Призначення будь-якого виробу визначається його творцем. Творіння відповідає своєму призначенню, якщо виправдує задуму Творця. Гріх же, за буквальним значенням цього слова в грецькій мові («повз цілі»), є, навпаки, невідповідністю цьому задуму. Задумом Божим визначаються і відображені в Законі абсолютні моральні цінності, які встановлені Богом для людини. Писання називає їх святинями.
Абсолютні моральні цінності (святині) закладені в підвалині кожної окремої заповіді в Законі. Так, текст «хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим» ( Буття 9:6) указує на образ Бога, який відображений у людині за задумом Творця. Отже, людське життя священне: той, хто зазіхає на нього, чинить замах на Божий образ.
Урешті-решт, кожна із заповідей Тори вказує на абсолютну цінність, із якою вона пов’язана в Божому задумі. Найбільш очевидно в цьому можна переконатися на прикладі Декалога (Вихід 20:1-17). Перша з Десяти заповідей указує на святість Бога. Друга – на святість заповітних стосунків із Ним. Третя – на святість Божої сутності, яка відображена в Його імені. Четверта – на святість Божого спокою (Божий шалом). П’ята – на святість сімейних стосунків. Шоста – на святість людського життя. Сьома – на святість шлюбного заповіту (паралель із Другою заповіддю). Восьма – на святість власності. Дев’ята – на святість істини. Десята – на святість задоволення та вдячності (людський шалом).
| Заповідь | Святиня |
| 1. Один Бог | Святість Бога |
| 2. Нема інших богів | Святість стосунків із Богом |
| 3. Не богохульствуй | Святість Божого імені (сутності) |
| 4. Святи шаббат | Святість Божого спокою (Божий шалом) |
| 5. Шануй батьків | Святість сімейних стосунків |
| 6. Не вбивай | Святість людського життя |
| 7. Не чини перелюбу | Святість шлюбних стосунків |
| 8. Не кради | Святість власності |
| 9. Не лжесвідчи | Святість істини |
| 10. Не пожадай чужого | Святість задоволення (людський шалом) |
Будь-яка окрема заповідь може бути контекстуально зумовленою. Але святиня, на яку вона вказує, стверджує безумовний універсальний принцип. Наприклад, заповідь каже: «Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось» (Повторення Закону 22:8). Святинею, яку ця заповідь захищає, є людське життя. На підставі цієї заповіді можна виділити загальний принцип: безпека людей важливіша за економію ресурсів.
Відповідно, «головна заповідь» відображає найвищий Божий задум стосовно людини: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Луки 10:27). Таким чином, любов до Бога й до ближнього, які виявлені в Христі, – не лише засади Закону, а також і критерій відповідності наших учинків та стосунків задуму Творця. Христос – канон праведності, яким вони перевіряються. Він – «образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:15-17).