Протестантизм укорінився у Франції в умовах кривавих переслідувань. Християн, що прийняли кальвіністський Символ віри, називали гугенотами. Римо-католицька церква гнівно протистояла поширенню протестантизму і задумувала знищити гугенотів.
…Генріх Наварський повинен був одружитися з Марґаритою Валійською, сестрою короля Карла X. Усіх лідерів гугенотів запросили на весілля. Король Карл розробив план винищення гугенотів під час весілля. Щоб захистити себе, він попросив свою матір, Катерину Медичі, подати необхідний сигнал перед початком цього масового вбивства.
Та ніч Святого Варфоломія, 24 серпня 1572 року, перетворилася на цілковитий жах. На весільному обіді було вбито п’ять тисяч гугенотів, і це був лише початок. Протягом наступних п’яти днів по всій Франції понад п’ятдесят тисяч християн були холоднокровно віддані на смерть. Гугеноти, яким вдалося уникнути різанини, втекли за кордон.
Посланець, що повідомив Папу Римського про цей божевільний акт, отримав нагороду в тисячу крон. Папа вигукнув: «Добра новина, добра новина!» У замку Святого Анжеліко пролунали переможно гарматні постріли, а на вулицях запалили святкові вогнища. Щоб увіковічнити цю «криваву» подію, Папа Римський виготовив медаль зі словами: «Вбивство гугенотів!»
Король Франції Карл X пересвідчився на собі в істинності біблійних слів з Книги приповістей 17:13: «Хто відплачує злом за добро, – не відступить лихе з його дому». В останні години свого життя, яке скінчилося для нього у двадцять чотири роки, він пережив страшну душевну боротьбу. Так на ньому збулися слова: «Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами… Безбожні меча добувають… щоб порізати людей простої дороги, – та ввійде їхній меч до їхнього власного серця» (Пс. 36:12-15).
Боротьба між церквами
Перш ніж тикати пальцем на римо-католицьку церкву, непогано було б зазирнути у свої власні серця, бо ми також ігноруємо тих, хто не належить до «нашої церкви», або вважаємо їх сектантами. Щонеділі ми набожно повторюємо слова з Символу віри: «Я вірю в єдність святих» – і тлумачимо їх по-своєму: єдність святих нашої церкви. Нам байдуже до інших церков. Підвалиною єдності, у такому разі, виступає церква як організація, а не Христос. А такий підхід є небезпечним і небіблійним. Ми припускаємося грубої помилки, про яку попереджав Павло: «Бо коли хто каже: „Я ж Павлів“, а інший „Я Аполлосів“… » (1 Кор. 3:4). Що сказав би Павло, дізнавшись про наші поділення? Те саме, що сказав коринтянам: «…бо ви ще тілесні» (1 Кор. 3:3).
Я не прибічник єдиної національної церкви або будь-якого безоглядного об’єднання. Я говорю про єдність у різноманітності, та боюся, що це всього-на-всього лозунг, бо на практиці поділу завжди більше, ніж єдності.
– Ми не повинні жертвувати своєю унікальністю, – сперечався зі мною якось один брат. – Усе залежить від того, що саме розуміти під висловом «наша унікальність». «Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Кор. 5:17; пор.: Гал. 2:20), тоді від нашої унікальності залишиться дуже мало. Отож, залишається прийняти формулу істинної єдності: «Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом… Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове! Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом…» (2 Кор. 5:16-18). Згідно з Біблією, спілкування та єдність святих не обмежується «вашою» церквою – тут вони тільки починаються.
Попереду нас очікують випробування, тому така розкіш, як боротьба одне проти одного, просто недопустима. Ми потребуємо одне одного, особливо в тяжкі часи. Якщо Христова любов вилилася в наші серця, то ми прийматимемо братів з інших церков, пропонуватимемо їм руку дружби й відчуватимемо належність до одної Божої сім’ї. Для цього зовсім не обов’язково ставати єдиною церквою структурно.
Такий підхід вимагає духовної єдності, яка має виявлятися на практиці. «Погляньте, як вони люблять одне одного!» – так має реагувати світ. І це набагато важливіше, ніж: «Погляньте, як вони збираються в одному приміщенні». Через переслідування та утиски в Китаї народилася єдність серед християн. Зникли приміщення, але утворилась єдність. Невже для того, щоб об’єднати християн, Бог змушений піддавати нас переслідуванням?