Благословення для євреїв
Євреї також були благословенні цією великою політичною революцією, яку спровокував голод. У міру того як Єгипет перетворювався на житницю регіону, на півночі почав формуватися маленький народ, який зрештою став могутнішим за сам Єгипет.
Лише уявіть собі цю сцену: сини Якова повернулися додому та розповіли правду про Йосипа! «І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм…» (Буття 45:26).
Не дивно, що приголомшений Яків спочатку сприйняв цю дивовижну новину скептично. Але далі сказано: «І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька. І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!» (вірші 27-28).
Якова переконали вози, які, вочевидь, були навантажені найкращим, що міг запропонувати Єгипет. Одна справа почути слова синів і зовсім інша – побачити перед собою підтвердження. Подібно до Христа, Який надав Хомі, що сумнівався, самого Себе, Йосип забезпечив своєму батькові потрібні докази. Безумовно, сьогодні в нас є всі підстави вірити, що Христос живий, оскільки Він благословив нас «усяким духовним благословенням» і зробив спроможними передчувати нашу велику спадщину. Але крім того, подібно до Йосипа, Він забезпечив нас усім необхідним для подорожі до Нього в Його далекий край.
Отже, Яків спакував свої пожитки, приготувавшись до тривалого переходу на південь. Йосип підготував свою колісницю, щоб зустріти батька в Ґошені і «він показався йому, і впав йому на шию, та й плакав довго на шиї його» (46:29). У цьому емоційному возз’єднанні Яків зустрів втраченого сина, і разом вони зраділи величезним благословенням їхнього вірного Бога. Хто б міг подумати, що Яків удостоїться аудієнції в самого фараона! Мало того, цей старий патріарх благословив царя Єгипту (47:10)!
Далі сказано: «І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон» (вірш 11).
Цар віддав найкращу частину своєї землі чужинцям! Це було немислимо в будь-який період світової історії – тим паче в країні, відомій своєю жорстокістю і невгамовною жагою влади. Навіть якщо на престолі перебували Гіксоси[1], це все одно було дивом, з огляду на те, що єгиптяни зневажали пастухів – а це було основним заняттям Якова та його синів. Бог діяв могутньо, нехтуючи всіма відомими законами людської природи!
Таким чином, виконавши мрію Йосипа, Бог благословив євреїв географічно. У своїй новонабутій землі вони отримали достатньо продовольства для харчування і про запас. В Єгипті було посіяно насіння нової нації, яке в підсумку принесло рясний урожай благословень. Утім, попереду на цей народ, що зароджувався, чекали великі страждання, бо він настільки посилився, що почав загрожувати політичному існуванню нового фараона.
Євреї також отримали пророче благословення. Їм належало на власні очі побачити здійснення пророцтва. Зрештою, вони опинилися в Єгипті за Божим проводом. Їхні страждання були частиною Божого плану, який у результаті мав призвести до повернення до землі Ханаанської.
Кількома поколіннями раніше Бог сказав Авраамові: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ. Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком… А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина» (15:13-14,16).
У майбутньому їм належало повернутися до території, де колись жили Яків із синами. Згідно з Божим планом для цього народу, який здійснювався поступово, покоління за поколінням, зупинка в Єгипті мала тривати чотириста років.
Зрозуміло, вони нізащо не вирушили б у цю країну, якби не голод, який змусив їх прийняти таке рішення. Трагічна подорож Йосипа до Єгипту стала першою ланкою в ланцюзі подій, що призвели до виконання Божого Слова.
Благословення для родини
У нас немає часу розглядати всіх синів Якова окремо, але цілком очевидно, що кожен з них тією чи іншою мірою отримав благословення від Бога. Втім, один з них виділяється серед інших. Юда, який був одним з найгірших представників клану, зрештою удостоївся батьківського благословення, яке в певному сенсі вплинуло на весь світ.
На смертному одрі Яків сказав синові: «О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться. Юда – лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його? Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів» (Буття 49:8-10).
У підсумку плем’я Юди стало правлячим, і саме з нього вийшов Христос. Воно отримало територію, на якій розташоване місто Єрусалим. Саме там був розіп’ятий Христос, віддавши Своє життя в жертву за грішників, і саме туди прийде процвітання за часів Тисячолітнього царства, коли Христос буде особисто правити з Єрусалима.
