Хоча мало хто з нас буває змушений приносити в жертву своє життя, здоров’я чи майбутнє ради наших дітей, усі ми приносимо менші, більш тривалі жертви. Від того часу, коли ваше немовля приїздить додому з пологового будинку, ваше зручне життя летить шкереберть. Ви заколисуєте немовля, що кричить, носячи його на руках о другій годині ночі, позбавляючи себе дорогоцінного сну, про що сильно жалкуватимете назавтра. Дорогі куртки та сукні навіки втрачені через постійні плями, які неможливо вивести. Ви сумуєте за приємними вечорами з друзями, тому що змушені залишатися вдома з дитиною. Ви маєте проводити вечори, допомагаючи дитині з домашніми завданнями чи позаурочними проектами, замість того щоб витрачати свій вільний час на своє хобі. Вам треба буде вчити вашого сина грати у футбол, а вашу доньку – у софтбол, навіть якщо для цього доведеться відмовитись від гри в гольф з приятелями. Вам доведеться відмовитися від омріяної відпустки в Європі і від нового човна, щоб ваш син чи донька могли вчитися в коледжі.
У якомусь розумінні ці маленькі щоденні жертви буває принести ще важче, ніж одну велику. Ви можете підбадьорити і настроїти себе, приносячи велику жертву, і навіть відчувати певну гордість, роблячи це. Але маленькі нудні щоденні справи, які ми змушені робити і від яких маєте відмовлятися ради ваших дітей, не такі славні, іноді вони можуть ставати набридливими та обтяжливими. „Чи мені розірватися в цю суботу, щоб відвезти трьох дітей на три різні матчі?” „Як, знову рахунок з університету? Та вони мене по світу з торбою пустять!” „А тепер я змушений дивитися „Хроніки Нарнії” для підлітків, замість того щоб дивитися футбольний огляд?” „Так, Еліші теж потрібні брекети. Мені здається, ми будемо їздити на нашому старенькому „Шевроле” ще багато років”. Коли у вас є діти, які вимагають постійного догляду, задоволення їхніх щоденних потреб і дрібних нудних рутинних обов’язків, які постійно відривають вас від того, що ви б хотіли робити, це може гнітити вас. Як сказав доктор Лівінгстон про небезпеки та труднощі, які чекають у джунглях Африки: „Не леви та тигри допікали нас. Ні, це були ґедзі”. Ви можете вважати славним подвигом убивство лева, але не гонитву ґедзів. Проте, якщо вами керує любов, ви з доброї волі здолаєте все, з чим доведеться зіштовхнутися ради добра вашої дитини – хай це буде лев, тигр чи ґедзі.
Як і у всякій справі, ключ до успіху полягає в дрібних повсякденних деталях. Деякі з великих історичних битв тривали лише кілька хвилин, але вони були наслідком багатьох годин планування, нудної муштри, безкінечних вправ зі зброєю, координації та доставки продовольства, чищення і приведення в належний стан амуніції, годин, а то і днів простого чекання та спостереження. Ми читаємо великі літературні твори, які захоплюють нас, не думаючи про те, як автор з чистої сторінки починає наступний розділ, робить п’ять чи шість спроб, перш ніж визнає їх вдалими, перевіряє будову кожного речення, перебирає багато слів, щоб знайти найвиразніше, звіряється з граматикою, багато разів перевіряючи зміст, орфографічні помилки та синтаксис.
Маючи справу зі своїми дітьми, ми приносимо постійні жертви, чим показуємо свою любов і даємо нашим дітям парасольку, яка допомагає їм відчути, що про них турбуються і цінують. Маленькі діти не відразу оцінять те, що ми робимо для них, та в глибині вони відчуватимуть, що їх люблять. Але, підрісши, вони більше зрозуміють, що мама і тато роблять для них, і це покаже їм, як високо їх цінують. І через ці щоденні жертви любові ви показуєте їм природу Бога.
Чутливі дорослі, які добре знають своїх хлопчиків та дівчаток, зрозуміють їхні почуття та знатимуть їхні потреби. Вони можуть показати свою любов, будучи готовими до неочікуваних жертв, які можуть допомогти їхнім дітям краще, ніж захист їхнього здоров’я та життя. Іноді те, що здається вам маленькою жертвою, може мати величезне значення для вашої дитини.
Вісімнадцятирічний Дерек нервово оглядав себе в дзеркалі ванної кімнати, перевіряючи свій одяг та зачіску. Він збирався заїхати за Кессі – предметом свого першого побачення. Кессі була однією з найкращих дівчат у старшій школі, і він досі не міг повірити, що вона погодилася, коли він нарешті наважився запросити її. Лише одне затьмарювало прекрасний вечір – його машина, чотиридверна „Хонда” дванадцятирічної давнини з кількома латками та плямами іржі, тріснутим вітровим склом, без кондиціонера і з дірою на глушнику. Дерек планував позичити новий „Меркурі-Маркіз” свого тата, поки не дізнався, що його батьки збираються відвідати оперу саме цього вечора. Він і так був збентежений, а тут ще ця стара машина.
