Ми від природи схильні шукати чогось надзвичайного, нехтуючи дивом простих речей. Серед звичайних щоденних див – зернятко, через яке ми можемо пізнати силу і задум Бога.
Навіть якби в житті ми могли дізнатися лише про зерно та ті чудесні речі, які Бог може творити з нього, то все одно знали б дуже багато. Якщо облущити зерня, нічого схожого на живий організм ми там не побачимо. А втім, усі зернята можуть жити і рости. Щоб рости, зерну потрібно чимало всього: поживний ґрунт, свіжий дощ, тепле сонце, відповідна пора року і насамперед таємнича внутрішня здатність до життя. Все це умови, яких ми не можемо забезпечити, але їх забезпечує Бог, щоб творити життя з насіння. Він робить це постійно, у всіх куточках світу.
Наше життя подібне до духовного насіння. Воно прийшло від Бога і має рости, доки ми не підемо до Нього через перехід, який називаємо смертю. Все добре, що ми відкриваємо в собі, що можемо зробити, на що наштовхуємось, – все це Божі дари, чи зерна, які здатні привести нас до слави. Саме світло наших душ, Боже світло, схоже на живе насіння. Якщо ми його вирощуватимемо, доглядатимемо, воно ростиме на добрій землі, але якщо нехтуватимемо ним, воно не дасть плодів.
У цьому важливому завданні ми не самі. Господь Ісус запевнив нас, що Він завжди з нами, до кінця віку. З Ним та в Ньому ми можемо зробити будь-яку добру справу, до якої покликані вічним люблячим Отцем з ласки Духа Утішителя.
Де є життя, того торкається рука Творця, що благословляє Своїх дітей, як праведних, так і неправедних. Усе в цьому світі і в наступному, навіть саме життя, є творінням Бога. Отже, якщо ми цінуємо насіння життя, яке Він дав нам, і доглядаємо його з усім терпінням, не топчемо сумнівами й недовірою, то збираємо врожай духовних дарів. Коли ми дбаємо про Божі зерна, Він також дбає про нас, і дає ще більше.
Наше життя є невимовно цінним зерном, яке має дозріти під сонцем Божої ласки. Такою є вічна й найвища воля Творця – кожна людина має працювати для плодів любови, згідно з дарами, що вона отримала. Життя – це не просто ряд земних минущих насолод, а духовне зерно, яке має рости і вести нас до врожаю вічности.
Святе Письмо знову і знову вчить, що все творіння і все життя йде від Бога, Який є любов’ю. Коли шукаємо Бога, ми починаємо любити Його і зростати в любові. Ми вчимося довіряти, шанувати і радіти вже тому, що Господь Бог добрий, за Своєю природою, і добрий до нас. Наш дух починає шукати Бога кожного дня, і ми можемо справді знайти Його, бо Отець першим починає шукати нас через Свого Сина, Доброго Пастиря, і огортає наш дух Своїм Святим Духом любови. Такого шанування хоче Отець, у дусі, в правді і в любові.
Якщо в нашому житті ми шукатимемо Бога, Він дозволить нам відчути на собі духовний спалах, як весну життя, з багатством плодів духа.
Вроджене насіння любови, яке нам дає Творець, є запрошенням, яке ми відчуваємо в серцях, у свідомості, запрошенням до вічних плодів любови в домі Отця. Так нам авторитетно каже сам Христос, Син Божий, Який прийшов до нас з дому Отця. Він прийшов розповісти про наше вічне покликання та провадити нас додому.
* *
Деякі мої учні з початкової школи, які жили в місті, знали, що хліб роблять з муки, однак декілька з них думали, що муку виробляють на фабриці. Кілька уроків про насіння і про його життєдайну здатність відкрили їм очі. Я приніс різні насінини і їх плоди, наприклад, зернятко з яблука і яблуко, стебло пшениці і хліб, зернята кукурудзи і качан кукурудзи. Здавалося, вічне помноження їжі Богом, як помноження Христом хлібів і риби, дуже їх вразило. Особливо наочним був приклад з кукурудзою, зернятко якої може дати багато качанів із безліччю зернят. Усе життя йде від Автора життя. У Його всемогутніх руках наше життя може давати ще більше плодів, ніж природне насіння.