Помилка
Неправдива відповідь, дана помилково, також не є брехнею. Пруський король Фрідріх II любив ставити воїнам гвардії три запитання: Скільки тобі років? Скільки років ти служиш у гвардії? Чи вважаєш, що і я, і ти можемо гордитися гвардією?
Один з воїнів, уродженець прикордонних земель з Францією, недобре розумів німецьку мову. Товариші навчили його, що потрібно відповідати. Тим часом король змінив порядок запитань і спочатку запитав, скільки років цей воїн служить у гвардії.
– Двадцять один рік, – відповів воїн. Король здивувався, оскільки перед ним стояв молодий хлопець. Тож вирішив запитати, скільки воїнові років.
– Один рік, – мовив той, думаючи, що король питається, скільки часу він служить у гвардії.
Здивований король вигукнув:
– Або в тебе, або в мене щось не гаразд з головою!
– Обидвоє, – відповів воїн, думаючи, що йдеться про третє запитання.
Знання мови часто допомагає уникнути брехні.
Обскубана курка
У XVI столітті в Римі св. Філіп Нері сповідав жінку, котра славилася балакучістю, поширенням пліток і обмов. Повчання сповідника не давали жодного позитивного результату. Тому він вирішив провчити цю жінку. Покликав її до себе і наказав:
– Піди на базар і купи зарізану, але ще не обскубану курку.
Коли жінка повернулася з куркою, сповідник наказав знову:
– Тепер пройдися вулицями Рима, поволі вискубуй пір’я і розкидай його.
Жінка зробила все так, як було сказано, і повернулася до сповідника.
– А тепер, жінко, знову пройдися тими ж вулицями і позбирай усі пір’їни, які ти перед тим порозкидала, – сказав сповідник.
– Отче! Але це неможливо. Вітер порозносив пір’я по цілому місті.
– Знаю. Я хотів, щоб ти зрозуміла, що твої слова й обмови розійшлися світом так само, як те пір’я, і розходяться далі, спричиняючи зло іншим. Пам’ятай, що за все це треба буде відповісти перед Богом.
Цей урок був ефективнішим від словесних повчань.
Язик змії
Шестирічна донечка вбігла до маминої кімнати. Її поведінка свідчила про те, що дівчинка чимось схвильована. Мама це помітила і підбадьорила дитину:
– Можеш мені про все розповісти.
– Мамо, я б хотіла подивитися на твій язик.
– На мій язик? _ дивується мама. – Що це ти вигадуєш? Навіщо?
– Учора ввечері я чула…
– Що ти чула?
– Казали, що в тебе язик змії. Мені цікаво, як це сталося.
У мами прискорилося серцебиття. Вона була доброю жінкою, хоча справді мала гострий язик і була схильна до обмов. Жінка почервоніла і вийшла з кімнати зі сльозами на очах.
– Суворий урок. Але мені, напевно, допоможе, – сказала сама до себе.
Урок справді допоміг. Більше ніхто про неї не говорив, що в неї язик змії.
КІНЕЦЬ