Молитва – усвідомлення любові Бога до мене
Слово «молитва» у людей має різне значення. Для одних це прохання про певні «речі», наприклад, здоров’я чи успіх. Для інших вона означає покаяння, благання про Боже милосердя за їхні гріхи та невірність. Чимало людей моляться, щоб прославити Бога і подякувати Йому, але для більшості молитва – це можливість виплакати свій душевний біль.
Усе це, ба навіть більше, поєднує в собі молитва. Молитва – це єдність любові: Божої і нашої любові; це усвідомлення любові Бога до нас – Його особистої любові. Щоб зрозуміти цю любов, розважмо декілька хвилин над такими правдами:
- Бог любить мене так, ніби, крім мене, нікого не існує.
- Його любов до мене неможливо описати.
- Він знає мене і полюбив мене перше, ніж світ утворився.
- Богові не байдуже, що є чи станеться зі мною, тому Він послав Свого Сина, щоб Той жив як людина і помер за мене.
- Під час хрещення Він учинив мене Своїм помешканням на землі.
- Він насичує мою душу Своїм Тілом і Кров’ю в Пресвятій Євхаристії.
- Бог мешкає в мені і з нетерпінням чекає, поки я виявлю свою любов до Нього.
ЧИТАННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА
Прочитайте в молитовному дусі
- «Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!» (Єр. 31:3).
- «Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив… Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати» (Єр. 1:5,8).
- «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною» (Іс. 49:15-16).
- «Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. Отож, засоромляться та зніяковіють усі проти тебе запалені, стануть нічим та погинуть твої супротивники. … Бо Я Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, Я тобі поможу!» (Іс. 41:10-11,13).
- «Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!» (Іс. 46:4).
Покаяння
Усвідомивши величезну любов Бога до мене, я відчула потребу відповісти Йому тією ж любов’ю, запрагнула омитися з усього, що Богові в мені не подобається. Коли я споглядаю досконалий образ Небесного Отця, Христа, то розумію, що я не подібна до Бога. Моя схожість до Нього є слабкою, але я хочу вдосконалюватися.
Що ж мені робити? Що мені перешкоджає бути як Христос? Христос всередині мене, Він чекає, поки я дозволю Йому там засяяти. Які темні хмари затуляють мене від Христа і не дають ближнім побачити Сина Божого?
Протягом декількох хвилин спробуймо порівняти себе з Христом.
Я горда. Усі свої вчинки, свої таланти, успіх, працю я приписую собі, тоді як Ісус вважав за належне за все дякувати Своєму Отцеві. Він казав: «Син нічого робити не може Сам від Себе» (Ів. 5:19). Тому я випромінюватиму Христа і визнаватиму, що все добре в мені – від Ісуса. (Усвідом це!)
Я критична до інших. Я осуджую мого ближнього, незважаючи на причини такої його поведінки, Ісус же казав: «Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!» (Ів. 8:7).
Я повна страху. Я боюся смерті, самотності, хвороби, невдачі і майбутнього. Ісус же втішав нас: «Нехай серце вам не тривожиться! …йду приготувати місце для вас» (Ів. 14:1-2); «Прийдіть до Мене… і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28). Тому я випромінюватиму Христа, живучи за Його словом і з впевненістю, що Він подбає про мене. (Усвідом це!)
Мені важко пробачити і забути. Ісус же говорив: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших» (Мт. 6:14-15). Тому я випромінюватиму Христа, першою пробачатиму і бодай найменшим жестом примирення виявлятиму, що не пам’ятаю образ. (Усвідом це!)
Розважання
Щойно ми порівняли власні вчинки з діями Ісуса. Тепер же на деякий час дозвольмо Духові зняти з Нашої душі тягарі, нав’язливі спогади і почуття, що не дають нам повною мірою випромінювати Христа. Заплющмо очі й візьмімо Ісуса за руку. Побачмо те, що нас хвилює, очима Ісуса. Подивімося Його очима, любімо Його серцем і пробачаймо Його милосердям.
ЧИТАННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА
Прочитайте в молитовному дусі
«Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!» (Іс. 1:18).
«Я ж Єфрема ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував. Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо з-над їхньої шиї, і Я їх годував. … Як тебе Я, Єфреме, віддам, як видам тебе, о Ізраїлю? Як тебе Я віддам, як Адму, учиню тебе, мов Цевоїм? У Мені перевернулося серце Моє, розпалилася разом і жалість Моя!» (Ос. 11:3-4,8).
«Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, не спіткнуться на ній. …І стане душа їхня, немов той напоєний сад, і не відчують уже більше стомлення! … Я оберну їхню жалобу на радість, і Я їх потішу, і їх звеселю в їхнім смутку! І душу священиків ситістю Я напою, а народ Мій добром Моїм буде насичений, каже Господь!» (Єр. 31:9,12,13-14).
«На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю. У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь» (Іс. 54:7-8).