Ілай (найвищий, верховний, найважливіший): Ахох’янин, один із Давидових лицарів (1 Хронік 11:29).
Ілій (височінь, найвищий ступінь, Всевишній Бог, Бог Верховний):
1. Нащадок Аарона через дім Ітамара. Первосвященик і одночасно суддя в Ізраїлі, цебто об’єднував у собі духовну й політичну владу. Чинив судочинство 40 років. Надзвичайно побожний, добродушний і справедливий первосвященик, люди з великою пошаною ставилися до нього. Однак, не дивлячись на шляхетні прикмети його характеру, він не був стійким педагогом-виховником своїх синів: Хофні та Пінхаса й навіть злочинно нехтував дисципліною, коли вони чинили перелюб та зневажали Божі заповіді, діючи як священики (1 Самуїл. 2:22-27; 3:13,14).
За це первосвященик і суддя Ілій стягнув на себе Божий гнів. Самуїл, який із раннього дитинства служив Ілієві та згодом став його наступником, проголосив Божий суд проти нього та його дому. У війні з филистимлянами Ізраїль зазнав страшну поразку, на полі битви полягло близько 4 000 вояків, у тому числі – і Ілієві сини: Хофні й Пінхас. Филистимляни взяли Божий ковчег. Велика поразка, а зокрема сумна вістка про втрату Божого ковчега настільки схвилювала Ілія, що він у віці 98 років упав навзнак із стільця, на якому сидів при брамі, очікуючи вістей із поля бою, зламав собі карка й помер (1 Самуїл. 4).
2. Батько Йосипа, мужа блаженної Марії, в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:23). Правда, в Євангелії від Мт. 1:16 подано, що батьком Йосипа був не Ілій, а Яків. Богослови припускають, що Ілій і Яків були рідними братами, їхній батько називався Маттан. Ілій одружився й невдовзі помер бездітним, тоді його брат Яків одружився із вдовою та за гебрейським законом встановив рід свого померлого брата Ілія.
Ілля (Семітський вигук цього імени “Еліягу” означає “мій Бог – це Єгова”; інші знову доводять, що це ім’я треба пояснювати такими рівнозначниками: “Бог – це фортеця, Бог – це Господь і Володар; Бог – це сила”).
Ілля – це ранній і найбільший пророк Старого Заповіту, безстрашний релігійний реформатор. Ми нічого не знаємо про його батьків. Походив він із містечка Тішбе, в Ґілеадському краї, Галилея; несподівано він з’явився перед царем Ахавом і провістив йому довготривалу посуху в краю, як кару за його гріхи відступництва від Бога й заведення в Ізраїлі ідолопоклонства (1 Царів 17:1).
Відтак Ілля віддалився на самоту, де його не міг досягти гнів Ахава та його лукавої жінки Єзавелі. Спочатку він осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану, де Бог чудовим способом через круків постачав йому хліб і м’ясо. Опісля Ілля відійшов звідти до Сидонської Сарепти, де замешкав у домі бідної вдови з сином. Господь і тут у чудовий спосіб зберіг пророка та вжив його, як Свого знаряддя, щоб він у домі вдови помножив поживу та воскресив її сина (1 Царів 17:2-24).
За Божим словом Ілля тепер вернувся до Самарії й на горі Кармел перед 450 Вааловими пророками й зібраним народом виявив, що Ягве (Єгова) – це правдивий Бог, а поганські ідоли й божки не мають нічого спільного з єдиним живим Богом. Господь прийняв там Іллеву жертву. Господній огонь пожер цілопалення разом із дровами й камінням (1 Царів 18:20-40).
Єзавель, довідавшись про те, що Ілля мечем повбивав Ваалових пророків, постановила негайно помститися. Іллеве життя було загрожене й він утік на південь у Юдейську пустиню. Пророк Ілля тепер настільки занепав духом, дивлячись на неуспіхи своєї місії, що, сидячи під ялівцем, зажадав собі від Бога смерти.
