Ірод (подібний на героя): Царі з династії Іродів за походженням були ідумеяни, а за релігією – юдеї.
Ірод Агріппа І народився десь коло 10 р. по Хр., син Аристовула, внук Ірода Великого, в Діях Апостолів 12 називається прямо “цар Ірод”. Виховувався в Римі разом із Клавдієм. Описаний в історії, як великодушний, хоробрий, відважний, але також як нерозсудливий і марнотратний. Був оскаржений у діях проти Тиверія та вкинений до в’язниці, але 37 р. Калігула звільнив Ірода Агріппу І та назначив його начальником над тими областями, що належали до його вуйка Ірода Пилипа й до тетрарха Лісанія; у 39 р. дістав територію Антипи, який був засланий; а 41 року римський імператор Клавдій наділив його Юдеєю й Самарією. Таким чином він правив всією Палестиною й мав право титулуватися царем.
Щоб здобути прихильність євреїв, він переслідував християн, убив мечем Якова, брата Івана, та ув’язнив Петра. Його вітали, як бога, на публічних урочистостях. Господній ангол уразив його за те, що він “не віддав Богові слави”. Він помер у Кесарії 44 р. в страшних муках і черва з’їла його. Його смерть усі вважали за очевидну Божу кару за його блюзнірство (Дії Ап. 12). Слово Боже згадує нам про таких його дітей: Ірода Агріппу II, Верніку та Друзиллу, яка зріклася юдейства й вийшла заміж за римського намісника Фелікса (Дії Ап. 24; 25).
Ірод Агріппа ІІ або Марк Юлій Агріппа II, в Новому Заповіті називається прямо царем Агріппою; син Агріппи І, народився 27 р. Верніка й Друзілла – це його рідні сестри. Вихований на кесаровому дворі імператора Клавдія; в 50 році одержав від Клавдія Халкис; у 52 році він дістав територію, що попередньо належала тетрархам: Пилипові й Лісанієві, разом із титулом царя та правом нагляду над храмом і вибором первосвященика. У 55 р. Нерон приєднав до його володіння Тіверіяду, Юліяду й околиці. Цікавився гебрейським питанням. Апостол Павло підтвердив його велике знання, промовляючи в своїй обороні на розправі перед ним і римським прокуратором Феліксом. Ірод Агріппа II тоді збентежився та сказав, – невідомо, чи жартуючи, чи поважно, – що Павло “малощо не намовив його стати християнином” (Дії Ап. 26:28). Останній юдейський цар. Помер у 100 році, проживши 70 років.
Ірод Антипа, син Ірода Великого та самарянки Мальфаки; вихований у Римі; одружився з дочкою набатейського царя Арета IV; узяв із нею розвід і одружився знову з Іродіядою, дочкою Аристовула, що була жінкою Ірода Пилипа І, рідного брата Ірода Антипи. По смерті батька Ірод Антипа 4 р. став тетрархом над Галилеєю й Переєю, отже, Іван Хреститель і Христос жили й діяли на території його володіння. Під впливом Іродіяди звелів обезголовити Івана Хрестителя (Мт. 14:1-12) був ворогом Ісуса Христа (Мр. 8:15; Лк. 13:31); ворогував із римським намісником Пилатом, але через судові пересправи над Христом вони стали приятелями (Лк. 23:12); Спаситель був розпитий за його юрисдикції.
Честолюбна амбітна Іродіяда хотіла за всяку ціну бути жінкою царя, а не звичайного собі тетрарха чи чотиривласника. Вона спонукала Ірода Антипу їхати до Риму та вдатися до імператора Калігули по титул царя. У Римі саме був емісаром Ірод Агріппа І, рідний брат Іродіяди. Він зробив донос на Ірода Антипу, звинувачуючи його в намірі зради. Тоді Калігула покарав його засланням у Ґаллію, в Ліон (стара назва Лугдумун). З ним була добровільно заслана Іродіяда. Ірод Антипа помер на засланні в 40 році.
Ірод Аристовул, син Ірода Великого й Маріямни, з династії Маккавеїв, із дому Гіркана. Батько вбив його. Його діти: Ірод Агріппа І, Іродіяда й Ірод із Халкиса.
Ірод Архелай, син Ірода Великого й самарянки Мальфаки; рідний брат Ірода Антипи; вихований у Римі. По смерті батька став 4-го року по Хр. етнархом (обласним правителем) Юдеї, Самарії й Ідумеї. Як і його батько, був жорстоким тираном. Після майже 9-річного правління імператор Август, на скаргу його власних братів і євреїв-земляків, заслав його до В’єнну у Ґаллії, де він і помер 18-го року по Хр.
Ірод Великий, народився 73-го року (?) до Хр., як другий син ідумеянина Антипатра, якого Юлій Цезар назначив 47-го року до Хр. прокуратором над Юдеєю. Опісля батько настановив його губернатором над Галилеєю, далі рим. полководець Марк Антоній номінував його 41 р. до Хр. на тетрарха над Юдеєю та врешті 40 р. до Хр. Рим настановив його царем над Юдеєю. Через кілька літ при допомозі римлян він переміг своїх опонентів, 37-го р. до Хр. здобув Єрусалим і дощенту винищив династію Маккавеїв або гасмонейців, що очолювали самостійне життя Ізраїля до римської окупації Палестини Помпеєм. У цій різні він не пожалкував своєї дружини Маріямни, внучки Гіркана з династії Маккавеїв, щоб таким чином позбутися правильних спадкоємців юдейського трону й одночасно запевнити та зміцнити свою царську владу. Взагалі життя людини для нього не представляло особливої вартости. Хоч Ірод Великий навернувся до юдаїзму, відновив храм і збудував у Палестині багато фортець, театрів та інших споруд, – проте він увесь час захоплювався грецькою філософією, грецьким мистецтвом, дружив і тісно співпрацював із римлянами. Ось таким способом він повністю закріпив свій царський авторитет у Палестині.
