Перед тим, як почати допомагати іншим вирішувати їх проблеми у взаємовідносинах, вам, як душеопікуну, слід з’ясувати для себе кілька положень.
Бог – добрий Бог; тому все сказане Ним у Його Слові веде до позитивних змін у людських взаєминах
Звичайно, це підриває основи світського уявлення про Бога, яке зображає Його гнівливим жандармом, який назирає за всесвітом і тільки й чекає, щоб покарати нас за непослух, чи Великого Тирана, чия чорна книга (Біблія) була написана, щоб зробити нас нещасними. Інша версія світу: можливо, Біблія хороша й добра, але це тільки вигадка старців з довгими сивими бородами, які написали її ще в давнину.
Однак насправді Біблія переповнена практичними, життєвими порадами, які можна застосовувати в будь-яких життєвих ситуаціях сьогодні. Беручи за основу душеопікунства біблійні принципи, ви використовуєте Святе Письмо, щоб наставляти, скеровувати, заохочувати, а якщо необхідно, то й дорікати та переконувати. Втім, кінцева мета полягає в тому, щоб дати людям змогу жити в мирі та гармонії з тими, кого вони люблять.
Зцілювати розірвані взаємовідносини, а не просто знищувати їх – означає діяти згідно з Божим задумом
Бог знає нас (зрештою, саме Він створив нас), і Він розуміє, що в нас неминуче виникатимуть конфлікти у взаєминах. Він не був би добрим Богом, якби не дав засобів вирішення цих конфліктів.
Конфлікти, які руйнують взаємовідносини сучасних людей, зовсім не нові. Невірність, недотримання обіцянок та непорозуміння призводять до ворожнечі та гніву, ревнощів та обману. Все це траплялося і в житті людей, описаних у Біблії.
Людина, яка вважає, що в наших взаєминах зовсім не має бути конфліктів – ідеаліст. Це все одно, що очікувати, що всі дружини-християнки будуть схожі на Девору, Естер чи Матір Терезу, а всі чоловіки-християни ходитимуть по воді.
Біблія вчить нас, що двоє людей, вступаючи до шлюбу, «стають одним тілом». Однак, це не означає, що їх емоції та риси характеру миттєво створять бездоганну єдність, щойно вони побралися. У кожній людині поєднується маса звичок, емоцій, сімейних традицій, дивацтв та особливостей характеру. У процесі «ставання одним» все це вплітається в нові взаємовідносини, немов нитки в тканину, і зрештою з’являється нова сім’я. Цей процес не з легких, він може включати конфлікти та справжнє протистояння. Вирішення таких конфліктів є частиною Христового служіння зцілення.
Деякі конфлікти спричиняються не особистими недоліками, вони є результатом життя в гріховному світі
Я помітив, що у світі постійно існує таке переконання: «Якщо трапляється щось добре, то це Бог благословляє мене; а якщо погане, то це Боже покарання або підступи диявола». Але Біблія не підтверджує такої думки.
«Чому моя дочка народилася з п’ятьма отворами в серці? Бог покарав її за мої гріхи?» – запитала мене одна молода мама при зустрічі. Перш ніж я встиг щось сказати, вона почала виливати те, що довго стримувала. Вона виросла в сім’ї, де надто багато уваги приділялося дисципліні. У підлітковому віці вона збунтувалася і почала поводитися дуже зухвало. Вона відмовилася слухати суворе попередження батьків: «Бог покарає тебе за таку поведінку!»
Одного дня, невдовзі після одруження, вона йшла вулицею і почула музику, яка лилася через відкрите вікно церкви. Вона зупинилася послухати, а потім ввійшла всередину. Того дня вона віддала своє серце Господеві і стала християнкою. Проте слова батьків продовжували корити її сумління: «Божа рука покарає тебе за все, що ти наробила».
На голову молодої подружньої пари звалилася низка неприємностей, та жодна з них, на мою думку, не була Божою карою чи результатом нападів сатани. Повінь зруйнувала їхнє житло, і вони втратили всі весільні подарунки друзів. Перша дитина була мертвонародженою, а зараз їх маленька дівчинка народилася з п’ятьма отворами в серці, ніхто навіть не сподівається, що вона доживе до двох років. Вони очікували швидкої смерті дитини.