„Дереку, можна зайти?” – голос батька долинув у ванну кімнату. „Так, тату. Двері відчинені”.
Батько увійшов до ванної кімнати, одягнений у свій найкращий костюм, готовий до походу в оперний театр. „Синку, чи не зробиш ти мені сьогодні послугу? – сказав він. – Твоя машина так схожа на ту, яка була в мене, коли я зустрічався з твоєю матір’ю. Я подумав, що було б чудово покатати її на ній на згадку про старі добрі часи. Ти не помінявся б зі мною машинами на сьогоднішній вечір?” – і він подав йому ключі від свого нового авто.
Замість того, щоб схопити ключі, Дерек кинувся до батька, обняв його і тримав кілька секунд. „Дякую, тату”, – сказав він, його глибоке хвилювання видавав його голос та вираз очей. У цей момент він знав, що його тато значить для нього набагато більше, ніж будь-яка машина.
З точки зору батька, ця жертва була дрібною. Найгірше, що йому довелося б пережити, це зневажливий погляд швейцара, що зустрічатиме їх на парковці біля театру, над чим вони з дружиною чимало посміються. Але з точки зору Дерека, це була надзвичайна жертва. Вона врятувала його від можливого, на його думку, серйозного ускладнення. І він не міг не зрозуміти, що батьки люблять його, бо вони чутливі не тільки до його серйозних потреб, але й до таких дрібничок. Як Ісус на весіллі в Кані, вони знайшли спосіб урятувати від приниження того, кого вони люблять. Навіть цією невеличкою, але щиросердою жертвою вони продемонстрували синові Божу природу.
Сім’ям нерідко доводиться йти на жертви, від дрібних до таких істотних, що ставлять під загрозу саме життя. Я (Том) мав честь бути знайомим з одним подружжям з Остіна (велике місто в штаті Техас. – Прим. перекл.). Вони виросли й одружились у провінційному містечку в західному Техасі, де в них була чимала рідня. Їхній другий син народився глухим. З точки зору матеріально-фінансової вигоди та підтримання родинних зв’язків їм краще було б залишатися в рідному місті. Але вони спакували речі й переїхали до Остіна, де вони отримали можливість відправити сина до спеціалізованої школи для дітей з вадами слуху. Вся родина досконало вивчила мову жестів. Батько став теслею, працював на короткотермінових замовленнях, коли міг їх отримати. Він не став багатим, але відповідально ставився до родини, забезпечував її матеріально. Їхній глухий син виріс дуже талановитою і працьовитою людиною і гарним християнином. Зараз він отримав добру роботу, щасливо одружений і має власних дітей.
Я часто мав нагоду бачити, як ця родина спілкується, і було ясно, що в глухого сина були чудові стосунки з батьком. Вони разом наполегливо працювали, добре спілкувалися і жартували один з одним. Хлопець не міг не відчувати, що його ніжно люблять і щиро шанують. Уся сім’я перебудувала заради нього своє життя, щоб піти назустріч його потребам.
Коли ми йдемо на жертву, щоб задовольнити потреби наших дітей, їм буде набагато легше зрозуміти жертву, на яку заради нас пішов Христос. Вони можуть побачити саме таку любов у дії через наше ставлення до них.
Коли батько виявляє, що в нього призначено вечерю з важливим клієнтом на саме той час, коли команда його сина грає в чемпіонаті на першість міста, це може послужити сигналом для того, щоб перенести час вечері. Проте якщо він її не перенесе, його син отримає сигнал про те, що він не є важливою частиною батькового життя. Він не відчуватиме, що його високо цінують.
Коли батьки не беруть щоденної участі в житті своїх дітей, дітям буває важко повірити в те, що батьки глибоко їх люблять. Але коли для ваших дітей буде очевидно, що ви відмовляєтесь від своїх потреб чи навіть бажань для того, щоб бути з ними чи робити щось для них, вони зрозуміють, що вони важливі для вас. Ідея жертовної любові пустить коріння. Поняття про цінність буде закладене. Показувати жертовну любов не означає, що батькам треба шукати шляхи, щоб віддати життя за своїх дітей. Але коли батько відмовляється від виграної ним довгоочікуваної поїздки по путівці до Флориди, щоб бути присутнім при виступі своєї доньки з фортепіанним концертом, для неї нескладно буде зрозуміти, що він любить її більше, ніж самого себе, і готовий навіть померти за неї.