Ісус Христос відкрив нам велику таїну, а саме – те, що ми можемо знати Святого Духа, Який перебуває в нас, адже Він всюди присутній. Святий Дух є невидимою, всеохоплюючою Божою силою, діяльною Божою любов’ю, і ми покликані визначати Його люблячу присутність нашими вчинками в співпраці з Ним. Ми певним чином, можна сказати, поглинуті Духом Утішителем. Святий Павло пояснює, що ми повністю занурені в Бога, в Якому «живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28).
Як нам зрозуміти цю надзвичайну таїну? Це трохи схоже на те, як ми існуємо в повітрі, яким дихаємо. Зазвичай ми не усвідомлюємо атмосфери, що нас оточує, і від якої залежать наше життя. Лиш коли повіє вітер, то зауважуємо це, і думаємо: «Сьогодні легкий вітерець» або «Дує сильний вітер».
Святий Дух є нескінченно могутнішим за будь-який природний неживий елемент, зокрема і повітря. Він – Бог, третя Особа в Пресвятій Тройці, Який вдихає в нас життя. Встановлюючи зв’язок зі Святим Духом і вдихаючи Його життя, ми вступаємо в Боже царство, Божу реальність. «Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім» (Рим. 14:17). Святий Дух також є джерелом наших сил, нашим Утішителем і Помічником у молитві. «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями… бо з волі Божої заступається за святих» (Рим. 8:26,27). Саме тому важливо бути відкритими для Його допомоги. Святий Павло закликає нас: «…наповнюйтесь Духом» (Еф. 5:18).
Чому ми більшою мірою не усвідомлюємо присутність Святого Духа, Душі наших Душ? Він чимось нагадує матір, яка весь день присутня біля свого малого дитяти. Хіба ж вона зранку до вечора обіймає дитя? Ні, звичайно, це тільки обмежувало б дитину. Вона дивиться, як дитина сама бавиться, і лише час до часу пригортає своє улюблене чадо. І так само зі Святим Духом.
Ми можемо розпізнати тихий, ласкавий голос Святого Духа, коли наші думки звернені до Бога, або коли ми пам’ятаємо вчення Ісуса.
Ми можемо пізнати Його в хвилини духовного піднесення, наприклад у церкві, чи будь-коли, у мить усвідомлення, що Бог оточує нас Своєю милосердною любов’ю.
Ми можемо пережити активну присутність Святого Духа, коли відчуваємо несподіване бажання зробити щось добре, можливо, послужити іншим.
Святий Дух є джерелом нашої радости, коли відчуваємо щастя від того, що живемо під Господніми небесами. Він – милостивий гість у наших душах, Який дає нам радість.
Ми можемо розпізнати Святого Духа в інших, коли вони промовляють до нас щирими словами, які ллються з їхніх чистих душ.
Святий Дух промовляє до нас через наше сумління, коли ми відчуваємо потребу вибачити, або покаятись, або втішити засмучених.
Є багато способів, якими Святий Дух запрошує нас вступити з Ним у діялог, діялог особистої молитви, християнських добрих вчинків, любови до Бога та до ближнього. Діяння Святого Духа не є «чужим», «зовнішнім» щодо людського світу, а навпаки, переплітається із нашим людським життям.
Як недосвідчені в любові діти, ми інколи не знаємо, як відповісти. Втім, наші серця потребують любовної розмови з Духом. І тоді Святий Дух підштовхує нас, через внутрішній голос, відповісти нашою дитячою любов’ю на Божу ініціативу любови.
Наше спілкування з Утішителем душ часто є незграбним і простодушним. Попри те, наші прості слова можуть бути щирими і сповненими справжньої любови, як і тоді, коли дитина розмовляє з освіченою дорослою особою. Господу непотрібна наша велемовність.
Діялог може початися зі спонтанної думки, зітхання, з усвідомлення непокірної гріховности, чи з прагнення чогось чистого, правдивого та скромного. Це може бути надхнення несподіваного духовного осяяння або миттєве просвітлення або згадка якоїсь науки з Євангелія. Він може відбутися в тиші, на шумній вулиці, на робочому місці чи під час розваги.
Час і місце не мають значення. Все, що має значення, – це розмова з Богом, зі Святим Духом, нашим найвірнішим і найбільш довершеним Утішителем. Важливим є єднання з пресвятим, триєдиним Господом Богом.