Останні слова, які архангел Гавриїл промовляє в сцені благовіщення, наголошують те, що він сказав раніше, покликаючись на діяння Святого Духа: «Бо для Бога нема неможливої жадної речі!» (Лк. 1:37). Міріям добре знає про це, і вже невдовзі досвід, що випливає з історії її народу, ще більшою мірою стане її досвідом. Та водночас вона знає, що те, що відбувається в ній і навколо неї, жодним чином не є її заслугою. Вона чудово знає: усе, що трапилося, є заслугою дарованої їй благодаті. Її завданням було тільки прийняти її, погодитися з тим, щоб бути сповненою нею: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Міріям віддає Богові свою свобідну волю, ніщо більше; «хочу» має тут найбільше значення – усе інше може бути Богом перемінене, сповнене благодаті, отінене Силою Всевишнього.
Пригадую, як мене дуже зворушила фраза святого Томи Аквінського, що була записана на листівці, котру на початках мого університетського навчання подарувала мені приятелька: «Благодать – це початок слави». Тоді я небагато з неї зрозуміла, але вона якось привабила мене. Сьогодні знаю, що її можна також віднести до Міріям з Назарету: це благодать, яку вона прийняла без жодних обмежень, яка привела її до слави. Нам чудово відомо, що діяння Святого Духа не було якимось додатком до її життя і місії, а уможливило те, що постановив Бог. Таким чином Мати Ісуса стала прикладом для нас усіх, прикладом того, що Божа Сила може зробити для людини. Як благодать є чимсь таким, що отримується не за заслуги, а зовсім безоплатно, так само Святий Дух не є уділом тих, які осягають вершин святости, якусь норму досконалости. Це дар, який пов’язаний з благодаттю, а, отже, Божою безкорисливістю!
Не лише Міріям, носячи під серцем Ісуса, знатиме про те, яку велику справу вчинив в Її житті Святий Дух, цю таємницю пізнає також її чоловік – Йосип. Як і вона, так і він зустрінеться з ангелом, який розкриє йому велику таємницю: «зачате в ній то від Духа Святого» (Мт. 1:20). Як і Міріям, Йосипові не потрібно пояснювати контексту цих слів, не треба переконувати у всемогутній дії Всевишнього. Відкликання до Духа Святого в тому, що говорить ангел, поза сумнівом, скеровує думку побожного і праведного чоловіка до послання, яке несуть у собі два перші вірші Книги Буття. Саме Бог є причиною всього, саме Він творить за допомогою слова, для Нього немає нічого неможливого, усі закони природи підпорядковуються Йому, тож Він може їх призупинити, якщо тільки захоче. Тому він повинен усвідомлювати, що тут діється щось надзвичайне! Чудо нового створіння бере свій початок саме в зачатті Ісуса; воно сповниться в Його справі спасення, але без чудесного зачаття завдяки Божій Силі воно було б неможливе!
Той, хто не чекає досконалости
З благою вістю Міріям про те, що вона стане матір’ю Бога, пов’язана ще одна сцена, яка, мабуть, має дуже тісний зв’язок з діянням Святого Духа. Тут ідеться про зустріч Міріям з Єлисаветою. Те, що відбувається в цій сцені, яку описує євангелист Лука, просто неймовірне. Зустріч двох жінок не є звичайним сімейним візитом. Тут показано «нетерплячість» Бога, Який саме став людиною, щоб вийти до людей, щоб бути якнайближче до них, щоб вже наділити їх Своїм Духом! Сповнена благодаті і Святого Духа Міріям стає на поріг дому своєї родички. Євангелист пише, що вона привіталася з Єлисаветою. Очевидно, вона сказала радісне Шалом, що було традиційним привітанням її народу. Шалом означає «мир» – ми звикли так перекладати це слово, хоча неважко здогадатися, що ми знову намагаємося одним словом нашої мови передати щось, що безумовно багатше, глибше, ширше. Корінь, на якому побудовано шалом, може означати також: «наповнення», «поєднання», «узгодження», «завершення розпочатої справи», «достаток». Правильним є не одне з цих значень, а всі. Усі вони містяться в слові шалом. І саме це говорить Міріям, коли приходить до Єлисавети, саме цього вона їй бажає! Пам’ятаймо про одну річ: вона говорить ці слова, маючи особливий зв’язок зі Святим Духом! Вона сповнена благодаті, її отінила сила Всевишнього! Погляньмо на результат цього привітання, яке Міріям скеровує до своєї родички: «Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим» (Лк. 1:41). Те, що Міріям висловлює, стає фактом! Вона бажає своїй родичці усього, що містить слово шалом, і це стається! Єлисавета наповнюється Святим Духом! Дух несе із собою все, що міститься в цьому короткому єврейському привітанні.
Коли я навчався в ліцеї, мені трапилася нагода взяти участь у семінарі «Віднови у Святому Дусі» в монастирі краківських домініканців. Особливо мені запам’яталась одна з конференцій, в якій слово мав о. Йоахим Бадені. Пригадую, як я сиділа на сходах, що вели до залу капітули, і слухала його науку про Святого Духа, яка базувалася на секвенції до Святого Духа. То був час моєї великої кризи, якщо ідеться про добровільну участь у житті Церкви, тоді в мене появлялися думки, що Святий Дух призначений лише для тих, які є «чемними слухняними дітьми», і через це те якось не дуже мені пасує. Пригадую, як окремі строфи секвенції, що їх аналізував отець Бадені, зародили в мене надію, що той Дух може заповнити усі мої недоліки! Він може мене заповнити, Він не вимагає від мене досконалости, а породжує її завдяки Своїй досконалості. Так само є в біблійній сцені зустрічі Міріям та Єлисавети. Остання наповнюється Святим Духом, і завдяки цьому в ній оселяється Божий шалом, з усім своїм багатим значенням.
Міріям є тією, яка дозволяє, щоб через неї уділявся Святий Дух, вона крокує в тіні Сили Всевишнього. Вона прийняла ласку, співпрацює з нею, тому зовсім не дивує, що привітальне слово, яке вона промовляє, має таку силу! У кожному з нас живе Бог, іншим чином, ніж у цій молодій дівчині з Назарету. Так, вона фізично носила Його під серцем, але й кожен з нас під час хрещення був наповнений Божим Духом, і кожен з нас має доступ до необмеженої благодаті в Ісусі. То чому ж ми не використовуємо це? Може, ми просто забули, як щедро обдарував нас Бог, учинивши Своїми дітьми, а отже, – і спадкоємцями.