Гордість юдеїв
Господь дав ізраїльтянам Тору, тобто Закон. На письмі він виражений у П’ятикнижжі Мойсея. Крім Декалогу, знаходимо там сотні дріб’язкових вказівок, які стосуються цілости людської поведінки, зокрема, святкування шабату та збереження ритуальної чистоти. Равві Сімлай так висловлюється про це: «Мойсей отримав шістсот тринадцять вказівок, з них триста шістдесят п’ять заборон, стільки, скільки є сонячних днів, та двісті сорок вісім наказів, стільки, скільки є частин людського тіла» (Талмуд). Декалог – це головна та найважливіша частина Тори.
Ізраїльтяни гордилися тими законами. Вони вважали, що жоден народ не мав такого досконалого законодавства. Ми можемо визнати їхню правоту. Деякі накази та заборони, які містяться в десяти заповідях, ми можемо знайти в правознавстві інших стародавніх народів. Однак ніде не прочитаємо наказів, котрі б так чітко висловлювали цілість головних обов’язків людини щодо Бога та ближніх. «Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?», – каже Мойсей (Втор. 4:7,8).
МІДРАШ
Подібну думку знаходимо у мідраші (вид приповідки чи оповідання) у Талмуді:
«Ягве, нехай Він буде благословенний, оповістив людям Тору. Коли Він з’явився перед нащадками Езава (від цього брата Якова походять ідумейці, які живуть на південь від Палестини), то запитав:
– Чи хочете мати Тору?
– А що вона радить? – запитали.
– Не вбивай!
А вони на те:
– Це неможливо, о Владико всього світу, ми у своїй природі – бандити, що живуть у пустелі. Як би ми могли жити по-иншому?
Потім Бог звернувся до моавітів (народ, що живе на сході від Йордану):
– Чи хочете отримати Мій Закон?
– А що він наказує? – запитали.
– Наказує не чинити перелюбу.
– О Володарю світу, – відповіли, – хіба може чоловік жити лише з однією жінкою? Це неможливо.
Шукаючи охочих до збереження заповідей, Бог звернувся до ізмаїльтян (арабські племена, що походять від Агари, рабині Авраама):
– Чи хочете прийняти Мій Закон?
– А що він наказує? – запитали, як і інші.
– Не кради!
Вони закричали у відповідь:
– О Господи! Хіба ми можемо жити без крадіжок? Ця заборона не для нас.
Врешті Бог звернувся до потомків Якова, тобто ізраїльтян:
– Чи хочете прийняти і зберігати Мій Закон?
– О Господи всього світу, хіба змогли б ми жити без Тебе? Охоче приймаємо Твій Закон і будемо його виконувати».
Можемо стверджувати, що в цьому мідраші євреї надто негативно висловлюються про сусідні народи.
Навчання Декалогу ізраїльтянами
Щоб ізраїльтяни ліпше запам’ятали Закон, священики кожного року в свято Кивотів читали його, принаймні найважливіші частини, зокрема Декалог.
Передусім закону та заповідей дітей навчали у синагогах. Вважалося, що Божий закон легше і глибше проникає у свідомість у дитячому віці, ніж у старості.
Равві Симон бен Ґамалієль образно висловився про це:
«Той, хто вивчає Тору в дитинстві, подібний до юнака, який одружується з дівицею; вона подобається йому, а він – їй, вона пригортається до нього, а він до неї. До кого подібний той, хто вивчає Тору в старості? До старця, який одружився з дівицею. Вона подобається йому, але він їй – ні, він пригортається до неї, а вона відсувається».
Ставлення християн до Декалогу
У Новому Завіті часто йдеться про дотримування заповідей. Звернемо увагу на слова Ісуса із розмови з багатим юнаком, котрий прийшов до Нього і запитав:
– Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
У відповідь Ісус назвав йому заповіді як необхідну умову для осягнення неба:
– Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
Багатий юнак відповів:
– Учителю, це все виконав я ще змалку.
Ісус же поглянув на нього з любов’ю (Мр. 10:17-22).
Однак від декотрих послідовників Ісус вимагав більше, ніж знання та дотримання Старого Завіту. Пропонував їм убогість, послух та безженний стан, щоб вони могли повністю присвятити себе Його служінню. Добрий юнак не міг на це наважитися, а особливо зректися свого багатства, тому відійшов засмучений.
У Нагорній проповіді Ісус Христос розширив значення деяких заповідей, наприклад, засудив не лише перелюб, а й хтивий погляд на дівчину чи жінку.
Християни, за прикладом Ісуса, а згодом св. Павла, відійшли від дотримання сотень дріб’язкових приписів Закону Мойсея. Проте недотримання Божих заповідей завжди вважалося гріхом.
* * *
Якщо хочеш, щоб Господь вислухав твої молитви, виконуй Його заповіді.
св. Іван Золотоустий
Там, де не дотримуються десяти заповідей, не буде достатньо і тисячі державних законів.
кард. М. Фольгабер
Якби заповіді формулювала якась комісія або єзуїти, їх було б не десять, а тисяча.
Анонім