Неконтрольований гнів
Ми вже обговорили декілька випадків, в яких фіґурував гнів: чоловік, який вдарив дружину, коли їй не сподобалося перероблена ним кухня; молода мама, яка сердилася на Бога за те, що Він допустив, щоб її дитина народилася з вадою в серці; дружина, яка страждала і гнівалася на чоловіка через його любовний роман. Злість дружини, яку зрадив чоловік, цілком зрозуміла. І те, що вона відчуває, дуже відрізняється від почуттів розчарованого чоловіка, чий гнів змушує його бити дружину чи дітей. Перше джерело гніву – це зраджена довіра; друге – просто неконтрольовані емоції чоловіка. Допомагаючи людям, ви безсумнівно зустрінетеся з тими, хто з різних причин не вміє впоратися зі своїми емоціями.
Гнів сам по собі не є гріхом. Ним можна скористатися як для хорошої справи, так і для поганої, спричинивши сердечний біль. У синодальному, канонічному перекладі Біблії слово «гнів» вживається 234 рази у 228 віршах; слова «гнівний, гнівливо» вживаються 44 рази у 43 віршах. У багатьох місцях йдеться про Божий гнів через непослух людей. Ісус гнівався на фарисеїв через їх невіру (Мк. 3:5). Очевидно, що Він гнівався, коли схопив батіг і почав виганяти міняйл із храму.
Для гніву є свій час і місце; однак, якщо він проявляється в невідповідному місці, у невідповідний час і невідповідним чином, він стає гріхом. Ось чому Павло настійно прохав ефесян «гніватися, та не грішити» (Еф. 4:26). Ви покликані допомогти своєму другові подолати гнів, особливо, якщо він неправильно спрямований чи несправедливий.
Павло усвідомлював, що лють (сильний гнів) часто діє не на нашу користь, провокуючи нас робити те, про що пізніше ми жалкуватимемо (1 Сол. 5:9 та 1 Тим. 2:3). У Посланні Якова 1:19 говориться, що ми повинні бути «повільними на гнів». Після того, як Павло прохав нас гніватися, але не грішити, він додає: «…сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Еф. 4:26).
Ось деякі методи, які допоможуть людям працювати над неконтрольованим гнівом, що може спричинити шкоду:
- Якщо можливо, визначте причину людського гніву і розгляньте, чи можливо щось зробити, щоб усунути його джерело. Таке рішення може потребувати змін способу життя або навіть середовища, щоб позбутися впливу людей чи обставин, які породжували гнів. Якщо джерело гніву не вдається усунути…
- Попросіть друга оцінити, чи варта причина його гніву тієї емоційної енергії, яку він витрачає, коли гнівається. Ване Хавнер говорив: «Кожен пес міг би наздогнати тхора, але часто він того не вартий!»
- Допоможіть другові знайти спосіб вираження свого обурення, не говорячи і не роблячи нічого такого, що могло б нашкодити іншим. Наприклад, запропонуйте другові висловити свій гнів у розмові з вами, а не з людиною, для якої він призначений. Це допомогло б йому вилити почуття і зняти напруження. Щоб навчити друга виразити гнів належним чином, без злоби та жорстокості, можна також використати рольові ігри.
- Запропонуйте шляхи послаблення стресу, щоб запобігти спалаху гніву. Фізичний відпочинок чи цікаві заняття на дозвіллі можуть послужити надійним клапаном, який випустить емоційний тиск.
- Допоможіть другові усвідомити, що присутність Святого Духа в ньому допоможе приборкати його нестриманість. Цього можна досягти через молитву. Коли ми молимося, ми даємо Духові Святому можливість проникнути в наші емоції і взяти їх під контроль.
Ключові місця зі Святого Письма:
Еф. 4:26 (вище згадане) пропонує спосіб досягнення змін. Попросіть друга запам’ятати цей вірш. Як. 1:19, 1 Сол. 5:9 та 1 Тим. 2:8 також допомагають у вирішені цього питання. Відмітьте ці місця в себе в Біблії.
