СПЕЦИФІКА ВЛАДИ
Християнська концепція підкорення владі не повинна бути насильницькою. Християни повинні “коритися один одному в любові”. Це означає, що ми всі служимо разом Господу, і кожен у належний час повинен відкладати в сторону свої “права”. Ми залежимо один від одного в Христі. Ми потребуємо тих дарів, які Бог дав іншим членам у тілі Христовому. Отож ми повинні мати бажання підкоритися тому, хто через Христа може допомогти нам у наших потребах (Рим. 12:5).
Взаємна покора є наслідком розвинутих стосунків. У відкритому суспільстві любові і поваги не повинно діяти авторитарне нав’язування покори (1Пет. 5:5).
Істинне взаємопідкорення міцніє в служінні (Рим. 1:11-12). Усяке підкорення є добровільним! Ніхто не може примусити іншу людину підкорятись або поважати лідерів від Бога. Такі дії насилують природу Божої любові (1Сол. 5:12-13). Насильницьке втягування людей у служіння – є рабство, і це не від Бога!
Встановлені Богом лідери повинні слухати голос Божий разом з людьми, а не замість них (1Кор. 3:9; Фил. 1:1).
Установлений Богом порядок є теократичним. У теократії Бог є Правителем. Голосування не є спосіб пізнання волі Божої. Це, як правило, є джерелом непорозуміння і незгоди!
Бог настановляє керівників (лідерів) відповідальними за людей (Євр. 13:17). Бог хоче, щоб люди слідували за тими лідерами, яких Він призначив, і щоб вони корилися їм з любов’ю (Дії 20:28-30). Коли люди коряться Його скеруванню, вони отримують повноту благословінь.
Люди в церкві повинні визнавати і поважати людину, яку Бог призначив на відповідальну посаду. Фамільярність до людини на посаді часто призводить до зневажання самої посади. Божий служитель, попри всі свої вади, служить Богові. Щоб поважати посаду, потрібно поважати людину (цей принцип можна побачити в світському уряді, навіть стосовно жорстоких царів) (1Пет. 2:17).
Нема сумніву в тому, що будуть виникати незгоди. Ті рішення, які приймають лідери, не завжди будуть популярні. Коли виникає незгода, Божий народ має знати, як вирішити цю ситуацію достойно Божого покликання. Вплив церкви на світ буде в значній мірі залежати від того, як церква вирішує внутрішні конфлікти і незгоди.
а) НЕ БУНТУЙТЕ! Звичайно, лідери не досконалі. Але це Бог призначає недосконалих людей на відповідальні позиції. Виступаючи не Божим шляхом проти тих, хто знаходиться в позиції відповідальності, ми тим самим загострюємо проблему і незгода зростає (Дії 23:1-5).
б) НАВЧІТЬСЯ АПЕЛЮВАТИ (висловлювати незгоду до людини при владі).
Біблійним підходом до вирішення незгод є навчитись, як апелювати до тих, хто при владі. Коли починається незгода, процес апеляції має бути якомога мирним, аби церква отримала користь від вирішення своїх конфліктів.
Додатковою перевагою мирного врегулювання будь-якого конфлікту є те, що суспільство навколо благословляється, коли бачить любов і порядок у церкві.
ВИСНОВОК
Тіло Христове буде функціонувати ефективно настільки, наскільки Христос буде діяти в Ньому. Не думайте, що Христос причетний до всього, що діється і робиться в церкві. Багато церковних організацій функціонують високоорганізовано, але вони перестали жити згідно розуму Христового. Серед того, що Бог відновляє в наші дні, чутливість до одкровень Христа і впокорення Божій владі стоять на першому місці.
Спільнота віруючих потребує скеровуючого, повчального та виправного внеску у своє спільне життя, а також в особисте життя кожного з її членів. Вона не може лише бездіяльно очікувати Другого Приходу протягом невизначеного періоду часу. Звичайно, Ісус прийде знову. Але Ісус прийде тоді, коли Він повинен прийти, і не раніше. Божий народ, у свою чергу, вже тепер повинен переображатися на образ Господа Ісуса Христа, усвідомлюючи постійну Ісусову присутність та Його діючу силу. Бог встановив дві конкретні структури для здійснення цього завдання в Тілі Христовому: 1) Біблію, як авторитетний путівник правильних дій; 2) призначених Богом лідерів, яким довірена влада.
Бог призначає лідерів, накладає на них відповідальність і питає з них за їхнє управління. Він призначає їх піклуватися про Його народ і бути співчутливим до нього. Найкращим прикладом лідерства є Ісус, який показав як служити. Отож, Він вдосконалює лідерів, щоб вони стали прикладом любові. Божого смирення і християнського служіння для всієї церкви. Він навчає їх, як бути пастирями над стадом Божим і дає їм мудрість і розуміння для виконання їхніх обов’язків.
Підкорення владі завжди буде “слабким місцем” у незалежному суспільстві. Кожен має “права” і ніхто не хоче їх позбуватися. Навіть у Тілі Христовому багато говориться про “особисті права перед Богом”. Однак, якщо Церква хоче стати такою, якою вона покликана бути, вона може здійснити це лише під прапором встановленої Богом влади. І це є питання вибору для кожної місцевої церкви.