«І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!» Одкровення 5:13.
Бог не хоче, щоб хтось із людей занапастив хоча б свій незначний талант чи здібності, якими він відзначався на землі. Як я вже писав, кожен з талантів у Небі помножується в мільйони разів.
ВСЮДИСУЩА МУЗИКА
Я бачив там і слухав Йоганна Себастьяна Баха, який грав на величезних органах, які видавали звуки, нечувані на землі. Я чув їх. Коли він грав, небесні хори долучалися до його музики піснями любові та хвали.
Я зауважив ще одну річ: у Небі музика звучала всюди. У різних містах та селах люди виражали свою любов до Бога через спів. В одному місці звучала одна пісня, в іншому – інша. Коли я підносився вгору, до мене долинали звуки багатьох річних пісень із різних місць, проте вгорі вони творили один великий концерт! Чим вище я підіймався, тим більше пісень було чути, утім, зрештою, складалося враження, що всі виконують ту саму пісню в якійсь надзвичайно досконалій гармонії. Тоді вже я подумав собі: ось вона яка “музика Небес”.
Я споглядав хори здалека, та раптом побачив їх зблизька. Там були й менші групи співаків. Декотрі складалися виключно з ангелів. Здається, одна з їхніх пісень була адресована саме мені. У Небі я розумів, про що в ній співалося. Тепер же не можу згадати ні мелодії, ні змісту цієї пісні.
Я розумів, що пісні, які виконували ангели, є частиною ангельської служби разом з тим, що Бог говорить людям, які перебувають у Небі.
Люди ж співали найрізноманітніші пісні. Декотрі групи співаків складалися з двох-трьох осіб, інші ж налічували величезні зібрання. В одному місці, подібному на амфітеатр, співаки злітали в повітря, співаючи якусь пісню, яка була дуже схожа на одну з тих, що я вже чув на землі.
Одна з пісень, яку мені вдалося запам’ятати, називалася “Надходить Цар”, проте тут її слова звучали дещо по-іншому – як “Цар уже прийшов”. У пісні йшлося про цілу історію людства, представлену в небесній перспективі. І це була, мабуть, найгарніша пісня, яку мені колись доводилося чути. Пам’ятаю, що слухав її, проте жодних слів пригадати не можу.
Коли покидаєш Небо, втрачаєш здатність розуміти деякі речі, які там бачив і чув. Більшість із того просто забувається, бо серед земних слів та понять не існує відповідників, які б виражали те, що там відбувається.
Чим ближче я підходив до Божого Престолу, тим більші хори людей я зустрічав. Пам’ятаю, що бачив там хор, що налічував п’ятдесят чи шістдесят тисяч співаків (будучи там, мені вдавалося якимось способом знати точну кількість; тепер я вже не згадаю). Голоси співаків коливалися від найнижчих басів до щонайвищих сопрано, у діапазоні, що є недосяжним для людей на землі. Цей прекрасний спів розносився довкола і його можна було чути з будь-якого місця в Небі. Ця музика була Божим голосом.
МОВА НЕБЕСНА І МОВА ЛЮДСЬКА
У Небі можна говорити небесною мовою, коли тільки захочеш. Тому люди, присутні там, чудово розуміють один одного.
Я чув там мову, що за звучанням була схожа на російську. Нею розмовляли між собою деякі групи людей. Інші ж люди, які були мені знайомі та про яких я точно знав, що вони росіяни, підходили до них і спілкувалися з ними саме цією мовою. Вони також чудово володіли і мовою Неба, і англійською. Здається, що в Небі люди здатні досконало володіти всіма земними мовами, а окрім того, ще знають небесну мову.
ВБРАННЯ В НЕБІ
У Небі існують магазини, проте вони дуже особливі, пристосовані до кожного, хто переступить їхній поріг. Я бачив навіть ювелірний магазин, де кожна прикраса була призначена для конкретної жінки в житті конкретного чоловіка. Один магазин, в який мені довелося зайти, містив у собі костюми та сукні, що ідеально відповідали моїм смакам. В іншому ж я бачив одяг з якоїсь доісторичної епохи. Він лежав на поличці, немовби його щойно виготовили і поклали тут. Звичайно, його ніхто не чіпав, бо він був призначений для якоїсь конкретної людини. Велику радість викликає розуміння того, що ми отримаємо те, що Бог приготував саме нам.
Я також бачив місце, де збиралася якась громада. Тисячі жінок сиділо за столами, розставленими в якомусь парку, а посередині перед ними височіла купа прекрасного вбрання. Ці жінки шили одяг. Проте в їхніх руках не було ні ниток, ні голок. Вони просто прикладали шматки тканин один до одного і давали їм команди, як мають з’єднатися і чим мають стати. Так з’являлося нове прекрасне вбрання для тих, хто невдовзі мав тут опинитися.
Я переконаний, що це чудове вбрання було однією з багатьох нагород, які чекають на нас у Небі, тут Бог нагороджує нас за те, чим ми жертвували на землі і про що знає тільки Він. Бог знає, чого ми зрікалися приховано і таємниці. Це мені стало чітко зрозуміло.
«А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» Матвія 6:3-4.
Одяг у Небі є різноманітним. Декотрі люди були вдягнені в білосніжні штани й сорочки. Я бачив також тих, які носили одяг жовтого кольору. А були й такі, що мали на собі різнокольорове вбрання. Дехто носив класичні костюми, що виглядали дуже елегантно і дорого. А були й такі, що носили одяг, в якому зазвичай зображають ангелів – довгі шати зі складками. Весь одяг був зроблений з якоїсь небесної тканини, невідомої мені..
Я часто бачив Господа. Краї рукавів та комірця Його шат були гаптовані золотом, так само були прикрашені всі краї Його тоги.
Просто неможливо змалювати ту красу, яку випромінювали всі ці люди в казкових строях. Це – результат помазання Святим Духом. Я ніде не бачив нікого з клейнодами; тут це абсолютно не потрібне. Блиск слави Божої присутності достатній для того, щоб зробити людину прекрасною.
Тут я почув свій голос: “Хочу побачити Бога”. Ангел же відразу відповів: “Не зараз. Твоя зустріч призначена на пізніше”. Ангели ніколи не приходять до Бога, хіба що хтось їх про це попросить.