ВСТУП
Коли певною областю істини нехтують досить значний період часу, то стає дуже важко її відновити. Предмет церковної дисципліни зазнав, на жаль, саме такої долі. Лише згадка про церковну дисципліну викликає різноманітні відчуття в людей, більшість з яких – неприємні. Але якщо ми хочемо, щоб прийшло повне відновлення істинного християнства, то ця істина, як і деякі інші, повинна бути відроджена і має посісти належне місце в нашому житті.
Коли якась особа грішить, то це негативно позначається на усій церкві. Навіть якщо гріх є прихований і ніхто його не бачить, його негативний наслідок все одно існує. Гріх ніколи не є “невидимий”. Бог не лише знає приховані речі, Він також знає мотиви сердець. Гріх є тим підступним злодієм, який краде в християн радість, а в Церкви – силу.
Однак ненависть до гріха приносить справжнє прагнення до чистоти в нашому житті і в житті Церкви.
Біблія каже нам, що “суд починається з Божого дому”. Коли паства дисциплінує себе, вона стає духовно сильною, морально чистою і багатою на плоди. Якщо вона цього не робить, то вона сама стає винною в тому, що її життя є повне компромісів, безплідне і слабке. Традиційне занедбання дисципліни не є виправданням для того, щоб її ігнорувати і відмовлятися від неї. Настав час відновлення усієї істини для Церкви. Дисципліна тільки частина цього відновлення. “Уся кара[1] в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведності!” (Євр. 12:11).
Мета дисципліни
Дисципліна є “тренувальним майданчиком” праведності. Праведне життя є набутим навиком, який здобувається через постійний вибір між добром і злом. Дисципліни нелегко досягти, але ще важче – дотримуватись її. Проте вона повинна бути, якщо християнин хоче зростати в силі (Євр. 5:12; 12:11)
Дисципліна очищує церкву – її серце та вчинки. Гріх у церкві може знизити дієвість її свідоцтва. Дисципліновані християни роблять церкву здоровою і сильною. Рішучість жити чистими від гріха і його впливу робить дисципліновану церкву могутньою силою в очах суспільства (Як. 4:8; 1Пет. 1:22).
Часом люди впадають у гріх і тим самим псують свідчення церкви та ганьблять ім’я Христове. Церковне дисциплінування відновлює тих, хто впали, та приводить їх знову до єдності і спілкування. Прощення гріхів має супроводжуватись послухом Слову Божому. Коли особа впадає в гріх, дуже важливо, щоб церква була біблійно підготовлена до правильних дисциплінарних дій, заради повного відновлення цієї людини (Гал. 6:1).
Типи дисципліни
Особиста дисципліна – це звичайний процес розвитку християнського життя. Кожен християнин повинен розвивати особисту дисципліну у своєму житті. Постійне практикування таких речей, як молитва, вивчення Біблії, роздумування над Словом Божим, піст і десятина приносить силу і терпеливість для особистої перемоги в житті (1Кор. 9:27; 2Кор.10:5).
Господнє дисциплінування. Невидимі сфери гріха, приховані недоліки, про які знає лише сумління, непослух Духу Святому – все це приводить до “Господньої дисципліни”, тобто до люблячої руки Батьківського виховання (5Мс. 8:2-5;1Кор. 11:32; Євр. 12:5-11; Об. 3:19).
Дисциплінування через встановлену Богом владу. (У даному розумінні – через Церкву). Коли свідоцтво церкви зіпсуте через гріх якоїсь людини, церква повинна діяти так, щоб позбутися гріха і відновити грішника (Мт. 18:15-17; Рим. 16:17; 1Кор. 5:11,13; 1Сол. 5:14; 2Сол. 3:11, 14-15; Тит. 3:10-11). Якщо християнин сам себе дисциплінує і реагує на картаючу руку Господа, необхідність церковної дисципліни відпадає.
Масштаби дисципліни
Церква повинна розпочати дисциплінування, якщо людина не виправляє свою гріховність через визнання і покаяння (ІІв. 1:9).
Коли одна людина грішить проти іншої, процес відновлення починається на персональному рівні. На персональному рівні дисципліна використовується для того, щоб принести відновлення без задіяння інших (Мт. 18:15).
Коли необхідно, інші сторони також приймають участь у ситуації, але дуже обережно, бо такі ситуації, як правило, сприяють розвитку наклепів і пліток. Корисна порада: ніколи не ділися з кимсь про ситуацію, якщо ця людина не є частиною проблеми або якщо вона не стане частиною вирішення даної проблеми (Мт. 18:16).
Як останнє зусилля для відновлення, – уся церква приймає участь. Старійшини радяться, і вирішують, чи є потреба виносити проблему перед усім зібранням для прийняття певних мір (Мт. 18:17). Зауваження: у поданому вірші йде мова про конфлікти між особами, а не про порушення християнської чистоти чи порушення біблійної істини.
Людину, яка стає непокірною, треба закликати впокоритись призначеній Богом владі (1Сол. 5:14). Непокірні люди відкидають владу і тим самим стають на шлях бунту.
Коли людина є кар’єристом, вона використовує владу для власних інтересів і її непорядна поведінка послаблює усю структуру громади. Така людина підпорядковує структуру влади людським, а не Божим методам.
Це виражається в узурпації Божої влади задля себе та занедбанні своїх обов’язків. Дисциплінарні дії вимагають від нас не мати зносин з такими людьми (2Сол. 3:11,14-15)
Також потрібно не мати зносин з тим, хто приносить розділення в Тіло Христове. Сіячі незгоди є огида для Господа (Пр. 6:19; Рим. 16:17).
Коли хто впадає в єресі, то слово, яке він навчає, приносить зруйнування. Таких фальшивих вчителів потрібно відкидати, їхні вчення розбивати доказами Божого Слова і не дозволяти їм навчати, аж поки їхнє життя і навчання не буде узгоджуватись із біблійною істиною (Тит. 3:10).
Єресь – це спотворена істина!
Стилі життя, які не відповідають християнському зразку і є далекими від стандарту, який представляє нам Біблія, повинні підлягати церковному дисциплінуванню. Такі люди як перелюбники, користолюбці, ідолопоклонники, мужоложники, тощо, – є тавром ганьби на тілі церкви. Їх потрібно уникати і утримуватись від спілкування з ними. Єднання з ними має бути обмежене і їх потрібно вести до покаяння. Якщо вони не захочуть це зробити, вони повинні бути відлучені від церкви (1Кор. 5:10-11).
Церква повинна дисциплінувати свої власні ряди. Якщо вона цього не робить, вона стає співучасником злих діянь і, відповідно, сама винна в гріху.
Метою дисципліни, яку встановлює церква, є:
- чистота церкви;
- відновлення побожного життя тих, хто впав у гріх (Гал. 6:1);
У разі, якщо встановлена церквою дисципліна не приносить результату, то особа, яка грішить, підпадає під пряме Боже дисциплінування після того, як її відлучать від громади (1Кор. 5:12-13).
[1] (В англ. перекладі – “дисципліна”)