Замість того щоб залишатися на емоційному рівні й неминуче переживати смуток, спричинений несподіваною неприємною новиною, усвідомленням несправедливости, якої щойно зазнав, або гидким відчуття поразки, що раптом охопило душу, я:
- Змушую себе опуститися на найглибший рівень серця, де на мене чекає Господь, бо Він постійно живе там і безконечно ніжно любить мене.
- Змушую себе відшукати в пам’яті фразу з Біблії, яка чітко говорить про те, що все веде до добра дітей Божих, що мушу бути спокійний і радісний за будь-яких обставин, що мої страждання не є марними та що можу жертвувати Богові свою усмішку, навіть переживаючи ці прикрощі…
- Прошу Святого Духа, щоб закарбував ці слова в моєму серці, щоб вони завдяки Йому постійно лунали там. Силою Святого Духа чую голос Ісуса, який нині звертається до мене особисто: «Любий П’єре, будь радісний, жертвуй Мені усмішки та повір цілим серцем, що ця поразка – не катастрофа, а особлива нагода для того, щоб Ти приніс Мені додаткову жертву задля спасіння світу».
І тут не йдеться про самонавіювання, бо воскреслий Христос насправді є тут, поруч зі мною й у моєму серці, і повторює, адресуючи безпосередньо мені, слова, які сказав учням за часів Понтія Пилата.
Саме в такий спосіб Святий Дух наповнює моє серце миром, завдяки чому в ньому лунає один чи навіть більше віршів Біблії. Ісус пообіцяв нам це (див. Ів. 14:26). Святий Дух є нашим «суфлером», адже підказує нам слова, що їх промовив колись Ісус.
Це не мир цього світу (див. Ів. 14:27), бо він не полягає в усуненні нашого неспокою, турбот і страждань. Не є також станом ейфорії, яка затуманює нашу свідомість і пам’ять, наче сильна приємність чи наркотики. Це мир, а навіть радість, породжені впевненістю в тому, що Бог любить нас, що ми потрібні світові, бо можемо принести в жертву Господові нашу віру, нашу любов і нашу усмішку.
Але, повторімо ще раз, ця радість не усуває неминучого смутку, який часто відчуватимемо. Не звільняє нас також від боротьби, яку мусимо провадити, щоб жити згідно з вказівкою Господа, що її переказав нам апостол: «Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!» (Фил. 4:4).
Зберігати спокій у серці посеред бурі зможемо лише в тому разі, якщо постійно повторюватимемо Господові: «Ісусе, тримай мене міцно! Кажи мені залишатися з Тобою в глибині мого серця, щоб я міг слухати Тебе, коли розповідатимеш мені про Свою любов та про те, якими цінними для Тебе є вчинки моєї любови!»