Ми розглянули деякі фактори, які стримують нас на нашому духовному шляху і заважають нам стати воїнами армії Ісуса Христа. Роблячи свої перші кроки на шляху повного присвячення Богові, ми можемо бути переможені гріхом, неправильними уявленнями про себе чи неправильним уявленням про Бога. Нас можуть зупиняти минулі емоційні проблеми, тиск і брехливі цінності оточуючого світу. Я продовжу розповідь, якщо зможу передбачити, що на цьому етапі ви усвідомили всі труднощі, але, як і раніше, готові йти далі. Ви думаєте, що Бог допоможе вам знайти необхідні хоробрість і смирення, хвилюєтеся, що, як і в притчі про сіяча, не зможете виробити тридцять, шістдесят чи сто плодів. Ви розумієте, що повинні приносити плід. (У контексті цього розділу під висловом „приносити плід“ я розумію приводити нові душі до Христа.)
Я хочу, щоб ви зупинилися на цьому етапі і прочитали перші 6 розділів Книги Дій святих апостолів. Будь ласка, зробіть це перед тим, як продовжите читання цієї книги.
* * *
Якою була ваша реакція під час читання цих розділів? Може, вас вразила розповідь про дії Бога в Єрусалимі в часи першої церкви. Ви відчули, як би було чудово жити тоді і бачити Бога, Який проявив Свій вплив так сильно.
Дозвольте вас завірити, такі речі можуть відбуватися і сьогодні. Якщо ви живете в Англії, у країнах Європи чи в Сполучених Штатах, то легко дійдете висновку, що Дух Святий уже не такий сильний у справах євангелізації. Вам здається, що сучасна ситуація зовсім не схожа на ситуацію часів першої церкви. Але в інших частинах світу відбуваються ще більш значимі події, ніж ті, які записані в Книзі Дій. У 1978 році в Африці, відповідно до інформації Луїзіанського товариства світового євангелізму (червень 1979 року), 6 052 800 новонавернених християн приєдналися до Церкви. Зростання числа тих, хто увірував у Латинській Америці та Азії, також просто вражаюче. Сучасний плід навіть перебільшує плоди першої церкви.
Звісно, Бог не використовує один і той же принцип у всі часи і на всій Землі. Деякі місцевості, наприклад, можна віднести до категорії „важких“. Для багатьох християн саме ці місця найбільш привабливі, бо там відбуваються великі пробудження. Мусульманські та арабські країни часто ігноруються, бо служіння там набагато важче. Але Бог не наказує вам пропускати „важкі“ частини земної кулі, ні, Він наказує нам іти „по всьому світу“ з проповіддю Євангелії. Це може означати, що плід не буде прибувати так швидко, як би нам того хотілося, але якщо ми будемо жити як воїни Ісуса Христа, то з Його допомогою обов’язково принесемо плід. Ми повинні жити так, щоб Бог міг використати наше життя для Своєї справи.
Якщо ви подивитеся на служіння апостолів, то побачите, що воно характеризувалося відважною вірою. Їх було неможливо приручити та „втихомирити“ тілесними покараннями чи погрозами, їх не хвилювало те, як до них ставляться інші. Істина в їхніх серцях сяяла так яскраво, що більше ніщо не мало значення.
Я переконаний, що Бог шукає сьогодні чоловіків і жінок із відважною вірою. Йому потрібні ті, хто готовий пожертвувати всім заради служіння, хто готовий нести в собі віру, яка спасає їх від повного відчаю навіть у найважчих ситуаціях. Богові потрібні такі християни, які не будуть надмірно захоплюватися професіоналізмом і бюрократією чи ж приділяти надто багато часу тому, щоб справити надто добре враження. Адже так легко втратити щире бажання приводити до Бога душі. Незалежно від того, в якій формі відбувається ваше служіння, ви знаходитеся в небезпеці, якщо не відчуваєте справжньої спраги до спасіння душ. Ваша праця для Господа нічого не варта, якщо у вас немає справжнього вогню. Якщо ви не можете пропустити важливе заняття чи роботу, щоб розповісти комусь про прощення гріхів і любов Ісуса Христа, отже, ви надто зайняті. Бути надто зайнятим – це гріх. Якщо у вас немає часу чи енергії, щоб відвідати місцеву лікарню і запропонувати там посильну допомогу чи поговорити з людиною, яка живе по сусідству, то ви надто зайняті.
Перша ознака тотальної зайнятості – це спроби ухилитися від справжнього молитовного життя. Молитовне зібрання часто стає сесією з обговорення насущних питань чи часом спілкування з друзями, і незабаром ви втрачаєте духовну силу. Без молитви зникає щире бажання нести служіння, і ви починаєте виконувати роботу власними силами. Молитва – це дихання християнина. Без неї він просто не може жити духовним життям.
Апостоли чудово усвідомлювали цю небезпеку. Вони знали: легко відійти вбік від проповіді Євангелії і зайнятися управлінням молодої християнської спільноти. Вони також розуміли, що головні аспекти їхнього служіння – це „молитва та служіння слову“ (Дії 6:1-7). Скільки християнських лідерів сьогодні проводять весь свій час, заповнюючи різного роду документи та вирішуючи адміністративні питання, замість того щоб просто наставляти та керувати? Життя постійно зайнятої людини зазвичай безплідне. Бути відважним у своїй вірі зовсім не означає бути легковажним. Навпаки, чітке усвідомлення лише однієї мети у своєму житті – приведення душ до Христа – робить нас організованими служителями Божими. Не обманюйте себе і не намагайтеся обманути інших, створюючи образ людини, яка зайнята Божою справою.