Мегетав’їл (Бог – це Добродійник, Бог творить добро і милосердя; за іншим поясненням – улюблена Богом):
- Дочка Матреди, жінка останнього ідумейського царя Гадада (1 Мойс. 36:39; 1 Хронік 1:50).
- Батько Делаї; пророк, якого найняв (підкупив) Товійя та Санваллат проти Неемії (Неем. 6:10).
Мегуман (вірний, відданий): Один із 7 евнухів-камергерів, цебто двірських управителів палацу царя Ахашвероша (Естери 1:10).
Медад (любов): Один із 70 старших в Ізраїлі, який із Елдадом пророкували в таборі під час походу євреїв пустинею. Ісус Навин запропонував, щоб Мойсей заборонив їм пророкувати в таборі, але Божий муж відповів йому, що він прагне, аби ввесь нарід мав дар пророцтва. (4 Мойс. 11:16-29).
Медан (суперечка, спір, конфлікт, розбрат, чвари, боротьба): Авраамів син від його наложниці Кетури (1 Мойс. 25:2; 1 Хронік 1:32).
Мелатія (Єгова визволяє, Господь – це Визвольник): Ґів’онеянин, допомагав при відбудові єрусалимських мурів за днів Неемії (Неем. 3:7).
Мелеа (повний, цілковитий): Меннаів син, батько Еліякима в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:31).
Мелех (цар): Син Міхи, з Саулового Роду, з Веніяминового племени (1 Хронік 8:35; 9:41).
Меліх, Меліху (володіючий, пануючий, царюючий): Священик за днів Неемії. Порівнюючи це місце з 13-м розділом, ми бачимо, що Маллух (Неем. 12:2) і Меліх (Неем. 12:14) – це тільки правописний варіянт імени тієї самої особи. (Неем. 12:14).
Мелхиседек, Малки-Цедек, Мелех-Цедек (мій цар справедливий, цар праведности): Ханаанський цар Салиму, священик Всевишнього Бога. Чи Салим означає Єрусалим, чи якесь інше місто, годі тут із певністю сказати. (Між іншим, це дуже суперечне питання в теології). Мелхиседек несподівано вийшов назустріч Аврамові в долині Шаве або в Царській долині, як він вертався після перемоги над царями північного Ханаану, підніс йому хліб і вино, що зображає християнам Господню Вечерю (Причастя, Євхаристію), та благословив його. Аврам із свого боку дав йому десятину з усієї здобичі (1 Мойс. 14:18-20).
Ми нічого не знаємо про початок і кінець Мелхиседека. Він для нас повитий серпанком містерій. Мелхиседек являє собою символ нашого Господа Ісуса Христа. Вони обидва, як первосвященики, не походили з Левієвого племени, перевищували Аврама, без початку і кінця; та врешті були не тільки священиками, але царями спокою та правди (Псальма 109; Євр. 5:6,7; 6:20; 7:1-21).
Мелхій (мій цар, мій порадник):
- Яннаїв син у родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:24).
- Аддіїв син у родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:28).
Мелхола, Міхал (Мелхола – це грецька вимова гебрейського імени “Міхал”, що означає “хто подібний до Господа?”): Молодша дочка царя Саула; Давид купив її собі за жінку життям 200 филистимлян; врятувала Давида з руки Саула: коли ворожнеча між Саулом і Давидом стала явною, Мелхола одружилася з Палтієм; по смерті Саула та її братів Давид забрав її знову до себе. Мелхола погордила Давидом у своєму серці за його танці під час урочистого переношення Божого Ковчега на Сіон до Єрусалиму. (1 Самуїл. 14:49; 19:11-17; 18:20,27; 25:44; 2 Самуїл. 3:12-16; 6:16,20,23; 21:8).
Менахем (утішитель): Ґадіїв син, убив узурпатора Шаллума й зацарював замість нього над Північним Царством; згодом став васальним царем асирійського володаря Пула (2 Царів 15:14-23).
Мемухан (поважний, авторитетний, величний, що має почуття гідности): Один із 7 князів, інтерпретатор закону, особистий дорадник перського царя Ахашвероша. Порадив цареві позбавити його власну жінку Вашті царської гідности за її непослух, щоб таким чином її горда й зухвала поведінка не правила за приклада всім іншим жінкам в імперії. (Естери 1:14,16,21).
