(Прочитайте, будь ласка, Буття 45:28-47:31)
Поділюся історією про ремонтника, який одного ранку забрався високо на шпиль церковної будівлі, щоб з’ясувати джерело проблем із вентиляційною системою. На своє нещастя, він послизнувся і почав падати, але встиг схопитися за мотузку, прив’язану до церковного дзвона. Годі й казати, що він розбудив усе місто!
Іноді в житті виходить саме так. Ви виявляєте, що навіть буденні ситуації призводять до результатів, яких ніхто не міг уявити. Незначна подія може мати великі наслідки. Згадайте початок Першої світової війни, коли було вбито спадкоємця престолу Австро-Угорщини ерцгерцога Франца Фердинанда разом з його дружиною Софі. Смерть двох людей започаткувала загибель мільйонів.
Подібним чином навіть маленький прояв добра може мати непередбачувано благотворні наслідки. Едвард Кімбалл, звісно ж, не здогадувався, що один із хлопчиків у його класі недільної школи на ім’я Дуайт Муді, який насилу розумів Євангеліє, зрештою сколихне два континенти, здобуваючи їх для Бога. Муді працював у магазині взуття, але, незважаючи на такий скромний початок, став одним з найвидатніших світових євангелістів, спадщина якого живе й донині.
Багато в чому мрія Йосипа була звичайнісінькою, нічим не відрізняючись від тих, що бувають у кожного з нас. Усі ми уявляємо себе в центрі уваги, мріючи про те, що колись інші члени сім’ї оцінять нас належним чином.
Незважаючи на унікальність його сну, у Йосипа не було жодних підстав вважати, що цей сон якось відгукнеться за межами його сім’ї. Хто б міг подумати, що він зачепить увесь світ?
Уявіть собі безліч кісточок доміно. Їх можна уподібнити провидінню Божого проводу. Одна подія тягне за собою іншу, і в кінцевому підсумку може виявитися, що якесь давно забуте слово або справа визначила долю цілого народу. Тільки Богу відомо, як взаємопов’язані ці кісточки доміно. Ми очікуємо, що події розвиватимуться в одному напрямі, але за вправним Божим провидінням вони обирають геть інший. Серед цих, здавалося б, ніяк не пов’язаних подій ховається вічний Божий план. Ось чому ми не можемо передбачити всі наслідки навіть одного доброго вчинку, який здійснено в ім’я Христове. Як сказав хтось, Бог незмінно непередбачуваний!
Погляньте, скільки всього сталося для виконання сну Йосипа. Заради досягнення Своїх цілей Бог мобілізував економіку цілого Єгипту і допустив голод у навколишніх країнах. На щастя, Всемогутній ніколи не відчуває брак ресурсів. Він сильний не тільки в слові, а й у ділі.
Коли Бог вирішив виконати одну-єдину мрію, це так чи інакше вплинуло на десятки тисяч, а можливо, навіть мільйони людей. І в процесі цього, незважаючи на початкові труднощі, зрештою багато народів отримали благословення.
Благословення для Єгипту
Єгипет отримав перевагу перед іншими країнами лише тому, що в його межах жив Йосип. Навіть язичники можуть брати участь у благословеннях, які супроводжують присутність Божої людини. Єгипту судилося піднестися серед народів землі завдяки мрії, яку Бог дав сімнадцятирічному хлопцеві.
Перш за все, ця країна була благословенна економічно. Йосип вів справи Єгипту вельми прагматично. Ми читаємо: «І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому» (Буття 41:48). Як ми знаємо, зерно зазвичай зберігають в одному місці, але цей проект було організовано таким чином, щоб кожен район відповідав за створення сховищ та подальший продаж зерна в разі потреби.
Йосип навчав людей фінансової відповідальності. Коли прийшов голод, він не роздавав хліб безкоштовно, хоча в Єгипті були запаси зерна. Стягуючи плату, Йосип навчав фундаментального принципу, згідно з яким прожиток завжди має зароблятися. Висловлюючись сучасною мовою, дармовий сир буває лише в мишоловці.
Спочатку люди купували зерно за гроші. Потім Йосип зажадав: «Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло» (47:16). Він давав їжу в обмін на худобу: корів, коней і ослів. Очевидно, що в людей не було вибору: або вчинити так, як вимагає Йосип, або голодувати.
Наступного року, повернувшись за новою порцією зерна, люди сказали: «Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє…» (вірш 19). Так Йосип почав купувати в них права власності на землю і передавати їх фараону. «І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою» (вірш 20).
Продавати землю не зажадали лише від жерців, бо в них були особливі наділи від фараона. Потім, роздавши зерно всім людям, Йосип наказав, щоб ті обробляли землю, а під час збирання врожаю віддавали п’яту частину фараону. Все інше вони могли використовувати в їжу та на насіння (вірші 24-26).
Питання про те, чому Йосип учинив настільки недалекоглядно, віддавши фараонові все майно, яке отримав від людей, виникало в багатьох тлумачів. Усі сходяться на думці, що він не був зацікавлений в особистому збагаченні, як і не горів бажанням зробити простолюдинів рабами фараона. Йосип не погодився б із думкою марксистів, що народ існує для блага держави, а отже, має служити останній, не маючи від цього прямої та безпосередньої вигоди.
Хоча в біблійному тексті про це прямо не сказано, я вважаю, що така схема була використана для досягнення справедливого та більш об’єктивного розподілу ресурсів Єгипту. У ті часи землеволодіння були великими та перебували в руках відносно невеликої групи багатіїв, які контролювали народні маси за допомогою репресій. Простолюдинів використовували як найманців, які за копійки працювали на багатих. Однак тепер, коли вся земля опинилася у володінні фараона, її можна було розділити на менші частини для фермерства та використовувати максимально вигідно для всього народу.
Писання не говорить, чи повернули згодом землю людям, хоча таке цілком можливо. Натомість нам точно відомо, що їм було доручено продовжувати обробляти землю, щоб після закінчення голоду вона виявилася максимально продуктивною.
Дехто зазначає, що в цей період єгипетської історії країною правила династія Гіксосів. Семіти за походженням, вони були прихильні до Йосипа та його сім’ї. Бог використовував процедури, започатковані Йосипом, для зміцнення цієї династії, щоб у народу Ізраїля, який формувався і незабаром мав прийти до Єгипту, був привілейований стан. Ізраїльтяни опинилися в рабстві лише після падіння Гіксосів. На початку Книги Вихід сказано: «І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа» (1:8).
Хай там як, коли вся земля опинилася у володінні фараона, Йосип роздав людям насіння, щоб сільське господарство не занепало. За вирахуванням п’ятої частини у вигляді податку, народ міг користуватися плодами своєї праці. Ті, хто старанно обробляли землю та збирали врожай, отримували більший дохід, ніж ті, хто відмовлялися працювати. Таким чином, люди працювали на себе, а не на державу.
Єгипет отримав не лише економічні, а ще й політичні вигоди. Оскільки ця країна єдина в регіоні мала продовольство, вона піднеслася серед народів світу. Люди як у самому Єгипті, так і за його межами тішилися, що правителі були достатньо далекоглядні, щоб розробити план на випадок голоду. Тепер усі знали: цією країною керують мудрі лідери.
І все це сталося через те, що понад двадцять два роки тому якийсь хлопчина побачив сон про те, що він буде в пошані серед своїх братів. А Бог, Який дав цю мрію, подбав про її здійснення.