Посилання та підтвердження зі стародавньої літератури не є єдиним зовнішнім доказом, який підтверджує достовірність Біблії. Знову і знову, особливо за останні п’ятдесят років, дослідники археології найнадійніше підтверджують біблійні писання. У дев’ятнадцятому та на початку двадцятого століття затишшя з боку археологів використовували як доказ проти Біблії, але відтоді велика кількість знахідок підтвердила історичну точність та достовірність як Старого, так і Нового Заповітів. Як наслідок, учені постійно дізнаються про те, що історичні частини Біблії є цілком достовірними джерелами фактичної інформації. В.Ф. Олбрайт, археолог та професор семітських мов університету Джона Хопкінса, каже: „Скептицизм, який демонстрували щодо Біблії основні історичні школи вісімнадцятого та дев’ятнадцятого століть, певні висловлювання яких і досі з’являються час від часу, дискредитований. Одне відкриття за іншим виявили точність неймовірної кількості деталей та принесли визнання Біблії як історичного джерела”.
Ось один простий приклад. До 1961 р. жодна археологічна знахідка не підтверджувала існування Понтія Пілата. Того року два італійських археологи відкрили напис латиною, який згадував римського правителя.
Учені стверджують, що археологія жодного разу не визнала Писання неправдивими. Як сказав єврейський учений-реформіст Нельсон Глюк, „можна категорично стверджувати, що жодне археологічне відкриття не суперечило біблійним повідомленням”.
Надзвичайно цінним буде зібрати всі знахідки, які підтверджують історичну достовірність Біблії. У наступних двох пунктах цього розділу я наведу лише кілька зразків досліджень відомих археологів та їхніх висловлювань щодо застосування цих знахідок щодо Нового та Старого Заповіту.
Археологія та Новий Заповіт
Археологія підкреслює достовірність Нового Заповіту найбільш наочно, коли підтверджує абсолютну точність свідчення Луки в його Євангелії й у книзі Дій. Якось критики вирішили, що детальне повідомлення Луки про народження Ісуса (Луки 2:1-3) було сильно перекручене; що не було перепису; що Квіриній на той час не був правителем Сирії; і що громадян не змушували повертатися до місць свого походження для перепису.
Але пізніші археологічні дослідження підтвердили історію Луки. По-перше, вони показали, що римляни проводили постійну реєстрацію платників податків та влаштовували перепис кожні чотирнадцять років. Ця процедура справді розпочалася при Августі і вперше була проведена в 23-22 рр. до Р.Х. або 9-8 рр. до Р.Х. Наступна повинна була відбутися саме в той час, на який вказує Лука. По-друге, напис, знайдений в Антіохії, підтверджує те, що Квіриній був правителем Сирії приблизно в 7 р. до Р.Х. По-третє, папірус, знайдений в Єгипті, дає нам інформацію щодо перепису, проведеного римлянами. У ньому написано: „Через проведення перепису необхідно, щоб усі ті, хто з якоїсь причини проживає в іншому місці, відразу ж підготувалися до повернення до своїх місць проживання для проведення реєстрації сімей у переписі згідно з належними їм землями”.
Дослідження також спростувало всі інші сумніви щодо точності Луки щодо географії, мови та культури. Археологи раніше вважали, що він був неточний щодо місця знаходження міст Лістри, Дервії та Іконії (Дії 14:6, 19). Відтоді як твори римлянина Цицерона вказали на те, що Іконія знаходилася в Лікаонії, археологи вирішили, що Книга Дій є недостовірною. Проте в 1910 р. британський археолог сер Вільям Ремсі знайшов пам’ятник, який вказує на те, що Іконія була фрігійським містом, і це відкриття пізніше підтвердили інші знахідки. Багато додаткових археологічних відкриттів підтвердили місцезнаходження більшості стародавніх міст, про які згадується в Книзі Дій. Унаслідок цього зараз можна точно простежити шлях подорожей Павла. Гайслер стверджує, що Лука говорить про тридцять дві країни, п’ятдесят чотири міста та дев’ять островів абсолютно безпомилково.
Лінгвісти сумнівалися щодо вживання Лукою певних слів. Класичний випадок цього стосується назви солунських цивільних чиновників – політархи (Дії 17:6). Оскільки слово політарх не було знайдено в класичній літературі, Луку знову звинуватили в помилці. Проте пізніше було знайдено дев’ятнадцять написів, де згадується такий титул.
Історики сумнівалися в правдивості Луки, коли він розповідає про заколот в Ефесі та говорить про зібрання громадян (еклезія), що мало місце в амфітеатрі (Дії 19:23-29). Утім правдивість Луки була підтверджена знову, коли знайшли напис про встановлення срібної статуї Артеміди в „театрі перед усією еклезією”. Коли розкопали цей театр, то виявили, що він уміщав двадцять п’ять тисяч осіб.
Лука також розповідає, що в Єрусалимі виник заколот через те, що нібито Павло привів язичника до храму (Дії 21:28). Написи, які було знайдено, як грецькою, так і латиною вказують: „Жоден іноземець не повинен заходити за огорожу, яка оточує храм чи двір. Той, хто зробить це, буде негайно забитий до смерті”. Лука знову мав рацію.
Колін Гемер, відомий історик, дослідник Рима, склав каталог значної кількості археологічних та історичних підтверджень точності Луки у своїй книзі „Книга Дій та пам’ятки еллінської історії”. Нижче ми наводимо лише п’ять пунктів з цієї грандіозної праці. Він указує на те, що Книга Дій має підтвердження наступним чином:
- Особливі деталі, які не були широко відомі, за винятком дослідників серед сучасників, таких як Лука, що багато подорожував. Ці деталі складаються з точних назв посадових осіб, розпізнавання бойових одиниць та обізнаності з основними шляхами сполучення.
- Деталі, про які археологи знають, що вони справжні, але не можуть віднести їх до точного часового проміжку. Деякі з них не могли бути відомі автору, тільки якщо він сам не відвідував певні місця.
- Співвіднесення відомих дат життя царів та правителів із хронологією оповіді.
- „Випадковий збіг”, який існує між Книгою Дій та посланнями Павла.
- Культурні та ідіоматичні особливості, які, як ми знаємо, були властиві для атмосфери першого століття.
Достовірність писань Луки є незаперечною з історичної точки зору. Фахівець із римської історії А.Н. Шервін-Вайт пише: „Для Книги Дій існує більш ніж достатньо історичних підтверджень… Будь-яка спроба заперечити їхню історичну достовірність виглядає нині абсурдною. Дослідники римської історії давно вважають це доведеним фактом”. А.М. Блеклок, викладач класичної літератури Оклендського університету, доходить висновку, що „Лука є повноцінним істориком, якого можна поставити в один ряд з видатними письменниками Давньої Греції”.