Безпідставний страх
Страх може бути здоровим і руйнівним. Страх небезпеки спонукає людину до захисту; а постійне виснажливе побоювання і нервове напруження сковують людину і позбавляють душевного спокою. Такий страх не від Бога, і його треба перемагати. Проте пам’ятайте: насмішки над чиїмись побоюваннями не допоможуть. Якщо ви станете переконувати друга, що боятися нерозумно, цим самим ви лише залякаєте його та погіршите становище.
У більшості випадків виникає страх перед чимось, що ще не трапилося, але ми боїмося, що це може трапитися. Ми також боїмося того, чого не знаємо. Чоловіки зазвичай побоюються того, що могло б загрожувати їх чоловічому образу, наприклад, втрата роботи або поваги з боку колег. Жінкам властивий страх втратити фізичну привабливість та страх перед усім, що загрожує їх безпеці.
Дозвольте навести приклад нелогічного страху.
Припустимо, ваша подруга Олена пропускає розбір Біблії протягом кількох тижнів, і ви прийшли провідати її. За чашкою чаю ви цікавитеся, чому її не було. Спочатку вона розповідає про няню, яка не змогла доглянути за дітьми, а потім у сльозах говорить: «Можливо, мені слід сказати тобі, що мене непокоїть насправді. Я не знаю, що зі мною сталося, але останнім часом, щойно я сідаю за кермо автомобіля, мої руки льодяніють, пітніють, а серце ледь не вискочить. Я до смерті боюся, що в мою машину хтось вріжеться. Я не знаю, що зі мною таке. Чоловік каже, що я, певно, втрачаю глузд. Ти думаєш, я божевільна?»
А ви відповідаєте: «Звичайно, ні! Як ти вважаєш, це не може бути наслідком аварії, в яку ти потрапила минулого року?»
«Я вже думала про це. Я не знаю…»
Глузування чи критика не спрацюють. Навпаки, заохочуйте Олену зробити хоч маленький крок, щоб вийти з цього стану. Ви могли б умовити її проїхати з вами до поштового відділення за квартал звідси… а потім, можливо, ви могли б разом поїхати до школи і забрати ваших дітей. Підтримуйте її і допомагайте в цих маленьких поїздках. Якщо вона не може пересилити себе й сісти за кермо автомобіля, прийміть це, як є, і підтримайте її. Дозвольте їй сприйняти реальність цього страху, а потім переконайте її не дозволяти страхові панувати в її житті. Нехай вона їздить на автобусі, або з кимсь на авто.
Незадовго після того, як ми побралися з Дарлін, я дізнався, що вона страждає на акрофобію (страх висоти). Ми піднялися ліфтом на Ейфелеву вежу в Парижі, а щоб заощадити трохи грошей, донизу вирішили йти пішки. Ми пройшли по сходах зовсім небагато, а вона вся похолола, – висота справді лякала її.
Три роки тому, коли ми каталися на лижах, вона зупинилася на схилі, ніби окам’янівши. Я проїхав кілька сотень метрів вниз і чекав на неї. У той час повз мене проїжджали рятівники на снігомобілі. Я зупинив їх і попросив проїхати нагору та забрати мою дружину.
«Люба, все гаразд. Тобі зовсім не обов’язково кататися по горах», – запевнив я її. Замість гірського катання ми насолоджувалися, катаючись на лижах по рівній місцевості, їй це сподобалося набагато більше.
З дитиною Божою нічого не може статися поза Божою волею, якщо вона живе згідно з Його цілями. Розуміння цієї істини не дає людині почуватися жертвою обставин. Психотерапевт Джек Морріс, про якого я вже згадував, застосовує Псалом 23, працюючи з тими пацієнтами, котрі борються зі страхом. Він просить їх завчити псалом напам’ять і розказувати його вголос кілька разів на день. «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені» (вірш 4).
Використовуючи обітниці з Псалма 23, ви можете допомогти людям подолати обставини, які могли б стати причиною руйнівного страху. Щойно вони зрозуміють, що безпека – це не «відсутність загрози», а «обітниця Господнього захисту», як зможуть жити без страху, він вже не буде порушувати їхній душевний спокій.
Ключові місця зі Святого Письма:
- 2Тим. 1:7: «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму».
- Пс. 23:4: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, – Твоє жезло й Твій посох – вони мене втішать!»