Світогляд, заснований на розумінні власної смертности та примиренні з її неминучістю, дозволяє сприймати життя не лише в його відповідальному вимірі, але і як джерело радости, захоплення та сенсу.
Він дозволяє жити тілесним виміром не як місцем маніпуляції та задоволення, а чутливости і споглядання.
Відповідно, це не втеча від краси буття, а найвища і найповніша реалізація його можливостей і таємниці.
Саме завдяки сенсу приймають неминучість смерти, досягають розуміння, де дійсність сприймають як дар, в якій ми споглядаємо щоденну таємницю життя.
Звісно, розуміння неминучости смерти та прагнення цього розуміння (чи його заперечення) є лише базовою схемою, завдяки якій те чи те життя набуває сенсу.
Якщо перевагу надають небажанню розуміти неминучість смерти, що притаманно для більшости наших сучасників, то автоматично відключається глибоке, внутрішнє, духовне та психодуховне самопізнання; натомість у разі прийняття власної смертности розпочинається внутрішня мандрівка, процес внутрішнього переображення – повільний, але прогресуючий процес, який стимулює всю сутність людини, чинячи її єдиною та неповторною.
Оригінальною.
Ця внутрішня мандрівка, це постійне глибоке переображення особистости не починається автоматично з прийняттям власної смертности, хоча воно є першочерговою умовою, без якої ніяк не обійтися; все починається з того, що я називаю зниженням рівня особистого неврозу, який підпорядковує дійсність егоїстичним і всемогутнім претензіям нашого «я» і нашої лихоманки всевладдя.
«Бо в душу, яка лихе мислить, мудрість не ввійде, ані не оселиться в тілі, запроданім гріхові» (Мудрість 1:4).
Гріхові, який є відмежуванням від цілости, від Бога, забування того, що ми є лише частинкою.
Гріхові, який полягає у впевненості щодо власної самодостатности, у забуванні того, що ми є дітьми безкорисливости.
Бути вільними
Багато хто будує життя на впевненості, зводячи до мінімуму можливі ризики і не приймаючи нові форми досвіду.
Натомість, щоб жити по-справжньому, необхідно ризикнути відомим заради невідомого, впевненістю заради невпевнености. Зазвичай страх перед чимось новим зумовлений невпевненістю, коли ми не почуваємося на висоті наших можливостей, коли наш внутрішній світ починає вмирати.
Життя є цікавим лише тоді, коли його приймають з мужністю, йдучи новими невідомими стежками, а коли ми відчуваємо насиченість, необхідно шукати перемін.
Забудьте про ваші страхи, облиште непотрібну твердість і будьте більш гнучкими!
Коли ви пізнаєте себе, то ніщо вас не злякає.
Будьте цікавими і спонтанними.
Не створюйте незмінну програму життя, адже тоді воно стане стерильним.
Ви житимете лише тією частинкою дійсности, яка вкладатиметься в рамки, визначені вами.
Натомість дозвольте виру подій підхопити вас і нести вперед.
Якщо ви опанували себе, то події не зіб’ють вас із правильного шляху, а стануть частиною вашого досвіду і збагатять вас.
Тоді як намагання осягнути успіх, який нібито гарантуватиме впевненість і свободу, можуть виявитися провальними.
Серед моїх пацієнтів було дуже багато успішних людей, які стали заручниками системи, що не відпускає їх, аби вони доклали всіх зусиль для утримання досягнутого успіху.
Такі люди ніколи не будуть вільними.
Вони ніколи не зупинятимуться і життя – справжнє життя – омине їх, залишившись для них невідомим.
Треба додати, що люди, які не шукають перемін, зазвичай внутрішньо нереалізовані і неспроможні йти шляхом внутрішнього самопізнання.
Щаслива особа, яка осягнула внутрішню зрілість, буде байдужа до успіху.
Якщо ви внутрішньо багаті, якщо ваше «я» відповідає дійсності, то всі ваші зусилля будуть спрямовані не на якісь зовнішні речі чи на себе, а на те, щоб любити.
Не забуваймо, що для того, аби досягнути успіху чи матеріяльного добробуту, зазвичай потрібно змагатися, конкурувати, атакувати, домінувати, деколи йти на компроміси, однак усе це віддалятиме вас від справжньої реалізації вашої особистости.