2.3 Суспільний закон
До царини суспільного закону відноситься все, що можна охарактеризувати поняттям «суспільний договір». Ця сфера об’єднує ті аспекти законодавства, за якими люди можуть самостійно приймати рішення, або приходячи до консенсусу (загальної згоди), або шляхом підкорення меншості більшості, або через уповноважені ними структури влади (наприклад, парламент). Протягом віків багато теоретиків права намагалося звести уявлення про будь-яке законодавство виключно до поняття суспільного договору. Але, як було показано вище, ані питання моралі, ані аспекти примирення з Богом не вирішуються шляхом голосування. Вони – поза людською юрисдикцією, принцип більшості на них не розповсюджується.
Але, наприклад, те, на якому боці дороги належить їздити транспорту – правому чи лівому – не стосується ані питань моралі, ані питань богослужіння. Ця настанова належить до сфери суспільного закону. Звісно, що, коли ви приїдете в країну з лівобічним рухом (наприклад, в Японію чи Австралію), але будете навмисне їздити праворуч, створюючи небезпеку для оточуючих, ваше рішення буде мати й моральну складову. Саме ж по собі це питання етично нейтральне і жителі регіону (або вповноважені ними органи) мають право самі приймати відповідне рішення.
До сфери суспільного закону відносяться правила дорожнього руху, громадянський кодекс, податковий кодекс, трудовий кодекс, митний та інші. І оскільки люди мають право встановлювати всі закони, що стосуються цієї сфери, вони ж можуть їх змінювати чи зовсім відміняти.
2.4 Юридичний закон
До юридичного закону відноситься визначення міри покарання за ті чи інші злочини. Ця сфера більше за інші змінюється залежно від часу та культури. Наприклад, в османський період у Туреччині злодію відрубували руку, а сьогодні за цей злочин на нього чекає тюрма. У древньому Ізраїлі за подружню зраду вбивали камінням, у сучасному обмежуються громадянським засудженням. З іншого боку, з’явилися покарання за злочини, про які ще сто років тому навіть не думали – порушення правил авіаційної безпеки, викрадення інтелектуальної власності, інтернет-шахрайство, незаконні операції з банківськими картками тощо. Але зміна міри відповідальності за злочини не змінює етичного боку справи. Мерзота залишається мерзотою, крадіжка – крадіжкою, зрада – зрадою тощо.
4.5 Єдність законодавчих сфер у Торі
Розрізняючи вказані законодавчі сфери, ми маємо пам’ятати, що для давнього єврея всі вони були невід’ємні одна від одної, складали єдиний комплекс із сукупності 613 заповідей, що їх книжники нараховують у Торі. Цей комплекс отримав в іудаїзмі назву «Галаха», що єврейською значить «ходіння», «напрям руху», «путівник» і виведене з тексту «Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм…» (Псалми 14:2).
Моральний, церемоніальний, суспільний і юридичний закони в Законі Мойсея є взаємно переплетеними, та один нерідко переходить в інший. Розглянемо як приклад блок указівок у Книзі Левит. Вони починаються так: «І кожен, коли зробить ваду своєму ближньому, як хто зробив, так буде зроблено йому: зламання за зламання, око за око, зуб за зуба, яку ваду зробить хто кому, така буде зроблена йому. А хто заб’є скотину, той відшкодує її, а хто заб’є людину, той буде забитий» (Левит 24:19-21). Це, однозначно, юридичний закон, перелік покарань за відповідні злочини. Але закінчується весь пасаж таким чином: «Суд один буде для вас, приходько буде як тубілець» (Левит 24:22). І це вже елемент морального закону, за яким іде посилання на його природу – відображення Божого характеру, «бо Я є Господь, Бог ваш». Бог не дивиться на лиця, і Його моральні принципи є однаковими для всіх. Вони не поділяються на «принципи для своїх» і «принципи для чужих».
Тоді як інші народи самі встановлювали для себе суспільний та юридичний закони, старозаповітний Ізраїль був позбавлений такого привілею. Закон Мойсея приписував євреям дуже багато настанов, які докорінно відрізняли Божий народ від способу життя тих народів, які оточували його. Суспільний закон Ізраїлю був побудований довкола фундаментального принципу: в євреїв усе має бути «не як у людей». І мета цього очевидна: богообраний народ не повинен був змішуватися з іншими народами та племенами, бо саме через нього Господь готував Добру Новину спасіння для всіх народів, «бо спасіння від юдеїв» (Івана 4:22). Ізраїль мав берегти Слова Заповіту й передавати їх через покоління, «не перекручуючи Божого Слова» (2 Коринтян 4:2).
Метою змішання законодавчих сфер у Торі є збереження національної ідентичності єврейського народу. Суспільний та юридичний закони служили огорожею для законів морального й церемоніального. Апостол Павло, «обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом» (Филип’ян 3:5), пише, що «поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об’явитись» (Галатів 3:23).
Із приходом Месії огорожа, яка зберігала в недоторканості моральні настанови, була зруйнована Господом як непотрібна. Доступ до Божої праведності тепер був відкритий усім рівною мірою – як євреям, так і язичникам. Христос «вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом» (Ефесян 2:14). Суспільний та юридичний закони Ізраїля втратили функцію огорожі та зробилися продуктом суспільного договору, як і в інших народів.
Однак ті з євреїв, хто не прийняв Христа і не пішов за Святим Ізраїлевим, навпаки, стали розширювати комплекс Галахи, додаючи до неї нові й нові настанови, у повній відповідності до пророцтва: Бог «до них говорив: Це спочинок! Дайте змученому відпочити, і це відпочинок, та вони не хотіли послухати. І станеться їм слово Господа заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там…» (Ісаї 28:12-13). По суті, довкола зруйнованої старої огорожі вони склали нову – «огорожу довкола огорожі».
Якщо Тора була богонатхненною й достатньою огорожею для Заповіту, сучасне уявлення євреїв про Галаху включає також Талмуд і більш пізню рабиністичну літературу. Ці настанови відіграють роль штучної «огорожі довкола Тори» й подібні до тої самовільної огорожі, яку жінка в Едемському саду створила довкола Божої заповіді, додавши до наказу Господа «не їжте» власні слова «і не торкайтеся» (Буття 3:3). Як гірко зауважує відомий історик іудаїзму Готтліб Кляйн (1851-1914), «зараз вони присвячують себе виключно цій Галасі, й Ізраїль оточений “сіткою Галахи” настільки, що його не може досягти жоден промінь сонця… Традиція етичного вчення Ізраїля – це оаза в пустелі Галахи».
У будь-якому разі треба розуміти: Тора була єдиним вищим і універсальним законом давнього Ізраїлю, його конституцією. Для античного іудея сфери морального, церемоніального, суспільного та юридичного законів були неподільні. З приходом же Месії:
- церемоніальний закон утратив силу, бо був відмінений жертвою Христа;
- суспільний та юридичний закони втратили функцію огорожі і стали продуктом суспільного договору. Їхні положення тепер можуть мінятися, оскільки значною мірою зумовлені культурою та традиціями;
- моральний закон був і залишається незмінним!