Тавеїл, Товеїл (Бог добрий):
- Батько маріонеткового царя в Єрусалимі, якого настановили сирійський цар Рецін та ізраїльський цар Пеках, Ремаліїн син, перемігши юдейського царя Ахаза. Правдоподібно, що син Тавеїла був сирійцем і служив в армії Реціна (Ісаї 7:6).
- Обмежений, незначний перський начальник у Заріччі (Самарії, Сирії, Фінікії), який із іншими написав оскарження до перського царя Артаксеркса Лонгімана на мешканців Юдеї та Єрусалиму, що вони, коли збудують єрусалимські мури, то перестануть давати йому данину, податки й мито (Езри 4:7).
Тавіта (сарна, газель, антилоп): Учениця Христа, повна добрих вчинків, жили в Йоппії, занедужала й умерла. Апостол Петро був у сусіднім місті Лідді; учні післали 3 мужів до Лідди, щоб Петро негайно прибув до Йоппії. Коли він прибув, то Тавіта була вже мертва, а жінки плакали й показували Петрові одежу, яку вона робила для них. Апостол Петро, за прикладом Ісуса Христа (Мт. 9:25; Мр. 5:40), увійшов у горницю, випровадив усіх із кімнати, став навколішки та промовив: “Тавіто, встань!” І вона воскресла з мертвих. У наслідок цього чуда багато людей у Йоппії повірило в Ісуса Христа (Дії Ап. 9:36-42). Йоппія – це сучасний порт Яффа.
Тавримонн, Тавриммон (добрий є Риммон; Риммон – це найменування сирійського божка): Батько сирійського царя Бон-Гадода І за днів юдейського царя Аси (1 Царів 15:18).
Тадей, Юда Яковів, Леббай (сміливий, хоробрий, відважний, мужній; за іншим поясненням – груди, як також мила дитина): Один із 12 апостолів Ісуса Христа; брат загальновідомого Якова Старшого, сина Алфеєвого; мав аж три імени: Тадей, Юда та Леббай. Це останнє ім’я зустрічаємо в деяких стародавніх грецьких кодексах-списках Євангелії від Матвія 10:3. (Мт. 10:3; Мр. 3:18; Лк. 6:16 та Дії Ап. 1:13).
Тадей належав до тих Христових учнів, що не раз переривали бесіду свого Учителя різними запитами (Тома й Пилип). “Що то, Господи, що Ти маєш об’явитися нам, а не світові?” (Ів. 14:22). Чи Твоє Царство має бути замкнене, чи публічне? Чи демократичне для всіх людей, чи аристократичне? І ось великодушний Христос відповів йому, що Його Царство доступне й відкрите для всіх: “Як хто любить Мене, той берегтиме Моє слово, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього” (Ів. 14:22,23).
Див. “Юда”.
Талмай (смілий, відважний):
- Ґешурський цар, якого дочка Мааха була жінкою Давида й матір’ю Авесалома. Після вбивства Амнона Авесалом утік до Ґешуру й перебував там 3 роки в Талмая (2 Самуїл. 3:3; 13:37-38; 1 Хронік 3:2).
- Велетень із нащадків Енака, які жили в Хевроні й околиці; згадка про них наводила жах на Ізраїля. Калев, завоювавши Ханаан, вигнав Талмая та інших велетнів із Хеврону (Ісуса Навина 15:14; Суддів 1:10,20).
Талмон (утиснений, уярмлений; за іншим поясненням – утискувач, утисник, гнобитель, деспот): Голова родини придверних у Божому домі; його нащадки повернулися з Вавилону на батьківщину разом із Зоровавелем і виконували спадкове служіння сторожі в брамних складах (1 Хронік 9:17; Езри 2:42; Неем. 7:45; 12:25).
Тамара (пальма):
- Жінка синів Юди: спочатку Ера, а згодом Онана; відіграла важливу ролю в збереженні династичної лінії Юди; походила з ханаанського народу (1 Мойс. 38:6-30; Мт. 1:3).
- Давидова дочка від Маахи, рідна сестра Авесалома; дуже вродлива й чарівна з вигляду; Амнон, брат Тамари, збезчестив та знеславив її, стягнувши на себе пімсту Авесалома (2 Самуїл. 13:1-32; 1 Хронік 3:9).
- Дочка Авесалома, вродлива з вигляду (2 Самуїл. 14:27).
- Географічна назва місцевости на південно-східньому пограниччі Юдеї (Єзекіїля 47:19; 48:28).
Таммуз (паросток або пагін життя): Сирійсько-фінікійський божок-ідол, що нагадував грецького божка Адоніс, коханця Венери. Таммуза мав забити кабан, а він усе ж таки ожив. Погани в липні справляли особливе свято, на якому жінки спочатку оплакували смерть Таммуза, а відтак у хороводах виявляли свою радість, що він ожив. (Єзекіїля 8:14).
