Я одружений уже 25 років і в мене троє дітей. Працюю психіятром та консультантом подружніх пар.
Свого часу мені пощастило мати такого видатного вчителя, як професор Гаспаре Велла[1].
Кілька років тому парафії дієцезії Ламеція-Терме надали мені можливість (і привілей) розповідати про нормальну поведінку, а не про патології: продемонструвати на передшлюбних курсах найзначніші аспекти подружнього життя.
Ці рядки народилися в результаті злиття різних досвідів. Уточню: як терапевт я мав поважати цінності кожної пари чи родини, застосовуючи відповідну оперативну методологію: на передшлюбних науках професійні знання поєднував із християнським ученням.
Моя професійна клінічна діяльність дала мені змогу зауважити, що звернення до релігійних цінностей робить терапевтичну працю з парами чи родинами значно ефективнішою.
Я не хочу применшувати ролі наукових досліджень і досягнень щодо спілкування, взаємовідносин та функціонування інституту родини. Просто прагну переглянути їх крізь призму таїнства, в якому ідея та практика прощення видається революційною, особливо в тих випадках, коли подружні пари постійно конфліктують або ж опиняються в ситуаціях, які ставлять під сумнів вироблені життєві механізми.
Також я спробував, хоч і не без труднощів, перекласти наукову мову зрозумілою для майбутніх молодят, враховуючи при цьому загальний культурний рівень. Аби досягти цієї мети, використав метафоричний виразний стиль, наголошуючи на основних поняттях та звертаючись до прикладів із повсякденного життя. Заздалегідь прошу вибачення, особливо у вибагливих читачів.
[1] Гаспаре Велла (Gaspare Vella), 1928-2009, видатний італійський невролог і психіятр (прим. пер.)