У своєму видінні, описаному в Книзі Об’явлення, Іван заплакав, бо не знайшлося нікого, гідного розгорнути сувій, який, вочевидь, являв собою документ про право власності на весь світ. Тоді ангел проголосив гучним голосом: «Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її?» (Об’явлення 5:2). Ані на небесах, ані на землі не знайшлося нікого, хто мав би потрібні якості. Але тут втрутився один зі старців, який сказав: «Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її» (вірш 5).
Яків мав рацію! Юда був молодим левом, але в його роді мав народитися особливий Лев, Який здолає та переможе Своїх ворогів. Цей Лев також стане подібний до Агнця, бо проллє Свою кров у жертву за грішників. І Його предком став Юда!
Ким був цей чоловік, який отримав таке особливе благословення? Нагадаю, що Юда вчинив перелюб зі своєю невісткою, яка видала себе за блудницю. Запропонувавши не вбивати, а натомість продати Йосипа, він, найімовірніше, керувався не турботою про життя брата, а бажанням отримати гроші, які можна було виручити за парубка.
Але, незважаючи на всі свої злодіяння, Юда підніс до Бога одне з найпрекрасніших молінь про милість з усіх, що записані в Біблії. Він став поручителем Веніяміна та заслужив повагу свого старого батька, якого раніше обманював. Бог змінив серце Юди.
Мрія Йосипа переплелася з усім, що перераховано вище. Богу потрібно було оновити економіку великого Єгипту та скористатися нею, щоб привернути увагу навколишніх країн. Аби досягти Своїх цілей, Він мав помістити народ Ізраїля, що зароджувався, у лоно могутньої нації. Щоби завдяки цьому в майбутньому зі стегон людини, яка продала в рабство власного брата, міг з’явитися Відкупитель, Який спасе Своїх людей від їхніх гріхів.
Благословення для нас з вами
Опосередковано мрія Йосипа зачепила і нас. Хоча у своїй більшості ми не є фізичними нащадками Якова, всі ми отримали частку його особистої спадщини та спадщини його синів. Від Якова через Юду починається родовід Христа, прихід Якого став благословенням для всього світу.
Сьогодні ми бачимо, як нащадки дванадцяти синів Якова відіграють ключову роль на заключному етапі людської історії. Держава Ізраїль, яка відродилася 1948 року, – це ще одна красномовна ознака того, що Бо продовжує діяти серед племен Ізраїля. Народ, який дав нам Відкупителя, збирається у своїй землі, неусвідомлено готуючись до зустрічі з Христом, Який прийде в славі.
Зрозуміло, ми також отримали благословення від служіння життя та особистого прикладу Йосипа. Показово, що Бог визнав деталі його історії настільки важливими, що цій вірній людині присвячено аж чотирнадцять розділів Священного Писання. Йосип навіть не здогадувався, що його здатність витримати Боже випробування стане підбадьоренням для мільйонів людей протягом багатьох століть.
Ми з вами спостерігаємо за причинами та наслідками в навколишньому фізичному світі. Ми бачимо, як одна більярдна куля зіштовхується з іншою, і вивчаємо, як куля влучає в мішень. Але в духовному світі теж існують причинно-наслідкові зв’язки, невидимі для людського ока. Бог упорядкував ланцюг подій, переплівши їх настільки хитромудро поміж собою, що будь-який вчинок може стати першим серед інших у черзі, яка сягає вічності.
Одного разу якийсь хлопчик, піднявшись вранці з ліжка, вирішив зібрати невеликий обід і піти за натовпом туди, де проповідував Ісус. Він не знав, що його п’ятьма ячмінними хлібами та двома рибками Спаситель нагодує величезний натовп, і в прийдешніх поколіннях мільйони людей отримають благословення, читаючи про цей маленький крок віри.
Ніхто з нас не в змозі оцінити, яким у підсумку може виявитися вплив лише одного акту вірності. Підводячи риску, зауважимо, що незначна мрія в Божих руках може стати надзвичайно значущою. Ніхто не має права називати мрію пересічною, якщо в ній бере участь Бог.
[1] Починаючи з Йосипа Флавія етимологію терміна «гіксос» роз’яснюють, як еллінізовану форму єгипетського hekw shasu, що означає «царі-пастухи». Мабуть, автор натякає тут на цей факт. – Прим. ред.