ЯК ПІДТРИМАТИ ПІД ЧАС ПЕРШОГО ЕТАПУ ЖАЛОБИ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ, ШОК)?
Все, що ми можемо зробити на першому етапі жалоби, коли людина в стані шоку, – це просто бути. Багатьом людям видається, що цього замало, але зі свого досвіду роботи терапевтом я знаю, що це найбільша допомога. Люди зазвичай високо цінують той факт, що під час трагедії були не самі, вони мали плече на якому могли поплакати, їх вислухали. Не потрібно шукати великих слів чи жестів, досить бути поруч і слухати. Пацієнти дуже вдячні за це і саме цього їм найбільше бракує.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ, КОЛИ СИЛЬНІ ЕМОЦІЇ СПРИЧИНЯЮТЬ НЕЗРОЗУМІЛУ ПОВЕДІНКУ ЛЮДИНИ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ВТРАТУ?
Сильні емоційні реакції на горе є природними, хоча вони можуть бути важкими для оточуючих. Горе – це не хвороба, його не потрібно лікувати. Може виникнути ідея дати людині “щось для заспокоєння”. Я раджу утриматися від спроб “полегшити”. Жалоба проходить, якщо ми дозволяємо їй бути, а жалоба – це смуток, розпач, страх, почуття провини. Час для медичного втручання настає тоді, коли виникають проблеми з поверненням до природного ритму дня – з’являється стійке безсоння, розлади пов’язані з харчування, напади страху. Тоді завжди звертайтесь до фахівця за консультацією, а самі нічого не давайте.
ЯК МОЖНА ДОПОМОГТИ, КОЛИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВТРАТИЛИ БЛИЗЬКУ ЛЮДИНУ, ОГОРТАЄ СУМ, ДЕПРЕСІЯ? КОЛИ ЗАНЕДБУЮТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ?
Коли поведінка людини в жалобі починає викликати занепокоєння, коли це вже не просто смуток, коли людині в жалобі складно повернутися до своїх соціальних ролей – повернутися до роботи, займатись дітьми – тоді це може бути сигнал, що нам потрібно звернутися по допомогу до фахівця. По-перше, варто звернутися за консультацією до психотерапевта. Спеціалісту буде легше оцінити, чи це стан, коли потрібне психіатричне втручання та фармакологічна підтримка.
ЯК РОЗПІЗНАТИ СИМПТОМИ ДЕПРЕСІЇ В ЛЮДИНИ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В ЖАЛОБІ, ЩОБ ВЧАСНО ЗВЕРНУТИСЯ ПО ДОПОМОГУ ДО ПРОФЕСІОНАЛА?
На жаль, ми часто називаємо смуток депресією. Депресія – серйозне захворювання, яке вимагає лікування. Важка емоційна подія може сприяти розвитку депресії. Отже, коли ми маємо справу з відповідним до ситуації смутком, а коли з початком розвитку депресії? Насамперед має значення час. У перші дні жалоби можуть бути сильні емоційні реакції, плач, порушення сну та порушення харчування. Якщо ці симптоми не зникають і навіть посилюються через кілька тижнів після смерті близької людини, настав час втручання фахівця.
ЩО РОБИТИ, КОЛИ БАЧИМО, ЩО ХТОСЬ ТАК СИЛЬНО ЗАГУБИВСЯ У СВОЄМУ ГОРІ, ЩО ЦЕ ПРИЗВОДИТЬ ДО АУТОДЕСТРУКЦІЇ (АВТОАГРЕСІЇ)?
У будь-якому випадку, коли хтось становить загрозу сам для себе, ми зобов’язані втрутитися. Якщо людина сама не хоче звертатися по допомогу до професіонала, то можемо запросити його до дому такої людини, а в крайньому випадку викликати швидку допомогу. Таке втручання є доцільним тільки тоді, коли хтось становить пряму загрозу для себе чи інших (наприклад, нехтування батьківськими обов’язками).
На жаль, конкретно визначеної тривалості жалоби немає. Перший рік завжди найважчий, але неможливо визначити скільки часу потрібно людині, щоб відновити рівновагу. Про патологічний хід жалоби може свідчити:
- відсутність розриву стосунків з померлим, життя так, ніби ця особа ще жива;
- сильне почуття ворожості, постійний пошук винуватця смерті;
- сильне почуття провини, звинувачення себе в смерті близької людини – особливо часто виникає в разі смерті дитини;
- жалоба, яка не проходить, її наступні етапи не з’являються, а емоційні реакції залишаються дуже бурхливими.
ЩО РОБИТИ, КОЛИ ХТОСЬ ЗАКРИВАЄТЬСЯ, НЕ ВІДПОВІДАЄ НА ДЗВІНКИ І НЕ ХОЧЕ НІКОГО БАЧИТИ?