Мерав (приріст, збільшення, примноження): Найстарша дочка Саула, вийшла заміж за мехолатянина Адріїла, мала від нього 5 синів, хоч Саул перед двобоєм із Ґоліятом обіцяв віддати її за жінку Давидові (1 Самуїл. 14:49; 17:25; 18:17,19; 2 Самуїл. 21:1-9).
Мерайот (бунтівливий, ворохобний):
- Священик, син Зерахії, батько Амарії (1 Хронік 5:32,33; 6:37).
- Священик за днів первосвященика Йоякима (Неем. 12:15).
- Управитель (начальник) Божого дому (1 Хронік 9:11; Неем. 11:11).
Мерарі (гіркий, нещасливий; за іншим джерелом – гарячий, запальний, нервовий): Наймолодший син Левія, брат Ґершона й Кегата. Левієве плем’я ділиться на 3 основні батьківські роди за числом синів Левія й на 8 відділів. Від Мерарі походять два відділи: Махлі й Муші. Мерарієві сини доглядали й носили дошки скинії, її засови, стовпи, підстави, стовпи підвір’я навколо, підставки, кілки, шнурки й виконували всі інші служіння левитів. Під час розподілу Ханаану вони дістали 12 міст. (1 Мойс. 46:11; 2 Мойс. 6:17-19; 4 Мойс. 3:17-39; Ісуса Навина 21:7; 1 Хронік 6:4,14,32,48,66; 23:21; 2 Хронік 29:12,15).
Мерая (бунт, повстання, заколот, колотнеча, метушня, упертість): Священик із Сераїного роду, за днів первосвященика Йоякима (Неем. 12:12).
Меред (бунт, повстання, заколот): Син Езри, з Юдиного племени; одружився з Біт’єю, фараоновою дочкою, правдоподібно в Єгипті (1 Хронік 4:17,18).
Меремот (підвищення, піднесення, підняття):
- Урійїн син, із Коцового роду, священик; голова 7-ої порядкової зміни служіння священиків у Божому домі. Меремот був призначений важити золотий і срібний посуд, належний храмові, що був принесений Езрою з Вавилону, і заносити їх до списку. Він брав активну участь у відбудові єрусалимських мурів. (Езри 8:33; Неем. 3:4,21).
- Банаїв син, що взяв собі за жінку чужинку (Езри 10:36).
- Священик або, слушніше, один із священицької родини, що підписав умову-заповіта з Неемією, що будуть вірно служити Богові й не вступатимуть у родинні стосунки з чужинцями (Неем. 10:6).
Мерів-Баал, Мефівошет (опонент, супротивник, суперник Ваала): Йонатанів син (1 Хронік 8:34; 9:40). В інших місцях Біблії Мерів-Баал називається ще Мефівошетом (2 Самуїл. 4:4; 9:6,10-13 та ін.). Див. – “Мефівошет”.
Меродах-Бал’адан – див. “Беродах-Бал’адан”.
Месія (намащений, помазаний, помазанець): Старозаповітне ім’я “Месія” – це рівнозначник новозаповітному грецькому імені “Христос”, що означає Помазанець, Визволитель, Спаситель. У Старому Заповіті намащували оливою царів, первосвящеників і пророків, щоб таким чином присвятити їх на їхнє особливе служіння. Тому слово “намащений” або “помазаний” часто означало присвячений, посвячений, відокремлене особливе завдання. Так, наприклад, Кір у Книзі Пророка Ісаї 45:1 названий в сенсі присвячення Господнім помазанцем, а також первосвященик у 3 Книзі Мойсея 4:3,5,16 називається помазанцем або месією. Проте здебільшого, вжите в Старому Заповіті ім’я “Месія” стосується до обіцяного Ізраїлеві та всьому людству довгожданого Спасителя й Царя, Господа Ісуса Христа, Який у Своїй Особі буде об’єднувати функції Царя, Пророка й Первосвященика. Головніші старозаповітні місця про обіцяного Месію наступні: 1 Мойс. 3:15; 12:2,3; 18:18; 22:18; 49:10; Псальми 2; 15; 21; 23; 40; 109; Ісаї 11:1-16; розділи 40-66; Даниїла 9:25; Михея 5:1,2).
Ім’я “Месія” двічі трапляється в Новому Заповіті: Ів. 1:41 та 4:25. Ісус Христос був помазаний Святим Духом (Євр. 1:9; Дії Ап. 4:27; Ів. 3:34), а також Його учні (2Кор. 1:21; 1Ів. 2). Див. “Христос”.