Хам
У Святому Письмі прикладом поганої дитини може бути Хам, син Ноя. Після потопу Ной насадив виноградник. Коли виноград достиг, Ной зробив вино. Але ще не знав, що вино може спричиняти не лише добрі, а й погані наслідки. Тому не усвідомлював, що робить, коли випив надто багато вина. Роздягнувся і лежав голий. Побачив це Хам, один з трьох синів Ноя. Не лише побачив, а й насміхався і розповів про це братам.
Подібне трапляється також сьогодні. Коли діти побачать або почують щось, що не повинні, відразу біжать розповісти про це іншим, а іноді ще й заохочують інших подивитися на це.
Сим і Яфет були добрими синами. Принесли накривало і, не дивлячись на наготу батька, прикрили його. Коли Ной витверезів і про все довідався, проклинав Хама і благословив Сима і Яфета (пор. Бут. 9:18-27).
Минули тисячі років, але й сьогодні називаємо хамами людей, які подібно поводяться щодо батьків або інших, а їхню поведінку – хамством.
Недобрі батьки
Погані батьки трапляються так само, як і погані діти. В одному подружжі чоловік з дружиною постійно злилися одне на одного, сварилися, деколи навіть билися. До свого маленького сина ставилися так само. Врешті хлопчак потрапив до інтернату, яким опікувалися монахині. Тим часом подружжя отримало дозвіл на сепарацію. Суд мав вирішити долю їхнього сина, оскільки вони не могли домовитися, з ким має жити хлопчик. Суддя звернувся до малого:
– До кого ти хочеш піти – до мами чи до тата?
Хлопчина подивився на маму, потім на тата… і гірко розплакався. Відвернувся від батьків, побіг до монахині та сховався в її обіймах. Це було в Турині понад п’ятдесят років тому.