Ірод Великий не знав меж у своїй жорстокості й тиранії. 29-го року до Хр. він убив свою другу жінку Маріямну, а напередодні своєї смерти зарядив знищити свого сина Антипатра, як попередньо він убив своїх синів: Олександра й Арістовула. Взагалі його царювання позначилося страшним кровопролиттям.
За днів царя Ірода Великого народився Іван Хреститель і Господь Ісус Христос. Щоб знищити Христа, він послав вояків повбивати у Вифлеємі й околиці всіх дітей чоловічої статі від двох років і менше (Мт. 2; Лк. 1:5). Ірод Великий почав у 20 році до Хр. відбудовувати єрусалимський храм і через 1,5 року закінчив усю основну працю, хоч, правда, нові додаткові споруди добудовувалися ще майже кожного року й архітектурно-мистецьке завершення храму тривало ще навіть після смерти Ірода Великого, до 64 р. по Хр., а тому в Євангелії від Івана 2:20 читаємо, що храм “будувався 46 років”.
Ірод Великий царював 39 років у Єрусалимі й помер на 70-му році життя в страшних муках і болях у Єрихоні 4-го року по Хр. Він мав 10 жінок. Тут подаємо імена його 4 жінок, бо їхні діти панували в Палестині й їхні імена записані на сторінках Нового Заповіту:
- Маріямна, внучка Гіркана із династії Маккавеїв, породила Арістовула, батька Іродіяди (Мт. 14:3-11).
- Маріямна, дочка первосвященика Симона, породила Ірода Пилипа І, який одружився з Іродіядою, матір’ю Саломії (Мт. 14:3-11).
- Мальтака, самарянка, породила Архелая (Мт. 2:22) та Ірода Антипу, який одружився з дочкою набатейського царя Арета IV, згодом узяв із нею розвід й одружився вдруге з її племінницею Іродіядою (Мт. 14:3).
- Клеопатра з Єрусалиму породила Ірода Пилипа II, тетрарха (Мт. 16:13, Лк. 3:1), який одружився з Саломією, дочкою Пилипа І та Іродіяди (Мт. 14:6-11).
По смерті Ірода Великого імператор Август поділив його царство, Палестину, поміж 3 його синами (за батьківським заповітом). Архелай дістав владу над Ідумеєю, Юдеею й Самарією; Антипа – над Галилеєю й Переєю; Пилип – над Ітуреєю та Трахонітською землею (Лк. 3:1).
Ірод Пилип І, син Ірода Великого й Маріямни, дочки первосвященика Симона; одружився з Іродіядою, яка покинула його й вийшла заміж за його брата Ірода Антипу; у подружжі з нею мав дочку Саломію. Це той самий Пилип, про якого йде мова в Євангелії від Мт. 14:3. Ірод Пилип І був виключений із усіх часток у спадщині свого батька в наслідок зради його матері. Жив і діяв в невідомості приватного життя.
Ірод Пилип II, син Ірода Великого та Клеопатри з Єрусалиму; одружився з Саломією, дочкою Ірода Пилипа І та Іродіяди. По смерті батька став тетрархом над Ітуреєю й Трахонітською землею. Жив у місті Панеасі й там же в сусідстві побудував нове місто Пилипову Кесарію. Правив тетрархією 37 років, цебто аж до самої смерти в 34-ім році по Хр.
Ірод Халкиський або з Халкиса, син Аристовула, рідний брат Ірода Агріппи І. Імператор Клавдій 41-го року настановив його царем над Халкисом, малою територією на північ від Галилеї, сучасна Долина Лівану-Сирії. Помер 48-го року по Хр.
Іродіяда, дочка Аристовула, сестра Ірода Агріппи І; одружилася з Іродом Пилипом І, мали дочку Саломію; покинула свого чоловіка й одружилася з його братом Іродом Антипою. Честолюбна й амбітна Іродіяда хотіла за всяку ціну бути жінкою не тетрарха, а царя. Вона спонукала Ірода Антипу розвестися з його першою жінкою й намовила поїхати до імператора Калігули в Римі, щоб дістати нагороду й добитися титулу царя. Але саме тоді в Римі емісаром був Ірод Агріппа І, рідний брат Іродіяди. Він перед імператором звинуватив Ірода Антипу у зрадницьких намірах супроти Риму. Імператор Калігула покарав його засланням до Ліону в Галлії. Іродіяда добровільно поділяла його долю заслання. Про неї ми читаємо в Євангелії від Мт. 14:8-11; Мр. 6:24-28.
Іродіяни, назва походить від Ірода, являли собою політичну партію між євреями, яка підтримувала владу й ідеологію династії Іродів, щоб таким чином зберігти хоч фрагменти гебрейського національного уряду в формі провінції Римської імперії. Отже, вони підтримували гебрейську владу, надану їм Римом, і погоджувалися платити податки верховній владі (Мт. 22:16). Хоч поміж іродіянами й фарисеями були діяметрально протилежні політичні й релігійні переконання, все ж таки всі вони об’єдналися в питанні проти Господа Ісуса Христа (Мт. 22:16; Мр. 3:6; 8:15; 12:13).