Кожна людина, яка народилася на цей світ, може знати про Бога. Існує багато фактів, які свідчать про існування Бога. Слово Боже стверджує цю істину. Так апостол Павло в Посланні до Римлян (1:16) пише, що те, що людина може знати про Бога, є явне, так що ті люди, які відкидають Бога не мають більше виправдання. І, власне, Бог буде судити людей на під стави того явного, доступного людині знання.
Що вказує на Бога і що ми можемо знати про Нього без Біблії?
По-перше, це причина. По речах ми оцінюємо виробника. Наприклад, візьмемо убрання. З якости шиття ми оцінюємо кравця: чи убрання пошите в поспіху, чи старанно? Кожна подробиця скаже нам про кравця і його якості. Цей світ, в якому ми живемо, є реальністю. І цілком природньо, коли в людини виникає питання: звідки це все взялося, хто це все проектував? Саме по собі убрання не з’явилося, його пошив кравець. Коли еволюціоністи кажуть, що все життя почалося від клітини, то як же постала сама клітина? Була причина її постання і був Той, Хто її створив.
По-друге, соціологи стверджують, що всі люди, незалежно від їх культури цивілізації когось або щось прославляють, чомусь або комусь поклоняються. Візьміть наприклад, дикі племена, які приносять жертви для своїх богів-ідолів, щоб їх задовольнити, інакше кажучи, щоб заспокоїти своє почуття вини. Виникає питання: Чому вони мають почуття вини, звідки воно в них узялося? Серед кожного дикого племени панує страх перед духами. Звідки в них узялося знання про духів? Вони ніколи не читали Біблії. Хто їх навчив? Можливо, якийсь атеїст заперечить, що в безбожному суспільстві не існує цієї проблеми. Але немає потреби переконувати, що в безбожних суспільствах увічнюють і поклоняються духові якогось вождя, творять обряди, хоч по суті не нові, а відновлюють обряди предків – поган.
І це почуття вини, поклоніння, закладене в кожній людині, в її природі. Що правда, не кожна людина думає про Творця-Бога, не кожна аналізує причину творення, але кожна відчуває, що Бог є.
По-третє, людина має концепти, тобто поняття про щось, ідею. Наприклад, концепт міри. Кожна людина знає свою величину. Або люди мають концепт про величину земної кулі і сонця. Хоч яка велика сонячна система, але вона має свої границі, значить, щось існує далі поза тією границею. Це – концепт безконечності. Або візьміть час. Все мало свій початок і має свій кінець. Але щось було перед тим початком і щось буде після того кінця. Це – концепт часу.
Концепти, знання, мудрість. Не все ми знаємо. Людина може мати багато знань, але дуже багато є речей, про які вона не знає. Це змушує нас думати про мудрість і знання, яких ми не маємо. Людина раніше, ніж щось будувати, наприклад, дім, якусь машину, спочатку будує її у своїй уяві, потім на папері, а пізніше за планом реалізує будову. З будови дому, з його архітектури ми судимо про інженерів, архітектів, будівничих.
Дивлячись на всесвіт, ми бачимо Дивного Архітекта, чудову будову, захоплюючу гармонійність і точність. Дуже наївно було б думати, що це все без причини постало само собою, з саморуху матерії. Дивлячись на всесвіт без допомоги Біблії, усвідомлюємо, що є якийсь Конструктор, Творець, Мудрий, Всемогутній і Добрий.
Як можна знати, що добрий? Візьміть, для прикладу, людину. Цар Давид у захопленні каже: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений!». Бог міг створити так людину, щоб вона харчувалася, наприклад, деревом.
Але ні, Бог дав людині смак, дав різні овочі, і людина, споживаючи їх, відчуває задоволення. Добрий Бог дав людині бажання, що доступні для зреалізування і виявлення. Але як людина скеровує свої бажання? Коли їй щось смакує, то вона часто їсть надміру, об’їдається, напивається. Добрі бажання зловживає, стає розпусною. Або жадоба багатства, слави. Олександер Великий хотів покінчити життя самогубством, бо не мав у тодішньому світі більше кого завойовувати.
Людина має також сумління, совість.
У кожного з нас є щось, що нам каже: це – добре, а те – зле. Але сумління подібне до ножа. Його можна так затупити, що більше не буде діяти. Сумління судить тільки про те, що ми знаємо. Але, чого ми не знаємо, совість за те нас не судить. Чи це не говорить нам про доброго Бога, Який дав людині в усьому міру, смак і взагалі все необхідне.
