Неможливо уникнути віри в щось; той, хто вважає, що в ніщо не вірить, просто несвідомий усіх фальшивих богів, яким він віддав свою віру: комфорту чи задоволенню, і навіть забобонам. Ось чому від самого початку той, хто живе свідомою вірою, перебуває в набагато здоровішій ситуації. Але чи не було б тоді християнство окремим випадком релігійних відносин, на які ми всюди натрапляємо? Чи віра в Ісуса не була б лише одним релігійним виявом з багатьох інших? Така точка зору апріорі видається спокусливою і толерантною: здається, вона приймає усі релігії, якщо тільки вони залишають місце для релігій, що існують поряд; у них вона шукає для себе те, що становить позитивну основу. Та чи є це правдою?
Насамперед вона до глибини позбавлена особовости: якщо ти перебуваєш понад усіма релігійними традиціями, щоб узяти для себе щось позитивне з кожної із них, що тобі залишиться окрім моралі чи, у найкращому разі, декількох «релігійних цінностей»? Ти не можеш назвати на ім’я якоїсь цінності, не можеш молитися до моралі. Тому в релігійному плані ти залишаєшся самотнім: ти слідуєш «моральним принципам» або відчуваєш «щось святе», але не зустрічаєш «Когось», хто віддає Себе тобі, і кому ти цілковито віддаєшся. Тому люди незрівнянно цінніші за речі й інші «вартості», навіть якщо вони «релігійні»: люди одружуються насамперед не задля подружніх цінностей, а з любови до когось. Таким чином, бажання узяти для себе зі всіх релігій їхні «позитивні цінності» – означає, без сумніву, опустити те, що є їхнім серцем і вершиною, тобто прагнення почути, як Бог каже тобі «ти» і казати «Ти» Богові. Якби Бог був лише «чимось», тоді не варто було б Його шукати; «щось» завжди залишить тебе в глибині самотнім та сумним: і в пошуку сенсу твого життя, і в страху перед смертю. Лише Хтось, хто тебе любить, знає, промовляє до тебе і спасає тебе, заслуговує на те, щоб ти довірився Йому.
До того ж, таке нібито «толерантне» мислення, відкрите на всі релігії, апріорі відкидає певні основні запитання:
Чи ти повинен розглядати своє релігійне прагнення просто як потребу, яку варто задовольнити, шукаючи собі «поживу» в численних духовних традиціях, які пропонує «ринок»? Чи може Господь покликав тебе увійти в Його власні плани, прийняти Його слово, прийняти те, що твоя туга за Ним походить якраз від Нього, Який створив тебе таким, яким ти є, щоб віддати Себе тобі?
По суті, питання полягає в тому, де і як Бог дає нам можливість зустрітися з Ним? Адже одна річ – це пошук людського абсолюту, з його поступами й поразками, з його цінностями й хибами, і навіть з його жахами (релігійні війни, приношення в жертву людей); інша ж річ – те, що Бог може об’явити й вільно дати від самого Себе.
У підсумку тут йдеться про Одкровення: ти, який сам себе знаєш далеко недосконало, можеш, у найкращому разі, відкрити власними силами лише деякі відблиски Бога. Але хто краще від Бога може Його знати? Хто краще від Нього може про Нього розказати? Отже, ти, як християнин, не повинен претендувати на те, що завдяки своїм силам і розуму знаєш щось краще за інших, а повинен ствердити насамперед, що тебе знайшов, вибрав і полюбив Бог, Який прагне дарувати Себе тобі. Ти лише віриш у щось (що Бог існує, що є життя після смерти тощо): ти маєш віру в Когось, приймаєш дар, Його Одкровення тобі про Нього самого. Ось чому Віра – це «Амінь»: «Так, Господи, я довіряюсь Тобі, Твоєму планові на мене і на світ, Твоєму слову, як скелі, адже хто краще за Тебе, від Якого я йду і до Якого повертаюся, скаже мені, Ким Ти є, і яка моя дорога?».
Толерантність тих, які вважають, що «всі релігії рівні», – це оманлива видимість: насправді вони їх приймають за однієї умови: щоб вони позбулися своєї суті, того, що якраз їх характеризує: Абсолюту. Іншими словами, їхній спосіб сприйняти – це їх зруйнувати. Цілком іншою є позиція, яка полягає в пошані духовного ритму кожного в його пошуку правди: Ісус прийшов, щоб кожна людина пізнала Його, але Він нікого не змушує; Він прагне, щоб Його любили не з примусу, а заради Нього самого. Саме цей факт закликає вимагати поваги до духовного пошуку кожної людини замість без різниці «приймати будь-яку думку», яка, врешті-решт, відчиняє також двері ідеям, що несуть ненависть і нетерпимість.