Побачте себе Христовим співпрацівником і усвідомте, що жити – означає давати. Це основна умова життя.
За словами Джорджа Бернарда Шоу: «Розумні люди вкладають у життя більше, ніж беруть».
Мати Тереза казала:
«Якщо бідняки помирають з голоду – це не тому, що Бог не піклується про них, а тому що ми з вами не є інструментами любові в Божих руках і не даємо їм хліб і одяг, оскільки не дізналися Христа, коли Він приходив в образі нужденної, голодної, самотньої людини, в образі безпритульника, що шукає притулку.
Христос ототожнює Себе з голодними, хворими, голими, бездомними; зголоднілими не лише за хлібом, але за любов’ю, турботою, за тим, щоб почувати себе комусь потрібним. Голими не лише через відсутність одягу, але через відсутність співчуття, яке мало хто проявляє до незнайомих людей. Бездомними не лише через відсутність надійного даху, але через те, що ніхто не запрошує їх у гості.
Сьогодні Христос приходить до нас у людях, які нікому не потрібні, – у безробітних, покинутих, голодних, голих і бездомних. Це ми, християни, повинні знайти їх і допомогти їм. Турбота – початок святості. Ісус здійснював добрі справи.
Кожен християнин – храм Бога, Який живе в ньому. Він створив вас, обрав вас, оселився усередині вас, бо Він любить вас… І для вас має бути природним жити, випромінюючи світло Христової любові».
Справжнє щастя – знати, що Христос перебуває у вас і Своєю безмежною силою і безумовною любов’ю діє через вас. Це справжня перемога з Христом. Ви усвідомлюєте себе особою, служителем, зразком, працівником, живим уособленням Христа, наставником і помічником для людей.
Вільям Бутс, генерал Армії Спасіння, казав: «Перш ніж ви зможете змінити суспільство, ви повинні змінити людей індивідуально. Не мають значення ваші звання і регалії; головне, щоб через спілкування з вами життя людей перетворювалися».
«…Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл» (Євр.10:24).
Життя – це свята довіра.
- Важливе не те, що ми маємо, а те, як ми використовуємо це.
- Важливе не те, що ми беремо, а те, що ми даємо.
- Важливе не те, як ми молимося, а те, як ми живемо.