Ісусове розчарування Святинею було очевидним, коли Він виходив звідти разом зі Своїми апостолами іншого разу того самого тижня. Апостоли споглядали величні будівлі Святині та захоплювалися її красою. Вона була однією з найбільш вражаючих будівель стародавнього світу. У відповідь на захоплення апостолів Ісус сказав, що цю велику споруду скоро буде зруйновано: «Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» (Мт. 24:2).
Апостоли запитали Його, коли це станеться і які будуть знаки. Ісус дав обширну відповідь в апокаліптичній манері, в якій Він говорив про війни, землетруси, голод, затемнення сонця та місяця, падіння зірок з неба і необхідність тікати в гори. Він закінчив Своє повчання, вказуючи на час, коли все це станеться: «Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться» (Мт. 24:34).
Багато хто інтерпретує слова Ісуса в цьому уривку як посилання насамперед на Його другий прихід наприкінці світу. Проте тут є одна проблема: Ісус сказав, що ці події стануться в межах одного роду (покоління). Однак ми знаємо, що зірки насправді не впали, а сонце та місяць і далі освітлюють небо. Невже Ісус переплутав час, коли має настати кінець світу?
Падаючі зірки
Тут маємо розуміти, що Ісус використовував традиційні єврейські апокаліптичні образи, які в Старому Заповіті не означали фізичного руйнування світу та кінця просторового всесвіту. Радше ізраїльські пророки використовували мову катаклізмів, щоб описати падіння великих імперій, держав та інституцій, які були зіпсутими та вороже ставилися до Божого народу. Космічні метафори дуже добре зображали, як Бог очистить світ від злобних правителів, поклавши край їхньому правлінню.
Наприклад, коли пророк Єзекіїль говорив про суд над нечестивим Єрусалимом, він використовував образи голоду, чуми, війн і радив євреям тікати в гори. Такою мовою Єзекіїль описував жахіття, які побачить Єрусалим, коли невдовзі прийдуть вавилоняни та зруйнують місто (пор. Єз. 7:14-16). Подібно до цього, пророки Єремія та Захарія закликали євреїв тікати з Вавилона того дня, коли Ягве визволятиме та захищатиме Свій народ, знищуючи Вавилонську імперію (пор. Єр. 50:8,28; Зах. 2:6-8). Інші пророки використовували образ землетрусів, щоб зобразити, як найближчим часом великі народи занепадуть. Космічні метафори затемнення сонця та місяця, зір, що падають із неба, зображали, як такі вороги Ізраїлю, як Вавилон та Єгипет, втратять свої міць та владу (пор. Іс. 13:1,10; 14:12; Єз. 32:7-8; Йоіл 2:10).
Ізраїльські пророки безнастанно говорили в такому стилі, щоб зобразити втручання Бога в історію великих держав світу, зображаючи ці події драматичними образами землетрусів. Хоча пророки використовували такі образи не для того, щоб описати кінець цього світу, ці образи, безсумнівно, підкреслювали кінець світу – кінець Вавилонського та Єгипетського світів та світу інших держав, які протистояли Божому народу.
Дотримуючись тієї ж пророчої традиції, Ісус говорив про голод, війни, землетруси, втечу людей, затемнення сонця і місяця та зірки, що падають з неба. Він говорив так, передвіщаючи зруйнування Святині (пор. Мт. 24:2). Подібно до пророків, що були перед Ним, Ісус використовував ці катастрофічні образи, пророкуючи, що Бог прийшов судити ворогів Ізраїлю. Однак Ісус робив це з іронією. Цього разу ворогами Божого народу були не Вавилон, Асирія, Єгипет чи навіть Рим, а радше правителі Єрусалима та Святині! Тепер Божий суд нагряне на правителів Святині, які зіпсувалися та віддаляли народ від правдивого Месії-Царя – Ісуса.
Кінець світу
Ісус пророкував, що Храм буде зруйновано в межах одного покоління, і Його пророцтво було дуже точним. Приблизно сорок років після того, як Ісус сказав ці слова, війська римлян вдерлися в Єрусалим, спалили місто та зруйнували Святиню в 70 р. по Христі – усе це сталося в межах одного покоління, саме так, як Він передвістив.
Подумайте, що міг означати кінець Святині. Раніше ми говорили, що Святиня підсумовувала ціле життя Ізраїлю та Заповіт із Богом. Фактично всі аспекти взаємин Ізраїлю з Ягве в Старому Заповіті стосувалися Святині. Таким чином, оскільки Святиня підсумовувала Старий Заповіт, кінець Святині символізував кінець старозавітного світу. Як бачимо, це насправді саме те, що приніс Ісус: кінець старого, щоб Він міг увійти в нове.
Більше того, Ісусові слова можуть мати й інше значення, вказуючи не лише на руйнування Єрусалима, але також на кінець фізичного світу. Пригадайте те, що євреї розглядали Святиню як центр цілого всесвіту. Таким чином, руйнування Святині може означати те, як може виглядати кінець світу. Слова Ісуса насамперед вказують на знищення Святині в 70 р. по Христі, але вони також змальовують, що може статися з цілим космосом, коли настане кінець світу[1].
[1] Джордж Монтег зауважує, що руйнування Храму та кінець світу можуть тісно асоціюватися між собою в умі Ісуса, «бо для євреїв Храм був однією з основ світу, і кінець одного означатиме кінець другого». (George Т. Montague, S. М„ Companion God, New York: Paulist Press, 1989,262).