Танхумет (утіха, утішання, підтримка, комфорт, вигода): Батько Сераї, нетофатянин. Серая був військовим зверхником в Юдеї, він прибув до Міцпи до Ґедамїі, якого вавилонський цар Навуходоносор настановив намісником Юдеї (2 Царів 25:23; Єремії 40:8).
Таппуах (яблучне місто, яблучна область або край):
- Один із Хевронових синів, із Юдиного племени (1 Хронік 2:43).
- Географічні назви місцевостей у Палестині (Ісуса Навина 15:34; 16:8; 17:8).
Таршіш (заснований, уґрунтований, укріплений, фортеця, твердиня, твердість):
- Син Явана, нащадок Ноя, родоначальник різних племен стародавньої Греції (1 Мойс. 10:4; 1 Хронік 17).
- Білганів син, із Веніяминового племени (1 Хронік 7:10).
- Один із перших 7 перських і мідійських князів за днів перського царя Ахашвероша (Естери 1:14).
- Географічні назви передусім в Еспанії (назва місцевости, річки й терену), на північному побережжі Африки з Картагеною на чолі та в Південній Арабії; як також не раз під таршіськими кораблями в Біблії треба розуміти взагалі морські кораблі для плавби, фльоту, а не місцевість (1 Царів 10:22; Ісаї 1:14; 2:16; 60:9; Єзекіїля 27:25; 38:13). Фінікія мала свої колонії в Еспанії, на північному побережжі Африки та в Південній Арабії. З Тиру і Йоппії чи сучасної Яффи фінікійські кораблі пливли Середземним морем до Таршішу в Еспанії та звідти привозили головно срібло, залізо, цину й оливу (Єзекіїля 27:12,25; 38:13), як також до Таршішу на північному побережжі Африки та звідти привозили не тільки золото та срібло, а також слонову кість, мавпи й пави, чого не було в Еспанії (1 Царів 10:22; 2 Хронік 9:21). Знову із порту Ецйон-Ґеверу фінікійські й Соломонові кораблі плили до Офіру в Південній Арабії та звідти привозили золото, алмуґове (червоне) дерево, дорогоцінне каміння тощо (1 Царів 9:26,27; 10:11,22; 22:48,49; 2 Хронік 8:17,18; 20:36,37).
У Старому Заповіті всюди в перекладі географічну назву подано у формі “Таршіш”, а в Новому Заповіті – “Таре”. Між теологами існують різні припущення щодо місця розташовання стародавнього Таршішу в Еспанії. Одні вважають, що це місто знаходилося на острові при гирлі річки Гвадалквівірі, де сьогодні є місто Санлукар-де-Барамада; інші знову обстоюють погляд, що сучасне місто Кадіс (Гадес, Кадікс) – це колишній Таршіш. (1 Царів 9:26-28; 10:11,22; 22:48-49; 2 Хронік 8:18; 9:21; 20:36-37; Псальма 47:8; 71:10; Ісаї 2:16; 23:1,6,10,14; 60:9; 66:19; Єремії 10:9; Єзекіїля 27:12,25; 38:13; Йони 1:3).
Новозаповітний Таршіш чи Таре – це столиця Кілікії в Малій Азії, де народився, вчився й виховувався апостол Павло (Дії Ап. 9:11,30; 11:25; 21:39; 22:3).
В оригінальних давньогебрейських кодексах-списках Святого Письма “таршіш” означає ще назву дорогоцінного камення, що його в перекладах назвали “хризоліт” і “топаз” (2 Мойс. 28:20; 39:13; Пісня над Піснями 5:14; Єзек. 1:16; 10:9; 28:13; Даниїла 10:6).
Таттенай (дар): Перський намісник-сатрап Заріччя, території на захід від Йордану, за днів перського царя Дарія (Езри 5:3,6; 6:6,13).
Тафат (прикраса, оздоба, орнамент; за іншим поясненням – капля): Соломонова дочка, жінка військового завідувача інтенданством, цебто господарським відділом постачання війську харчів і одягу (1 Царів 4:11).
Тахан (табір, постій, стація): Єфремівець, син Телаха (4 Мойс. 26:35; 1 Хронік 7:25).
Тахаш (борсук): Син Нахора від його наложниці Руеми (1 Мойс. 22:24).
Тахпенеса (можливо так називалися одна з єгипетських богинь): Єгипетська цариця, жінка того єгипетського фараона, який прихильно прийняв до себе єдомітянина Гадада, що втік від Давида (1 Царів 11:18-20).