8. Намагаймося подобатися Богові

Недавно одна дівчина скаржилась мені сама на себе: “Не знаю, що зі мною… Не можу чинити опір, протистояти поглядам інших людей… Недавно моя товаришка щось коментувала. Сприймала річ цілком неправильно, бо не розуміла, що правильне. А я не знайшла відваги заперечити їй. Пізніше навіть я відчула до себе злість”.

Це стан, який нам добре відомий. У чому полягає неспроможність правильно реагувати на ті чи інші слова або дії? Відповідь зрозуміла й чітка: “Боїмося ризикувати, що перестанемо подобатися тому, кому протистоїмо. Тоді й ми топчемо правду так само, як і той, кому через боягузство мовчки підтакуємо”.

Такій ситуації зуміємо зарадити, якщо будемо сповнені бажання подобатися Богові.

Бог – це істина. В Ньому немає жодної неправди. Цей істинний Бог схилився до нас – Свого сотворіння, щоб нам явити істину про Себе і про нас. Пізнання тої істини не завжди збігається з нашою уявою, яку ми собі вимріяли. Але якщо прагнемо подобатися Богові, то йдемо дорогою, яку нам ці істини показують. І можемо бути впевнені, що тим сповняємо Божу волю.

* * *

Якщо хочемо подобатися людям, будемо змушені часто зійти з тої дороги, та й все одно не забезпечимо собі любов усіх. Гарно про це свідчить мудре оповідання:

Ішов якось дорогою чоловік зі своїм сином і ослом. Чоловік ішов попереду, хлопчина за ним, а останнім, прив’язаним на мотузці, йшов осел. Та ось стрівся їм незнайомець, і вони почули за собою: “Які дурні: обоє йдуть пішки, а осел тимчасом лінюхує!” Почувши це, батько посадив хлопчину на осла. Опісля надійшов хтось інший, і вони почули: “Який невихований син! Сидить собі на ослі, а батько мусить іти пішки!” Тут син зіскочив з осла і звільнив місце батькові. Невдовзі зустріли когось третього: “Що це за батько! Зовсім не має серця до своєї дитини!” Батько почухався по голові. “Що маю з тим усім робити?!” Посадив сина на осла, сам сів поруч, і помаленько їдуть собі вже обидвоє на ослі. Та тут перестрів їх четвертий. “Хотів би я знати, хто їх навчив такої любови до тварин? Осел аж перегинається під тягарем, а вони порозсідалися”.

Сенс цього оповідання – це ілюстрація істини, що неможливо подобатися усім і задовольнити всіх людей. Тому було б неправильно вибрати собі це за мету свого життя, зокрема коли іншим воно зовсім не помагає зрозуміти істину.

Новоєрей готувався до недільної проповіді. За тему вибрав чистоту, заторкуючи дошлюбні відносини між нареченими. Коли перед товаришем-парафіянином згадав цю тему, той сказав йому: “Ну, мабуть підбурите проти себе багатьох. Знаєте, тут на селі нічого не втаїти… і, наскільки пам’ятаю, вже давно тут не було шлюбу, щоб молоді “не мусили” побиратися. Подумайте собі над цим…”

Але той новоєрей вирішив, що правильніше буде подобатися Богові, ніж людям, і тому в неділю все ж таки виголосив проповідь, яку собі приготував. Очікував якісь негативні реакції, але вийшло цілком інакше. Протягом тижня йому двоє або троє в розмові довірилися: “Знаєте, отче, ви казали правду. Якби час можна було повернути назад, напевно, ми би жили інакше”.

Його відвага і бажання подобатися більше Богові, як людям, спонукали декотрих до покаяння. І не знаємо, скільки молодих хлопців і дівчат вирішило тримати свої дошлюбні відносини в чистоті.

Не біймося свідчити істину. Не біймося з любов’ю виправляти помилкові погляди. Таким чином виявляємо бажання подобатися Богові і даємо змогу також іншим людям ступити на цей шлях. Амінь.

Попередній запис

7. Розпізнавати Божі знаки

Наступний запис

9. Що нам перешкоджає в духовному зростанні?