І знову моя надміру чутлива душа розчавлена конфліктом – цього разу з дуже доброю подругою. Моя автоматична система самозахисту була заряджена і готова до бою, але я не могла вирішити, чи хочу виговорити всю свою кривду, чи просто відступити в затишну темінь самоприниження й депресії.
Однак з’явилася ще й інша можливість, коли я пригадала фрагмент з Книги пророка Єремії 2:13 і разючий образ водозбору, який ми риємо, шукаючи свою радість. То була пречудова нагода зумисно, свідомо і переконано шукати радости не в подрузі, яка уособлювала собою водозбір, що не здатен вдержати води, а в Бозі, Який ніколи мене не залишить і не покине – навіть якщо я далека від взірців ідеальної поведінки. «Ти джерело моєї радости, Боже; я обираю Тебе», – прошепотіла я до себе.
Конфлікт однаково належало розв’язати, але я підходила до нього з позиції духовного оновлення й сили, вже не шукаючи радости в такій же слабкій людській істоті, як я сама, а з упевненістю в тому, що я маю Приятеля, чия присутність у моєму житті постійна.
Можливо, ви й не зможете промовити відважно: «Боже, Ти єдине джерело моєї радости». Можливо, ви можете лише іноді боязко прошепотіти ці слова. Можливо, ви ще на тій стадії, коли лише з пересторогою можете подумки промовити їх. Але навіть якщо ви допустите цю думку у свою свідомість, це вже великий прогрес! Це початок того, куди Бог бажає вас повести. Поступово, коли ми з вами будемо покладати свою надію на Бога, вірити Йому і розважати над тим, ким Він є, небесна система цінностей запанує в нашому житті. І в цій небесній системі цінностей наша радість зростатиме, тому що вона буде спиратися не на зовнішні обставини, а на внутрішню певність.
Як і дбайливо доглянутий врожай, радість росте, коли ми знаходимо час садити, поливати, полоти і чекати на врожай. Майк Мейсон пише: «Радість – це не завжди дорога вгору. Часто, щоб відчувати радість, ми мусимо сходити донизу – донизу через гамір метушливих думок, через хаотичний вир обставин, і навіть через оманливі марева життя, униз до тихих вод і зелених пасовищ на дні нашого серця».
Але не сумнівайтеся: радість може зростати у вас! Чи хочете ви цього? Що ви бажаєте вчинити, щоб допомогти їй вкоренитися у своїй душі? Пам’ятайте, ми маємо ворога, який понад усе хоче бачити, як ми лежимо, заплакані, на підлозі – надломлені, зневірені і без надії. Якщо ви чогось хочете, то мусите за це боротися. Якщо ви гадаєте, що досвід радости приходить природно, це значить, що ви неуважно слухали. Щастя не вимагає жодних зусиль з нашого боку, тимчасом як радість походить з нашого свідомого рішення інакше мислити, діяти, почувати. Щастя приходить непрохано й неждано і покидає нас так само несподівано; радість же доступна повсякчас і всюди – однак вона є вислідом нашого рішення вибирати її.
Ви можете вдатися до деяких кроків, які допоможуть дрібненькому зернятку радости вирости в могутнє, міцне дерево, що здатне протистояти ураганним вітрам, однак для цього маєте ласкаво плекати його глибоко у своїй душі. У цій частині ми подивимося на ті дії, які наповнюють спокійною впевненістю наші почуття та життєву поставу, щоб у разі, коли з нами трапиться щось лихе, ми могли відповісти приготованою заздалегідь радістю. Ми не лише можемо ростити й плекати радість у собі, але й навчитися плекати її в інших.