Як пояснює природу Бога Біблія? Свою природу найкраще пояснює людині Сам Бог, об’являючи Себе в Біблії, а найповніше – в Ісусі Христі. Ісус Христос, бувши Богом у людському тілі, під час перебування на землі повністю об’явив людям Бога і Його природу. Очевидно, це була одна із цілей Христового приходу на землю. Він народився дитиною, прийняв людське тіло, став людиною. Коли б ви хотіли пояснити мурашкам людську природу, то мусіли б знайти з ними спільну мову, щоб вони вас розуміли. Людина дуже багато має інформацій про мурашок, їх спосіб життя, розмноження і т. п., але наскільки вони розуміють людину? Щоб пояснити мурашкам людську природу, сама людина мусіла б стати мурашкою, жити з ними і їхньою мовою та їхнім способом передати інформації про людську природу. Щось подібне сталося і в історії людства.
Ісус Христос, Син Божий, прийнявши людське тіло, народився у Вифлеємі, ріс, як інші діти, працював, як інші люди. Коли Він вийшов на духовну працю, одного разу в гарячий полудень, сидячи коло криниці, розпочав розмову із звичайною жінкою, яка прийшла по воду. Власне цій звичайній жінці Христос об’явив велику таємницю про Божу природу, пояснивши їй, що Бог є дух. Щоб хоч трохи зрозуміти Божу природу із цих слів, ми запитуємо, а що ж є дух?
Дух – це безтілесна реальність, тобто реальність, яка існує, але не має тіла і є невидима. Тілесними очима не можна бачити духа. Про це говорить Сам Ісус Христос. Прочитайте Євангелію від Луки 24:39. Воскреслий Христос каже до Своїх учнів: «Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю». Правда, тут Христос був у воскреслому, прославленому тілі, яке не підлягає законам матерії, але, як видно, учні могли відчувати Його дотиком.
Бог є Дух, безтілесна реальність, яку не можна бачити очима. (Ів. 4:24). Що Бог є невидимим, ця правда підтверджується в багатьох місцях Біблії. Наприклад, у Першому посланні до Тимофія 1:17 написано: «А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки». У Посланні до Колосян Павло, закликаючи віруючих зростати в пізнанні Бога, пише (1:15): «Він є образ невидимого Бога». Апостол Іван у 1-му Посланні 4:12 пояснює, що «Бога не бачив ніколи ніхто», а апостол Павло в 1-му Посланні до Тимофія 6:16 цю істину передає ширше: «Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може».
Чи може дух виявлятися у видимій формі? Слово Боже пояснює, що так. Наприклад, в Євангелії від Івана 1:32 написано: «І свідчив Іван (Христитель), промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому», тобто на Ісусові. Тут Дух Божий видимо виявився у вигляді голуба. У Посланні до Євреїв у 1-му розділі читаємо про другий приклад проявлення Духа. 7-ий вірш: «Ти (тобто Бог) чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами».
Чи виявляв Себе Бог у видимій формі?
В 2-ій Книзі Мойсея – Вихід 24:9-10 написано: «І вийшов Мойсей й Аарон, Надав та Авігу, та сімдесят Ізраїлевих старших, і вони споглядали на Ізраїлевого Бога». В Євангелії від Івана 1:18 написано: «Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був». Отже, з цих місць Біблії бачимо, що те, що Мойсей і присутні з ним бачили, це не був Невидимий Бог, а Боже проявлення.
Бог у Своїй великій любові до людини, бажаючи мати взаємнення з нею, виявляє Себе, щоб людина могла краще Його зрозуміти. І так, у Старому Заповіті, у Книзі Виходу в 33-му розділі описано, як Бог проявив Себе Мойсеєві. У Новому Заповіті Бог проявив Себе людині, як описує Євангелист Іван в 1:14: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Цими словами Іван пояснює втілення Ісуса Христа, виявлення Бога в людському тілі.
