Решеф (полум’я, огонь, пожежа): Єфремів син (1 Хронік 7:25).
Рисай, Ресай, (князь, голова): Син Зоровавеля, батько Йоанана, в родоводі Ісуса Христа (Лк. 3:27). Деякі біблісти припускають, що “Рисай” – це не власне ім’я, а титул Зоровавеля – князь чи голова Зоровавель.
Рифат (сказав): Ґомерів син (1 Мойс. 10:3; 1 Хронік 1:6).
Рівай (прохач або благальник Єгови, Боже заступництво та клопотання): Батько Ітая, веніяминівець із Ґів’ї, Давидів лицар (2 Самуїл. 23:29; 1 Хронік 11:31).
Ріммон (гранат, гранатове дерево, гранатове яблуко):
- Веніяминівець із Беероту; батько Баани й Рехава, які були зверхниками військових відділів під командуванням Саулового сина Іш-Бошета, якого вони вбили (2 Самуїл. 4:2,5,9).
- Найменування сирійського божка, в якого святині сирійський цар із своїм полководцем Нааманом поклонявся ідолові (2 Царів 5:18).
- Географічна назва кількох міст (1 Хронік 6:62; Неем. 11:29; Ісуса Навина 19:7; 1 Хронік 4:32; 4 Мойс. 33:19,20; Суддів 20:45,47; 21:13).
Рінна (крик, вигук, радісний оклик, урочисте привітання): Син Симеона, нащадок Юди (1 Хронік 4:20).
Ріція (захоплення, захват, насолода, чудовий, чарівний): Син Улли, один із зверхників в Асировім племені (1 Хронік 7:39).
Ріцпа (прохолода, холоднокровність, спокійність, холоднокровна, байдужа; за іншим поясненням – різнобарвна прикраса, як також розжарений камінь, жар): Дочка Айї, наложниця царя Саула; мала від нього двох синів: Армонія й Мефівошета.
Ріцпа зворушує читачів Біблії своєю материнською любов’ю, ніжністю й витривалістю. На домагання ґів’онітян, Давид видав її синів: Армонія й Мефівошета на їхню поталу. Саме на початку жнив, коли сонце найбільше припікало, ґів’онітяни повісили її синів на горі. Тоді скорботна мати Ріцпа взяла веретище, пішла на гору, простягла його собі на скелі й ціле літо захищала тіла своїх синів: Армонія та Мефівошета вдень ломакою від хижого птаства, що кружляло над повішаними мерцями, а вночі смолоскипом відганяла польову звірину. Про це донесено Давидові й він зарядив кості Саула, Йотана й тіла повішаних похоронити в родинній гробниці Кіша, Саулового батька (2 Самуїл. 3:6-8; 21:8-14).
Ровоам – див. “Рехав’ам”.
Рогаґґа, Рогґа (шум, галас, голосіння, тривога, гучний протест): Шемерів син, з Асирового племени (1 Хронік 7: 34).
Рода (троянда, рожа): Служниця-покоївка Марії, матері Івана, званого Марком, що жила в Єрусалимі. Коли апостол Петро був визволений із в’язниці та прибув до садиби Марії, то Рода, розмовляючи з ним через двері, не відчинила йому відразу воріт через велике щире зворушення (Дії Ап. 12:13-16).
Ромамті-Езер (я прославляю Його допомогу, я високо доцінюю Його поміч): Один із 14 синів Гемана, співак і голова 24-ої зміни співаків (1 Хронік 25:4,31).
Рош (голова, великий князь):
- Веніяминів син (1 Мойс. 46:21).
- Правдоподібно, в Книзі Пророка Єзекіїля 38:2,3 та 39:1 під “Рош” треба розуміти титул “великий князь”, отже, буде такий зміст пророцтва: “Сину людський, зверни своє обличчя проти Ґоґа, краю Маґоґа, великого князя Мешеху та Тувалу, і пророкуй на нього та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, великий князю Мешеху та Тувалу! А ти, сину людський, пророкуй проти Ґоґа й скажеш: Так говорить Господь Бог: Ото Я на тебе, великий князю Мешеху та Тувалу!”
Інші знову твердять, що “Рош” – це назва одного з трьох перших головних племен скитів, а Маґоґ був їхнім володарем або головним князем. Треті знову обстоюють погляд, що “Рош” у цьому пророцтві означає Росію.
Рувим, Реу-вен (ось син, побачите сина): Найстарший син Якова від Лії; вирізнявся, з одного боку, палким, гарячим, неврівноваженим характером, був нестійким і “пінився, як вода”, проте, з другого боку, мав добродушне й дуже чутливе серце. Допустився перелюбства з Білгою, наложницею Якова й Рахілиною невільницею (1 Мойс. 35:22); заступався за Йосипа та врятував його життя, коли брати через заздрість намагалися вбити Йосипа (1 Мойс. 37:19-30).
Під час переселення до Єгипту Рувим мав 4 синів (1 Мойс. 49:3; 1 Хронік 5:3); Нащадки Рувима, на своє власне бажання, дістали в спадку землю на східньому боці Йордану (1 Мойс. 29:31-32; 4 Мойс. 32:1-10).
Рут (подруга, приятелька, дружба; за іншим поясненням – золотисто-жовтава, руда): Рут одружилася вперше з Махлоном, сином Ноомі; по смерті Махлона, покинула рідний край Моав і разом із своєю свекрухою Ноомі прибула до Вифлеєму. Саме були жнива. Богобійні женці залишали колосся та сніп збіжжя для вдів, сиріт і скитальників. Рут також пішла збирати колосся на поле багатого господаря Боаза, який був близьким родичем Ноомі. Своєю спокійною вдачею, покорою, працьовитістю й вірністю Рут звернула увагу Боазові, який викупив наділ її померлого чоловіка Махлона й одружився з нею. Рут мала від нього сина Оведа, що став батьком Єссея й дідом Давида. Рут – це одна з 4 жінок, що їх подає Матвій у родоводі Господа Ісуса Христа. Рут, правдоподібно, жила за днів Гедеона. (Книга Рути 1:1-4:22).
Руф (червоний): Син Симона Кірінеянина (з Кірінеї), якого змусили римські вояки нести хреста для знеможеного Ісуса на Голгофу. Апостол Павло вітає Руфа в своїм Посланні до Римлян, цебто ту саму особу, що про неї говорять євангелисти. (Мр. 15:21; Лк. 23:26; Рим. 16:13).