Існують різні способи боротьби зі стресом. Дехто хоче залишитися тоді на самоті. Нічого дивного в цьому немає. Важливо перевіряти, чи не відбувається нічого тривожного. Ми можемо попросити таку людину прямо сказати, чи їй чогось не вистачає або спитати чи зробити покупки, а може, скласти їй компанію, наприклад, по дорозі на кладовище. Будьте поруч, але поважайте потребу ізоляції.
КОЛИ ЛЮДИНА В ЖАЛОБІ ПОТРЕБУЄ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ, ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ АБО ЗУСТРІЧЕЙ У ГРУПІ ПІДТРИМКИ? ЯК ЗАПРОПОНУВАТИ ДОПОМОГУ В ТАКІЙ СИТУАЦІЇ?
Зі свого досвіду я знаю, що є два періоди, коли професійна допомога корисна. Перший – це момент смерті, особливо якщо смерть настала несподівано, наприклад, у результаті нещасного випадку або самогубства. Якщо близька людина помирає внаслідок тривалої хвороби, сім’я встигає звикнути до думки про смерть і тоді легше впоратися з першою стадією жалоби. Другий період, коли допомога професіонала може бути корисною, – це затяжна жалоба. Коли ми бачимо, що людина, яка перебуває в жалобі не повертається до своїх соціальних ролей – не повертається до роботи, занедбує дім, дітей, чоловіка, не повертається до своїх захоплень, не бере на себе нові ролі.
Яку саме форму допомоги вибрати, залежить від особистих якостей кожної конкретної особи. Найчастіше люди бояться звертатись до груп підтримки і спочатку обирають індивідуальні консультації. Групи підтримки корисні для батьків після втрати дитини. Тема смерті дитини є табу в багатьох сім’ях. Батькам часто немає з ким поділитися своїми стражданнями. Серед батьків, які відчувають однакові емоції, вони почуваються в безпеці, їх розуміють і вони здатні надавати один одному підтримку.
ЯК МОЖНА ВИЗНАЧИТИ, ЩО В ОСОБИ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ В ЖАЛОБІ, З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ПРИЙНЯТТЯ І ПРИМИРЕННЯ З ВТРАТОЮ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ?
Видно, що траур минає тоді, коли людина повертається до раніше виконуваних ролей, вчиться жити без померлої людини, приймає нові виклики. Можуть бути і складніші дні, особливо під час свят, днів народження, іменин, річниць смерті, але ці події більше не викликають сильних емоційних реакцій.
ЯК ДОПОМОГТИ ПОБУДУВАТИ ЖИТТЯ ЗАНОВО?
Точно нічого не пришвидшувати насилу. Запрошуйте, заохочуйте до активності. Спочатку варто бути поруч під час похоронних церемоній – молитися, відвідувати цвинтар, а пізніше заохочувати до інших форм активності – прогулянки, кави з друзями, спільні свята. Відразу після смерті близької людини зазвичай буває багато людей, які запевняють про допомогу та підтримку. Однак жалоба триває довго і люди поступово відсіюються, повертаються до своїх справ та обов’язків. Якщо хочете допомогти – не зникайте.
ЯК ДОПОМОГТИ ЛЮДЯМ ВІДНАЙТИ СЕНС ЖИТТЯ ПІСЛЯ ВТРАТИ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ, БАТЬКІВ ЧИ ДИТИНИ?
У своїй книзі “Втрата, осиротіння і жалоба” психолог і практик Пьотр Краковяк написав: “Втрачаючи батьків, ми втрачаємо своє минуле. З втратою чоловіка чи дружини ми втрачаємо своє сьогодення. Коли ми втрачаємо дитину, ми втрачаємо своє майбутнє”. Кожна жалоба інша. Ми по-іншому прощаємося з батьками, інакше з чоловіком чи дружиною, а жалоба за дитиною ще інша. Остання – найважча. Тому існують різні способи втручання, які можуть допомогти подолати горе. Коли помирають батьки, тоді ми зазвичай маємо своє доросле життя, свої обов’язки, легше повернутися до ролей, які ми виконуємо. Важче, коли помирає чоловік або дружина. Тут доведеться навчитися жити заново, без людини, з якою щодня ділилися своїм життям. Близькі можуть допомогти в буденних обов’язках, догляді за дитиною, формальних справах та спадкуванні. Найважче – коли вмирає дитина. Тоді батьки втрачають свої плани та надії. Ця жалоба проходить повільніше і її важко пережити.
Люди, як правило, дистанціюються від батьків, які перебувають у жалобі. Втративши дитину, батьки скаржаться, що їм нема з ким порозмовляти про це. Родина також часто очікує, що батьки “швидко відновлять рівновагу”. Слід поважати почуття батьків, насамперед, не мінімізувати їх втрату. Зі своїх спостережень можу сказати, що зазвичай чим менша дитина, тим менше прийняття жалоби, а у випадку викидня її часто не переживають зовсім. Проте пам’ятаймо, що втрата завжди болить.