«Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого. Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх… Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.»
Одного разу на моїй проповіді під час великої різдвяної служби був присутнім знаменитий історик. Він був відомий своїм скептичним ставленням до християнства, але родина переконала його відвідати службу. Коли вона закінчилася, учений підійшов до мене, широко посміхаючись. «Нарешті я зрозумів, за що люди люблять Різдво», – сказав він. «Дійсно? Розкажіть мені», – попросив я і почув таку відповідь: «Дитина нікого не налякає, так що це лише радісна подія, яка нічого не означає!» Я був приголомшений. Основою різдвяної історії в Матвія є якраз те, що дитина Ісус здалася одному з володарів настільки небезпечною, що той наказав убити усіх немовлят у цілому місті, щоб позбутися Його. Інший євангеліст, Лука, розповідає про дитину, якій належить стати царем світу. Послідовники Ісуса незабаром піддадуться переслідуванням як люди, небезпечні для встановленого в імперії порядку. Із самого народження Ісус являв небезпеку для тих, чиї політичні ігри Він у майбутньому міг розладнати, і тінь Хреста вже тоді лежала на Ньому. Ангели попередили Йосипа, який ледве встиг втекти з Віфлеєму з Марією і маленьким Ісусом. Ірод Великий був здатен убити будь-яку людину (навіть улюблену дружину), якщо на неї падала підозра в змові проти нього. Помираючи, Ірод наказав зарізати найзнатніших жителів Єрихону, щоб городяни ридали на його похоронах. Цей Ірод і оком не моргнув, віддавши наказ про вбивство немовлят тільки тому, що один з них міг стати претендентом на його престол. Його параноя росла пропорційно росту його влади, як і у всіх диктаторів, у всі часи.
Ісус – Месія, Який народився під час горя, протиріч, жорстокості і страху. Проженіть усі думки про мирні різдвяні картини. Перш ніж Принц Світу навчився ходити і говорити, він був бездомним вигнанцем, що переслідувався владою. Але і в цьому розділі, і в деяких інших Матвій стверджує, що навіть коли становище здавалося безнадійним, Ісус – саме той, про Кого говорилося у Священному Писанні юдеїв.
Так з’явився Спаситель, так Господь почав спасіння обраного народу і всього світу. Не можна жити в комфорті, коли світ у нужді, не можна вести безтурботне життя, коли світ страждає від жорстокості і несправедливості. Якщо Ісус є Еммануїлом (що означає «з нами Бог»), Він має бути з нами скрізь, де ми страждаємо від болю. Саме про це наголошує цей розділ.
Деяких читачів може спантеличити те, як Матвій цитує біблійні тексти. Наприклад, у своєму вірші 2:15 – «Із Єгипту покликав Я Сина Свого» – він цитує Осію (11:1); здається, що євангеліст ігнорує той факт, що пророк говорив про Вихід євреїв з Єгипту, а не про майбутнє пришестя Сина Божого. Але Матвій вірить, що саме Ісус здійснює призначення Ізраїлю: як Син Божий, як істинний Ізраїль, Він здобуває перемогу там, де історичний Ізраїль зазнав поразки (Ос. 4:1-11).
Наступна цитата (Мт. 2:18), яка підводить пророчу основу під вбивство немовлят у Віфлеємі, узята з Єремії (31:15). І знову тут усе набагато серйозніше, ніж може здатися на перший погляд. У Єремії весь 31 розділ присвячений укладанню «нового заповіту» Бога з Ізраїлем, зокрема поверненню Ізраїлю на Землю обітовану після вигнання, розсіяння. Пророк запевняє, що хоча зараз Ізраїль плаче і тужить, настає його спасіння. Цитуючи його, Матвій знову натякає на те, що Ісус приносить полегшення навіть у тих ситуаціях, коли все здається безнадійним і тужливим. Врешті-решт Матвій пов’язує переселення сім’ї Ісуса в Назарет з пророцтвом: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його» (Іс. 11:1). Це означає, що царський рід Давидів відродиться – увесь знаменитий 11 розділ Ісаї присвячений цьому пророцтву. Матвій намагається знайти натяки скрізь, де тільки можливо, і оскільки на івриті слово «гілка» звучить як «nazir», євангеліст дає нам зрозуміти, що йдеться про Ісуса – Назарянина (2:23), галузку роду Давидового. Через Ісуса, Який народився, щоб стати істинним Царем Юдейським, Господь приносить спасіння, на яке Його народ так довго чекав. Тим самим Матвій дарував нам відчуття Божої присутності в історії і запрошує подивитися, як новий Вихід розкриється перед нашими очима.