Порівнюючи два біблійні тексти, перший з Книги Виходу (24:9-10), де написано, що Мойсей і 70 старших бачили Бога Ізраїлевого, з текстом Євангелії від Івана (1:18), де говориться, що ніхто Бога ніколи не бачив, – виникає наче заперечення. Але тут жадного заперечення немає. Бо ніхто не бачив Невидимого Бога, але бачили тільки в певній формі Його вияви. Візьмімо для прикладу 16-ий розділ Книги Буття. Тут описується, як Ангел Господній знайшов служницю-рабиню Агару, яка втекла від своєї господині Сарри. Ангел розмовляв із Агарою, переконуючи її вернутися до своєї господині, а також дає Агарі обітниці в нагороду за її невільницьку працю. Цікаво підкреслити 13-ий вірш цього розділу, де написано: «І назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видіння! Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене?». Або візьміть приклад із 18-го розділу, де описується як Господь з’явився Авраамові між дубами Мамре, коли він сидів при вході в намет під час денної спеки. Це з’явлення описується так: «І він (Авраам) ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього». Далі з’ясовується, як ці Мужі говорили з Авраамом. У 21-му розділі цієї ж Книги йде мова про те, як знову Ангел Господній говорить до Агари в пустелі. Це була відповідь Божа на плач малого хлопця Ізмаїла. У наступному, 22-му розділі читаємо, як Ангел Господній говорить до Авраама, щоб не піднімав руки на свого сина Ісаака, якого Авраам за Божим повелінням, приносив у жертву. У цих прикладах із Старого Заповіту бачимо, що Бог з’являвся у видимій формі Ангела, Який був Самим Божим Сином до Свого втілення.
Апостол Павло пояснює в Посланні до Филип’ян, що Христос умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина.
Це яскравий приклад Божого вияву в Новому Заповіті.
Як пояснити ті місця Біблії, де говориться про Бога, наче Він має тіло? Наприклад, у Книзі пророка Ісаї (59:1) написано: «Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути». Бог є Дух, а дух не має тіла. Бог являє Себе людині в мові зрозумілій для нашого розуму (інтелекту). У Біблії говориться про Бога як про людину, яка має очі, лице, уста, руки, ноги і т. д., щоб виявити Його дії, поводження і ставлення до людини. Такі вислови, як наприклад: «Очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього» (2Хронік 16:9). Або, як описується в 2-ій Книзі Самуїла, що Він, тобто Бог, запалився від гніву: «З ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь» (2Сам. 22:9). Або ще приклад з Книги Ісаї: «Господь обнажив на очах усіх народів святеє рамено Своє, і спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі!» (Ісаї 52:10), і багато подібних висловив ужито тільки на те, щоб передати нашому обмеженому розумові зрозумілою для нас мовою і формою Божу всемогутність і необмеженість.
Говорячи про Божу необмеженість, всюдиприсутність і всемогутність, важливо звернути увагу на один фальшивий філософський погляд, який ототожнює Бога з природою, розглядаючи природу, як втілення Бога. Цей філософський погляд називається пантеїзмом. Інакше кажучи, пантеїзм пояснює, що Бог є всесвіт, тобто природа є Богом. Це поняття про Бога Біблія відкидає і пояснює, що, крім все – світу, плянет, природи існує Бог, як Особа, незалежна від природи і від всесвіту.
Візьмім перший вірш Святої Біблії, де написано: «На початку Бог створив Небо та землю». Тут дуже ясно видно, що Бог не залежить ні від неба, ні від землі. Він – абсолютний, Він – Особа, Яка їх творить Своїм Словом.
Інший приклад. Послання до Римлян 11:36: «Бо все з Нього, через Нього і для Нього! (тобто Господа) Йому слава навіки». І з цього місця Святого Письма бачимо Божу суверенність. Він творить Своєю енергією і для Своєї слави.
У 90-му Псалмі читаємо: «Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!». Перше ніж постала земля і все, що на ній, був Бог, бо Він вічний і необмежений ні часом, ні обставинами, ні простором.
У 102-му Псалмі знову підтверджується незалежність, вічність і всемогутність Божа як Особи. Написано: «Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук, позникають вони, а Ти будеш стояти… і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони… Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!» (Пс. 102:26-28).
Сам Ісус Христос свідчив, кажучи: «Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі» (Івана 5:26).
Отже, всесвіт, природа – це твориво Боже, а Бог – Особа має життя незалежно від них. Всемогутній Бог «не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все. І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх» (Дії Ап. 17:25,26). У цього Бога ми віримо, Його Слово проповідуємо і Ним живемо. Цей всемогутній, всюдиприсутній і всевидючий Бог любить кожну людину, бажає їй допомогти, спасти її і керувати її життям. Тільки людина має прийти до Нього, як дитина приходить до свого доброго батька.