Як ми знаємо, проявляючи любов до ближнього, ми тим самим виражаємо наш послух Богу. Давайте розглянемо декілька причин, чому нам треба прийняти для себе рішення жити в любові. По-перше, Бог є любов (див. Іоанна 4:8), а ми, Його улюблені чада, повинні в усьому уподібнюватися нашому Отцю (див. Еф. 5:1-2). По-друге, любов ніколи не буде в поразці. Якщо ви живете в любові, вас не здолає жодне зло в цьому світі (1Кор. 13:8). Ходячи в любові, ви будете світлом для оточення і ніколи не спіткнетеся (1Ін. 2:10). Йдучи життям дорогою любові, ви завжди перебуватимете у волі Божій.
Я хочу, щоб кожен християнин твердо знав і назавжди запам’ятав, що Божі шляхи – це винятково шляхи любові, і інших у Нього немає. Оскільки Бог ніколи не змінюється (див. Євр. 13:8), то і шляхи Його також залишаються незмінними.
Цей світ і усе хороше, що в ньому є, були створені любов’ю, життя в ньому підтримується також любов’ю, можливість врятуватися в кожного з нас з’явилася завдяки великій Божій любові до нас (див. Іоанна 3:16). Якщо усе сказане ще не переконало вас жити в любові, то я упевнений, що наступні думки підштовхнуть вас до такого рішення.
У Євангелії від Іоанна сказано: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35).
Тобто учнів і послідовників Ісуса Христа можна дізнатися по любові, яку вони мають один до одного, а також до людей у світі. І ще скажу: якщо ви істинно увірували в Бога, то не має значення, як до вас ставляться ваші рідні, люди в церкві або світські друзі; ваша мета – любити їх любов’ю Божою. Головне для кожного християнина в будь-якій ситуації – зберігати своє серце в Божій любові. Апостол Іоанн говорив:
«Ми знаємо, що ми перейшли зі смерти в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті. Усякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, що в ньому перебувало б» (1Ін. 3:14-15).
Це означає, що люди, які не живуть у любові, насправді ніколи і не були дітьми Божими. Якщо у вас немає любові до ближніх, то ви доки не є частиною Божої сім’ї, – так каже Біблія.
Я не хочу, щоб ці слова засмутили вас. Можливо, ви згадали людей, яких, як вам здається, ви не любите, і гадаєте, що і не зможете полюбити. Тоді у вас може закрастися сумнів: «А чи взагалі отримав я спасіння?»
Відносно спасіння в Біблії сказане наступне: «Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся… Бо “всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться”» (Рим. 10:9,13).
Якщо ви визнали своїми вустами Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем і увірували в серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то, згідно з Божим Словом, ви прийняли спасіння, яке дароване вам Богом. І будьте певні, що так воно і є.
Також у Посланні до Римлян говориться, що в ту мить, коли ми народилися звище, любов Божа влилася в наші серця даним нам Духом Святим: «…А надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:5).
Тому нам треба тільки повірити, що Божа любов вже є в нашому серці, і почати проявляти її до тих людей, яких, як нам здавалося, ми не можемо любити.
Просто скажіть Богові в молитві: «Господи, я вірю, що Твоя любов є в мені, тому я розвиватиму і практикуватиму її стосовно кожної людини, незалежно від того, добра вона чи зла». І відразу починайте практикувати вчинки любові, про які писав апостол Павло: «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає» (1Кор. 13:4-8).
Тоді ви зможете по-справжньому відчути, що любити людей любов’ю Божою не так вже важко. Насправді – це безмірна насолода, яка приносить задоволення як вам, так і тим, хто отримує її від вас. І це досконалий шлях перемоги для кожної людини на цій землі.