Бог тішиться багатству та різноманіттю Свого творіння. Він також очікує справжности та різноманіття в наших із Ним стосунках. Він знає і приймає чоловічу любов від чоловіка, жіночу пошану від жінки і дитячу довіру від дитини.
Господь Ісус закликає усіх людей поклонятися Богові, і радіти Його присутності зараз і в день бенкету в Його Царстві Небеснім. Бог любить нас такими, якими ми є, відмінними одне від одного, самобутніми, якими Він створив нас. Він благословляє людей різного походження, які здіймають свої молитви і пісні на Його хвалу, і Він освячує їх духовні традиції.
Пресвятий Господь Бог у Своїй мудрості зіслав багато різних дарів і талантів кожному з нас, рівно стільки, зі скількома ми можемо дати собі раду для слави Його Царства. Ці дари є цінними і підібраними під кожного окремо, тож нам не слід думати, що з якимись іншими дарами нам було б краще. Головне – використовувати те, що ми маємо, і не вдавати із себе когось іншого. Нам, дітям перед лицем Бога, слід зі всією щирістю визнавати нашу дитячу залежність від Нього.
У Святому Письмі ми зустрічаємо чимало людей, які любили і шанували Бога, хоча їхні обставини та матеріяльний стан були різними. Був могутній пророк Іван Христитель і збирач податків Закхей, який розкаявся, великий апостол Петро, який спіткнувся і покаявся, як розбійник на хресті, чесні прості люди і поважний учитель Никодим, який повірив у Христа, Марія, мати Ісуса, «благословенна між жонами» (Лк. 1:28), і грішна жінка, яка «багато полюбила» (Лк. 7:47) Христа заради прощення і навернулася. Всі вони, як і безліч інших, зверталися крізь віки за поміччю до небесного Лікаря і Спасителя.
Хтось приходить до Царства невинним, хтось розкаюється; хтось мудрим, хтось простодушним; хтось радісним, хтось у сльозах. Усім їм Отець відкриває Свій благословенний дім, Своє Царство, в ім’я Свого улюбленого Сина, Ісуса Христа. Всім їм Він роздає дари Святого Духа, щоб їхні душі багатіли від Його благодаті і щоб їхня радість була повна.
Божа велика дія спасення не є космічною фабрикою роботів, а нескінченно багатим творенням оригінальних людей. Він вирішив вдихнути Свій Дух саме в нас, у земні посудини, і кожен з нас відповідає Йому на свій манер, послуговуючись власними дарами, аби визначити свою роль у Його Царстві. Творець поважає нашу індивідуальність більше, ніж людське суспільство, бо ж воно схильне до стереотипів.
Бог однаково бачить і ставиться до всіх, хто Його любить. «Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами, і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий» (Мал. 1:11).
В останній етап спасення Господь Бог збере «всі народи й язики», щоб вони прийшли й узріли Його славу (Іс. 66:18). Хіба не цього слід прагнути, щоб збудувати Царство Боже в нашому житті.
* *
В Україні, також і серед моїх далеких родичів, часто можна почути вигук: «Слава Богу!» Його вживають, коли долають труднощі чи в кінці подорожі, чи коли вдалася складна справа, і таке подібне. За таких обставин хвалити Бога не менш природно, аніж дихати.
У нас тут часто подібним чином вживається англомовний вираз «Дякувати Богу!».
Віруючі люди часто покладаються на Бога на Його дії і на Його благодаті для нас.