У пустині з’явився Іллі ангол, підкріпив його та звелів йому йти. По 40-денній подорожі Ілля прибув до гори Хорив і там ліг спати в печері. Аж ось Господь промовив до нього та з’ясував йому методу й спосіб діяння в Господньому винограднику. Божа праця не виконується ані фізичним утиском, ані переслідуванням, ані вбивством Ваалових пророків, ані іншим застосуванням фізичної сили чи примусового впливу для здобуття віри в Бога, покаяння та зміни життя. Вітер, землетрус і огонь у цьому видінні характеризували Іллеву методу діяння, його внутрішню реакцію й жадобу відплатити карою всім тим, які хоч і бачили Боже чудо на горі Кармел, а все ж таки не покаялися; навпаки, вони ще більше озлобилися на пророка. Та Господь не у вітрі, що зриває гори й ламає скелі, не в жахливому, нищівному землетрусі й не в палаючому, всепожераючому огні, – але “в тихім лагіднім голосі”, цебто в тихій позитивній духовній праці.
Бог скріпив засмученого мальконтента й доручив йому нові завдання: “Вернися на свою дорогу… прийдеш і помажеш Хазаїла на царя над Сирією, Єгу помажеш на царя над Ізраїлем… а Єлисея помажеш на пророка замість себе” (1 Царів 19:1-21), а крім того запевнив його, що в Ізраїлі живе 7 000 осіб, які не ставали на коліна перед Ваалом і не цілували його (1 Царів 19:18).
З обновленими силами Ілля вернувся до народу, виконав Боже доручення й усюди безстрашно захищав віру в одного правдивого живого Бога в супроводі чуд, як, наприклад: за словом Іллі огонь із неба пожер двох півсотників із двома відділами вояків по 30 осіб, висланих Ахазією, сином Ахава, щоб ув’язнити пророка (2 Царів 1:7-12); за ударом Іллі плащем по воді річка розтулилася й вони (Ілля та Єлисей) перейшли Йордан наче суходолом (1 Царів 19:19-21).
У розмові з Єлисеєм Ілля закінчив свою земну мандрівку. Огняна колесниця з огняними кіньми розлучила їх один від одного. Ілля кинув свого плаща Єлисеєві, як своєму наступникові, і вознісся у вихрі на небо (2 Царів 2:11).
Пророк Малахія провістив, що Ілля вдруге прийде на землю, перш ніж настане великий і страшний день Господній (Малахії 4:5-6). За днів побуту Ісуса Христа на землі євреї неослабно й запопадливо очікували другого приходу пророка Іллі. Тоді Христос пояснив їм, що Іван Хреститель був тим Іллею, що мав прийти (Мт. 11:14; 17:10-13; Мр. 9:10-13; Лк. 1:11-17).
Самотній, сміливий, стійкий пророк Ілля з розкуйовдженим волоссям на голові у скромній одежі був схожий на останнього старозаповітного пророка Івана Хрестителя, що мав одежу з верблюжого волосу й ремінний пояс на стегнах своїх.
На горі Переображення Мойсей та Ілля у славі з’явилися на землю перед Ісусом Христом, Петром, Яковом та Іваном і говорили з Божим Сином про кінець, який у Єрусалимі Він мав докінчити (Лк. 9:28-36; Мт. 17:1-9; Мр. 9:1-9). Тут було представлено три великі періоди-епохи в Божому пляні спасіння людства: період Закону-Теократії, період Пророків-Монархії та період Месії-Ласки, очолювані Мойсеєм, Іллею і Христом послідовно.
Іммануїл – див “Еммануїл”.
Іммер (балакучий, просторікуватий, говорун, просторіка, балакун):
- Пашхурів батько, родоначальник важливого роду священиків 10-ої зміни в черзі служіння священиків у Божому домі (1 Хронік 9:12; 24:14; Неем. 11:13; Єремії 20:1).
- Місцевість у Вавилонії (Езри 2:59; Неем. 7:61).
Імрі (красномовний, ельоквентний):
- Син Бані, належав до великого роду Переца, з Юдиного племени (1 Хронік 9:4).
- Батько Заккура (Неем. 3:2).
Іра (пильнуючий, вартовий міста, вартівник):
- Яірянин, священик у Давида (2 Самуїл. 20:26).
- Їтрянин, Давидів лицар (2 Самуїл. 23:38; 1 Хронік 11:40).
- Іккешів син; текоїтянин, Давидів лицар (2 Самуїл. 23:26; 1 Хронік 11:28).
Ірад (віддалятися, швидко микати): Син Еноха, внук Каїна, батько Мехуяїла (1 Мойс. 4:18).
Ірам (міський, приналежний місту або ватажок, князь): Провідник Едому (1 Мойс. 36:43; 1 Хронік 1:54).
Ірі (міський або Божа сторожа, Бог пильнує): Белин син, веніяминівець (1 Хронік 7:7,12).