По-перше, завжди і всюди. Якщо ти не вигнав Святого Духа зі свого серця через якийсь важкий гріх, то Він завжди й усюди молиться в тобі «несказанними зітханнями» і промовляє у твоєму серці: «Авва!», тобто «Тату!». І так відбувається незалежно від твого усвідомлення. Тому завжди й усюди можеш свідомо залишити місце для цієї молитви, повернути своє серце до Господа, прийняти Його безконечний погляд Любови й висловити Йому твою любов. Якщо ти почуваєшся грішним, то завжди і всюди можеш вимолювати милосердя Господа та прагнути повного примирення з Ним:
Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного! Ісусова молитва
Таким чином ти можеш молитися під час приготування їжі чи під час чищення зубів, їдучи в автобусі чи прибираючи кімнату. Ти можеш робити ці прості дії з любови до Господа; за три хвилини до розмови телефоном можеш довірити Господу особу, з якою збираєшся поговорити, замінити неприємний обов’язок на подарунок Господу, або неспокій на акт надії на Нього тощо. Йдеться ніби про «яскраві спалахи», які освітлюватимуть твоє щоденне життя і змінюватимуть його, спалахи, що тривають від кількох секунд до кількох хвилин…
Та насправді Господь прагне привести тебе до безперервної молитви. Про що ідеться? Не про таку молитву, яка відволікала б тебе від твоєї звичної щоденної діяльности, а радше про дарунок, який Господь хоче зробити тобі Своєю особистою присутністю в любові як тло усіх твоїх вчинків. Коли мала дитина під наглядом матері грається у вітальні, вона одночасно і «цілком поглинута грою», і ніби міцно прив’язана до безпеки цієї материнської присутности: доказом того є те, що як тільки найменший звук дозволить запідозрити їй, що мама віддаляється, вона непокоїться і, можливо, почне плакати. Так само буде й із безперервною молитвою, коли Господь пошле тобі таку благодать: ти зможеш повністю посвятитися своїм справам, навіть тим, які займають найбільше часу, усвідомлюючи водночас свою прив’язаність до присутности Господа.
Йдеться про благодать, про дарунок Господа, про особливий прояв Його присутности, а не про результат твоїх зусиль. Тому хоч остаточно Господь прагне зробити усім цей подарунок, Він дійсно робить його так, як хоче і коли хоче, відповідно до найкращого добра й духовного ритму кожного. Зазвичай цьому дару передує довга особиста робота над вірністю в любові, молитві й наверненні; і навіть якщо тут ідеться про часто виснажливий шлях, Господь на ньому вже присутній і діяльний. Але Господь вільний і може так само, як апостолу Павлові (див. Дії 9), з’явитися людині, яка досі абсолютно не знала про Його присутність, або віра якої була дуже слабкою…
Окрім цих «спалахів» для Господа, крім цієї благодаті «постійної молитви», яку ти можеш отримати, важливо мати змістовні щоденні зустрічі з Господом. Досвід свідчить, що насправді в більшості випадків нічого б із цих «спалахів» чи цієї «постійної молитви» не переросло в щось більше, якби поживою для них не був час, із відкритим серцем присвячений Господу: час, який можна назвати «я лише для Нього, і Він лише для мене».
Цей час треба використовувати дуже конкретно: якщо ти обмежишся загальним наміром «молитися більше», то швидко помітиш, що твій поступ на шляху до Господа – лише хвилевий порив, а може, його взагалі немає. Якщо ти по-справжньому хочеш робити кроки вперед, признач собі, наскільки це можливо, точний час і точне місце для регулярної зустрічі з Господом: конкретний час, який можна розумно узгодити з ритмом твого дня, якесь місце, яке сприятиме твоїй молитві, можливо, це буде куточок для молитви, облаштований у твоїй кімнаті. А може, Церква чи каплиця. […] Відтак, як тільки ти ухвалиш таке рішення, не підведи Господа (крім серйозних перешкод, звичайно)!
Що стосується часу, який ти збираєшся присвятити Господу, найважливішим є те, щоб твоє рішення становило поступ порівняно з тим, що йому передувало. Іноді (особливо у випадку того, хто тільки починає молитися) бажано одразу призначити собі десять-п’ятнадцять хвилин, які будуть ефективно використані, замість того, щоб призначати собі годину і, в кінцевому результаті, розчаруватися та швидко скотитися до відправної точки. Коли ритм налагодиться, тоді поволі можна присвячувати більше часу Господу. Але іноді можуть існувати знаки, якими Господь закликає людину не скупитися на час для молитви, навіть якщо вона в усьому є тільки початківцем: саме це, разом із дуже важливим відкриттям Господа, і є навернення; а часом ніби виправлення важких помилок минулого…