Коли читаєш Євангеліє, важко не зауважити, що Господь Ісус часто зустрічається віч-на-віч із супротивником, який з’являється під різними іменами. У пустелі Христа тричі спокушав «диявол». Коли Ісус вислав сімдесят Своїх учнів, Він дав їм владу над «силою ворожою» (див. Лк. 10:19). Перед Своїми страстями, Христос проголосив, що «князь світ цього» (Ів. 14:30) не має над Ним влади.
У наш час деякі християни уникають цієї теми: її складно зрозуміти, вона збиває з пантелику віруючих. Водночас маємо свідчення морального виродження, злоби та ненависти у світі. Чимало знайдеться таких, які вважають глузування зі Святого Письма виявом високої мудрости. Їсти хліб гріха без докорів сумління стало модно та популярно. Окремі люди й цілі організації провокують ненависть і безпідставну жорстокість. Широко виступають за освіту молодих у духовного вакуумі.
Тоді як людська злоба породжує гріх та аморальність, Господь Ісус учить, що у світі працює агент духовного зла. «Він був душогуб споконвіку», і «правди нема в нім», бо за своєю природою він «неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Далі, Христос каже нам, що Він «бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка» (Лк. 10:18).
Чому Бог таке допускає? Чому Він не нищить зло і диявола, і чому силою не навертає бунтарів? Насправді, Бог здолав зло через життя, смерть та воскресення Господа нашого Ісуса. Перемога Христа – це наша перемога, а Його сила – наша сила. Бог, Своєю вічною постановою, поважає свобідну волю людей, при цьому запрошує повернутися до Нього, Який є Початком і Кінцем усього буття і всієї любови. У Ньому багато милосердя і терпіння до нас, і Він дає людям достатньо часу для покаяння.
Противникові, «батькові неправді», найлегше обдурити нас, якщо ми думаємо, наче він не існує. Але ми можемо обійти його злі, хитрі задуми і спокуси, якщо довіримося Богові і молитимемося за зміцнення нашої віри, надії і любови. Ми можемо робити добро, нехай навіть у найпростіший спосіб. Можемо робити добро з упевненістю і любов’ю, довіряючи запевненню Христа: «Я перебуватиму з вами повсякденно» (Мт. 28:20).
Коли супротивник спонукає нас до чогось, як це було з Ісусом у пустелі, щоб спокусити Бога вимогами особливих знаків, ми можемо, як Христос, свідчити перед людьми і перед Богом, що неправильно творінню спокушати Творця. Для нас достатньо тих знаків і божественних творінь, які Отець дає нам у житті і вченні Свого Сина, у натхненні Святого Духа, у нашому сумлінні, у Святому Письмі і в знаках часу.
Інколи нам страшно перед лицем зла, та ми повинні пам’ятати, що наш ворог – не якийсь бог, а повсталий ангел. Бог, Який є любов’ю, єдиний Усемогутній. Нам не слід боятися болю чи смерти, але треба боятися смерти, яка сама не вмирає. Щоб жити у вічності з Богом, безмежною любов’ю, нам вже тепер треба жити життям, наповненим любов’ю. Бог знає наші люблячі серця, і щедро нас винагородить, зробивши учасниками слави Сина Божого.
Христос, другий та бездоганний Адам, учив нас Своїм прикладом, як подолати змія-спокусника, що запустив свою отруту гріха в перших Адама та Єву. Коли нас спокушають зі страху відвернутися від своєї чаші терпіння і свого хреста, ми можемо подолати всі людські слабкості з милости Божої через Христа та силою Святого Духа. Коли нам загрожують ганебні вчинки, і коли противник хоче просіяти нас, як пшеницю, ми можемо віднайти духовну силу в Христі, Який заступається за нас як Архиєрей на небесах.
Христос кличе нас перебувати в Ньому, і обіцяє перебувати в нас. Князь цього світу не має влади над Христом, тому він не матиме влади над нами. Кожен, хто любить правду, любить Христа і перебуває в Ньому, що є божественною Істиною. Він уже давно здолав супротивника. Якщо звернемося до Христа в спокусах та стражданнях на землі, то об’єднаємося з Ним у Його перемозі, у славі небесного Царства.