1.4 Моральні підвалини Закону

Призначення будь-якого виробу визначається його творцем. Творіння відповідає своєму призначенню, якщо виправдує задуму Творця. Гріх же, за буквальним значенням цього слова в грецькій мові («повз цілі»), є, навпаки, невідповідністю цьому задуму. Задумом Божим визначаються і відображені в Законі абсолютні моральні цінності, які встановлені Богом для людини. Писання називає їх святинями.

Абсолютні моральні цінності (святині) закладені в підвалині кожної окремої заповіді в Законі. Так, текст «хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» ( Буття 9:6) указує на образ Бога, який відображений у людині за задумом Творця. Отже, людське життя священне: той, хто зазіхає на нього, чинить замах на Божий образ.

Урешті-решт, кожна із заповідей Тори вказує на абсолютну цінність, із якою вона пов’язана в Божому задумі. Найбільш очевидно в цьому можна переконатися на прикладі Декалога (Вихід 20:1-17). Перша з Десяти заповідей указує на святість Бога. Друга – на святість заповітних стосунків із Ним. Третя – на святість Божої сутності, яка відображена в Його імені. Четверта – на святість Божого спокою (Божий шалом). П’ята – на святість сімейних стосунків. Шоста – на святість людського життя. Сьома – на святість шлюбного заповіту (паралель із Другою заповіддю). Восьма – на святість власності. Дев’ята – на святість істини. Десята – на святість задоволення та вдячності (людський шалом).

Заповідь Святиня
1. Один Бог Святість Бога
2. Нема інших богів Святість стосунків із Богом
3. Не богохульствуй Святість Божого імені (сутності)
4. Святи шаббат Святість Божого спокою (Божий шалом)
5. Шануй батьків Святість сімейних стосунків
6. Не вбивай Святість людського життя
7. Не чини перелюбу Святість шлюбних стосунків
8. Не кради Святість власності
9. Не лжесвідчи Святість істини
10. Не пожадай чужого Святість задоволення (людський шалом)

 

Будь-яка окрема заповідь може бути контекстуально зумовленою. Але святиня, на яку вона вказує, стверджує безумовний універсальний принцип. Наприклад, заповідь каже: «Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось» (Повторення Закону 22:8). Святинею, яку ця заповідь захищає, є людське життя. На підставі цієї заповіді можна виділити загальний принцип: безпека людей важливіша за економію ресурсів.

Відповідно, «головна заповідь» відображає найвищий Божий задум стосовно людини: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Луки 10:27). Таким чином, любов до Бога й до ближнього, які виявлені в Христі, – не лише засади Закону, а також і критерій відповідності наших учинків та стосунків задуму Творця. Христос – канон праведності, яким вони перевіряються. Він – «образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:15-17).

Попередній запис

1.3 Заповіт Ноя

Наступний запис

2 Чотири законодавчі сфери в Біблії