Бог наділив людину невід’ємними правами, серед яких, у першу чергу, – право на життя, на віру, на сім’ю, на прагнення до щастя тощо. Про це детально йшлося в пункті 3.3. Але наявність будь-яких прав є безглуздою без свободи користуватися ними. Свобода – це найбільше з прав, якими Бог спочатку обдарував людину, аж до свободи коритися Богові чи не слухатися Його (Буття 2:16-17). Писання постійно й однозначно вказує на свободу як на благословення й співвідносить рабство, як і будь-яку іншу форму несвободи, із покаранням та прокляттям.
Перша Заповідь говорить: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства» (Вихід 20:2-3). Закон Мойсея закликає святити п’ятдесятий рік, оголошуючи «волю в Краю для всіх мешканців його» (Левит 25:10), і залишає за людиною право вибору: «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (Повторення Закону 30:19). Такий самий вибір пропонується Ізраїлеві й при вході в Обіцяну землю: «Виберіть собі сьогодні, кому будете служити» (Ісуса Навина 24:15).
Свободу самостійно обрати: іти вслід за Помазанцем Божим або ж залишатися в рабстві гріха й продовжувати йти власного дорогою, – надає людям і Христос:
- «Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободи, а в’язням відчинити в’язницю» (Ісаї 61:1, пор. Луки 4:18).
- «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас» (Матвія 11: 28).
- «І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо» (Об’явлення 22:17).
Таким чином, уся Біблія від самого початку до самого кінця, від Буття до Об’явлення, пропонує людині вибрати свободу. Неправомірне обмеження свободи є злочином у «кесаревому» вимірі та гріхом у вимірі Божому. Апостол пише: «Та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці» (1 Тимофія 1:9-10; слово перекладене тут як «розбійники», а в перекладі Івана Хоменка як «людокради», – це ті, хто викрадає людей із метою отримання викупу або для продажу в рабство).
У громадянському суспільстві як правителі, так і закон повинні захищати права й свободи громадян та протистояти будь-яким формам поневолення.