Чому християни безплідні
«Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він ЗАБУВ про очищення з своїх давніх гріхів». 2-е Петра 1:8-9
Забутливість
Багато церков забули, як вони почали своє існування. Але не буває росту церкви без жертви. Майже кожна церква і служіння були започатковані ціною чиєїсь крові й жертви. Люди отримують спасіння, лише коли інші християни беруть свій хрест і йдуть за Ісусом. Ми забули, як дісталося спасіння народам світу. Ми повинні зробити те саме для їхнього спасіння, що колись було зроблено до нас. Ми повинні віддати своє життя заради Євангелії.
Місіонери відправлялися до Гани, Нігерії, Малайзії, Китаю та Індії, віддаючи своє життя за Ісуса Христа. Ось чому в цих країнах сьогодні є християни. Перш, ніж донести послання Ісуса Христа, було пролито багато крові.
Гадсон Тейлор, відомий місіонер у Китаї, провів у цій країні шістдесят років заради того, аби китайський народ пізнав Ісуса Христа. Він втратив чотири дружини та шістьох дітей на місіонерській ниві! Надто багато пролито місіонерської крові! Надто багато для однієї людини – поховати стільки рідних! Це надзвичайно велика ціна за проповідь Євангелії Ісуса Христа!
Але заклик до місіонерів відправлятися в інші країни все ще лунає. Все ще лунає заклик жертвувати своїм життям, віддавати своє життя в жертву служіння Господу! Якщо ти думаєш, що дні, коли треба було йти на смерть заради Бога та Його служіння минулися, то ти надто сильно помиляєшся.
Не забувай про основний християнський принцип: хрест Ісуса Христа і жива жертва нашого життя, – це єдиний шлях для справжнього росту Церкви.
Євангеліє процвітання, успіху, захисту та безпеки ніколи не спасе світ! Те саме пропонують банки та страхові компанії. Але це не Євангеліє Ісуса Христа, і ніколи ним не буде.
Євангеліє Ісуса Христа – це вмирати, втрачати і жертвувати всім заради поширення Царства Божого. «Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її» (Мт. 16:24-25).
Ісус Христос не був забудькуватим
Багато хто з нас забуває головну істину хреста, але Христос ніколи не забував. Він ніколи не випускав з поля зору основну мету Своєї місії: покласти Своє життя заради світу. Великі натовпи людей, що йшли за Ним, успішне служіння та чудеса, що його супроводжували, не затьмарювали основного призначення, що Він мав пролити Свою кров на хресті за все людство. Він припинив служіння, припинив проповідувати і навчати і сміливо увійшов до Єрусалиму, де, як Він знав, мав бути розіп’ятий.
Два рази Петро намагався відмовити Ісуса йти на хрест. Він вчинив так, бо не пам’ятав і не розумів, що спасіння здобувається через кровну жертву. В одному випадку Ісус назвав Петра сатаною за спробу відмовити Його від хреста. «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде! А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16:21-23)
В іншому випадку Петро взагалі дістав меча, щоб вберегти Ісуса від хреста. Саме це сьогодні роблять християни, коли в різний спосіб протистоять і перешкоджають молоді жертвувати своїм життя на діло Боже.
В Ісуса було до Петра лише одне запитання: «ЧИ Ж НЕ МАВ БИ Я ПИТИ ТУ ЧАШУ, ЩО ОТЕЦЬ ДАВ МЕНІ?» «Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім’я було Малх. Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені? Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв’язали Його» (Ів. 18:10-12).