Однак, не треба звинувачувати в цьому молоду маму. Ми живемо в недосконалому світі. А це означає, що на нас особисто не лежить відповідальність за кожну проблему у взаєминах з кимсь. Люди будуть запитувати: «Чому Бог допустив, що зі мною таке трапилося? Чому Він підвів мене? Чому Він карає мене? Що я такого зробив?» А ви повинні будете відповісти: «Це не Бог підвів вас, а ваш чоловік» або «ваша дружина!»
Іноді, як у випадку з цією молодою матір’ю, звинувачувати просто нікого. Можна з’їхати з глузду, намагаючись знайти логічне пояснення деяким ситуаціям. У цьому житті ми можемо так ніколи і не знайти відповіді на всі наші «чому». Тому нам, як душеопікунам, треба зосередити увагу на іншому. Замість того, щоб шукати відповіді, ми можемо допомогти людині усвідомити, що Бог задовольнить наші найсерйозніші потреби.
Наведу такий приклад: жінка підозрює свого чоловіка в зраді, і все ж, щоб годувати сімох дітей, їй конче потрібна його зарплатня. Або ж уявіть собі становище літньої удови, яка живе на пенсію невиліковно хворого сина. Або чоловіка, який страждає від почуття вини, бо дозволив лікарям зробити хірургічну операцію, у результаті якої його дружина померла. А як щодо дружини, яка пробачила своєму чоловікові невірність, і тепер повинна обходитися його неповною зарплатнею, бо він має забезпечувати ще й дитину, народжену в результаті цієї невірності? Всіх цих людей може гнітити питання «Чому?» Воно може паралізувати їх і не давати змоги іти далі в житті. Однак, якщо вони навернуться до Христа, шукаючи Його присутності навіть у найскрутнішу і найболючішу мить, вони виявлять, що Він зцілює їхні розбиті серця. Їм не треба знати «чому»; їм треба знати Спасителя.
Дещо, спричинене гріховністю та зіпсованістю світу, в якому ми живемо, не має вирішення. Тому, щоб остаточно зцілитися, треба навчитися долати такі ситуації. Виношування гніву чи злоби проти іншого чи проти Бога може зруйнувати життя. У душеопікунстві ви допомагаєте своєму другові пробачити тих, хто завдав йому болю та горя, і даєте зрозуміти, що Бог не підводив Його. Ви допомагаєте йому сприйняти Бога як пристановище в день утиску (Наум 1:7), як покрову в часи утиску (Пс. 32:7; 119:114). Бог допоможе йому подолати те, що не можна змінити.
Бог обіцяв бути з нами у важкі часи, а не звільнити нас від них
Коли подружня пара стикається з проблемою, то трапляється одне із двох: або ці двоє наблизяться до Господа й один до одного, або ж конфлікт розділить їх і завдасть болю. Проте, Біблія запевняє нас, що Бог з нами, навіть у найскрутнішу хвилину. Важкі часи не обов’язково повинні відділяти нас від Бога, і про це ясно сказано в наступних віршах з Біблії:
Ключові місця зі Святого Письма:
- Іс. 43:2-3: «Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, – не попечешся, і не буде палити тебе його полум’я. Бо Я – Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель!»
- Наум 1:7: «Добрий Господь, пристановище Він у день утиску, і знає Він тих, хто на Нього надіється!»
- Еф. 1:11: «У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї».
- Рим. 8:28: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре».
Коли молода мама запитала про свою маленьку донечку, яка бореться за життя в дитячій лікарні, я знав, що її не влаштує банальна відповідь. Ми вийшли з нею у вестибюль, щоб поговорити. По її щоках текли сльози, а я слухав. Я розумів, що перш ніж щось відповідати, треба вислухати її і розібратися в ситуації (у Приповістях 18:13 сказано: «Хто відповідає на слово, ще поки почув, – то глупота та сором йому!»), тому ми домовилися про регулярні зустрічі, під час яких велися душеопікунські бесіди.
Врешті-решт вона зрозуміла, що хвороба дитини не є ані Божим покаранням за її гріх, ні злом, заподіяним дияволом. Вона також відкрила для себе, яким насправді є Бог.