язує нас із тими, хто стануть частиною нашого майбутнього.
Якщо ви мрієте бути місіонером, то вам доведеться звернутися до місіонерської організації, і з часом ви працюватимете разом з іншими місіонерами. Ваша мрія переплітеться з мріями багатьох людей. Або, припустимо, ви хочете стати вчителем, архітектором, медсестрою або просто матір’ю. Кожне з цих занять зачіпає чиїсь життя як під час підготовки, так і в процесі здійснення вашої мрії.
Це, звичайно ж, стосувалося і мрії Йосипа. Вона могла здійснитися лише в тому разі, якщо брати поклоняться йому, а для цього вони обов’язково мали прийти до Єгипту, де тепер правив Йосип. Сцену підготовлено, завісу піднято, і ось-ось має розігратися драма.
Початковий сон визначав абсолютно чіткий план: усі одинадцять братів повинні з’явитися в Єгипті. Оскільки Бог хотів зробити цих людей основою нації, їм потрібно було пережити зміну серця. В їхньому минулому існувало щонайменше два гріхи, з якими їм треба було зустрітися віч-на-віч: (1) жорстокість стосовно свого брата і (2) брехня батькові. Минулі роки не могли згладити гріх або потребу в примиренні та прощенні. Час не анулює провини.
Йосип тепер приймав гостей, які стікалися до Єгипту з усього світу. Завдяки своїм талантам керівника він зміг мобілізувати цілу сільськогосподарську армію та заготовити величезні кургани зерна, щоб застрахуватися від прийдешнього лиха. Йосип відмінно впорався зі своєю роботою, і Єгипет був готовий стати світовою житницею.
Сім років достатку минули, і розпочався голод. Слава про Йосипа і його сільськогосподарське планування поширилася по всій землі. Усі відчували дефіцит зерна, але в Єгипті його було в достатку.
Яким чином Бог привів братів до Йосипа? І як було досягнуто примирення? Щоб здійснити мрію, яку Він дав, Бог звершив низку подій. Усі елементи заплутаної головоломки тепер стали на свої місця.
Голод
У Ханаані Яків сушив голову над тим, як прогодувати свій дім та худобу. До нього дійшла чутка, що в Єгипті є зерно. Хтось у цій країні виявився досить завбачливим, аби запастися хлібом у роки достатку. Зерно можна було купити за розумну ціну.
Під час розмови із синами Яків сказав з гнівом і сарказмом: «Пощо ви споглядаєте один на одного? …Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо» (Буття 42:1-2).
Брати слухняно вирушили в тижневий похід до Єгипту, щоб придбати їжу, якої вони так відчайдушно потребували. Голод спрямував їх на шлях зустрічі з Йосипом. Бажаючи привернути нашу увагу, Бог часто починає з якоїсь фізичної потреби: економічних труднощів, проблем зі здоров’ям або голоду. Почуваючись комфортно, ми схильні ігнорувати Бога, бо не бачимо особливої потреби в Ньому. Але трагедії змушують нас звернутися до Нього.
Як сказав про це Фредерік Маєр: «Доки пагорби були зеленими, і на пасовищах паслися отари; доки долини були вкриті пшеницею, і в них дзвеніли пісні женців, Яків сумував на самоті… Та коли настав сильний голод, серця цих людей відкрилися для прийняття докору. Від їхньої тілесної впевненості не залишилося й сліду. Тепер вони були готові до духовних переживань, які раніше їм і не снилися. Так, це була підготовка до зустрічі з Йосипом». Бог розворушив їхнє гніздо, щоб змусити рухатися.
За чотириста років Бог знов використає голод у житті нащадків цих людей, щоб оцінити їхній духовний стан. Народ Ізраїля опиниться в пустелі без хліба і води з конкретною метою: з’ясувати, що ж насправді знаходиться в їхніх серцях. Мойсей пояснив, у чому полягали Божі наміри: «І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні» (Повторення Закону 8:2).
Голод виводить на поверхню вміст людського серця. Коли під загрозою опиняється джерело прожитку, наш характер піддається найсуворішому випробуванню. Справжня сутність людини відкривається в скрутних обставинах. Буде вона сподіватися на Бога чи ні?
У даному випадку Бог використав голод, щоб витягти сім’ю Якова зі стану самовдоволення та змусити його синів вирушити до Єгипту. Бог мав виконати обіцянку, яку дав Авраамові, та сон, що показав Йосипові, тому зачинив усі двері, окрім тих, що вели до достатку та благословення.
Яків не дозволив Веніямінові піти з десятьма братами. Він пам’ятав, що сталося з Йосипом, і не хотів ризикувати життям наймолодшого із синів. Ймовірно, Яків просто вибрав собі нового улюбленця. Коли Йосип зійшов зі сцени, старий переніс центр своєї особливої любові на Веніяміна, якого також народила його кохана дружина Рахіль. Очевидно, Яків так і не усвідомив, якої шкоди може завдати родині фаворитизм. Веніямінові на той час уже, напевно, було за тридцять, але він залишався вдома, поки його десятеро братів вирушили в довгу, виснажливу дорогу за збіжжям.
Вони пішли до південної країни, слухаючись поклику своїх шлунків. Ми можемо лише здогадуватися, про що думали брати дорогою до Єгипту. Вочевидь, вони розраховували на нетривалу подорож (приблизно тиждень у кожен бік), щоб отримати збіжжя та швидко повернутися додому.
Хоча голод охопив багато тисяч людей, його головною метою було змусити лише одну сім’ю переселитися до Єгипту. Інші народи, звичайно ж, так ніколи й не дізналися, що опосередковано стали учасниками грандіозного плану з виконання пророчого слова, яке було дано якомусь невідомому патріархові.
Бог говорив, діяв та спрямовував.